Вирок № 98330026, 15.07.2021, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/432/21

провадження: 1-кп/614/26/21

категорія: 23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2021 Борівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Гуляєвої Г.М.

за участю: секретаря Кравцової О.П.

прокурора Білоусової А.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Борова Харківської обл. кримінальне провадження №1-кп/614/26/21 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шандриголове Краснолиманського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, військовозобов?язаного, малолітніх дітей на утриманні не має, не є особою з обмеженими можливостями, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ст.126-1 КК України

УСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи умисел на заподіяння психологічних страждань, в період часу з 26.06.2020 по 20.06.2021, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, системно вчиняв по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_3 психологічне насильство, яке виражалось у словесних образах, приниженні гідності, висловлювання нецензурною лайкою в її бік, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршило якість життя потерпілої, зокрема, викликало у неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну напруженість, негативні переживання, втрату повноцінного сну та відпочинку та нездатності себе захистити.

Зокрема, 18.06.2020 після 08.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_3 , в ході якого висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, погрожував розправою, кидався в бійку, чим чинив моральний та психологічний тиск відносно своєї співмешканки ОСОБА_3 , та в подальшому був притягнутий постановою Борівського районного суду Харківської обл. від 26.06.2020 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП до покарання у виглядв штрафу в розмірі 170 грн.

В подальшому, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 21.11.2020 близько 15.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_3 домашнє насильство, в ході якого висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, чим чинив моральний та психологічний тиск відносно своєї співмешканки ОСОБА_3 , за що в подальшому був притягнутий постановою Борівського районного суду Харківської обл. від 09.12.2020 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП до покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Крім того, 24.01.2021 об 11.00 год. ОСОБА_1 перебуваючи за місцем спільного проживання з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , керуючись умислом, направленим на систематичне вчинення психологічного насильства над своєю cпівмешканкою ОСОБА_3 , вчинив домашнє насильство, що виразилося у вислюванні на її адресу нецензурною лайкою, чим заважав нормальному відпочинку сім?ї та в подальшому був притягнутий постановою Борівського районного суду Харківської обл. від 18.02.2021 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП до покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення умсиних протиправних дій, спрямованих на вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_3 , належних для себе висновків не робив та продовжив чинити домашнє насильство відносно останньої.

Так, 20.06.2021 близько 16.00 год. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем спільного проживання з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 спровокував словесний конфлікт з останньою, в ході якого, діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, знову вчинив відносно ОСОБА_3 психологічне насильство, що виразилось у словесних образах грубою нецензурною лайкою, іншими образливими словами, приниженні її честі і гідності, погрозах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, що виразилося, зокрема, в негативних переживаннях, емоційній напруженості, втраті енергійності, повноцінності сну, відпочинку, побоювання за свою безпеку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював вищевикладені фактичні обставини справи, свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, що йому інкриміновано, визнав повністю, у скоєному розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи без її присутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, на суворому покаранні не наполягає.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_1 та іншим учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_1 та іншим учасникам судового розгляду, що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування та судового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність винуватості підсудного в повному обсязі пред`явленого обвинувачення і кваліфікує його дії по ст.126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

При призначенні покарання суд враховує особу ОСОБА_1 , який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, за місцем проживання характеризується задовільно, вину свою визнав повністю, щиросердно розкаюється, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, що суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь провідного інспектора Борівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 13.07.2021 з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого відповідно до якої, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень – відвідувати профілактичні заходи, які проводяться уповноваженим органом з питань пробації. При звільненні правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (відповідно до ч.3 ст.76 КК України покласти як додатковий обов`язок).

Окрім того суд зазначає, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 17 вересня 2020 року (справа № 739/1140/18), судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до покарання і за визначених законом умов тягне настання для такої особи відповідних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних проваджень у разі вчинення такою особою нового злочину. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли саме виникає судимість (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості або її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язане зі спливом термінів, передбачених ст. 89 КК України, протягом яких особа повинна дотриматись визначених законом вимог та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину - відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину; особу винного, а саме те, що він раніше не судимий в силу ст.89 КК України, його вік та соціальне положення - неодружений, не працевлаштований; характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, думку потерпілої, яка не наполягає на суворому покаранні, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ст.126-1 КК України у вигляді громадських робіт.

Також при призначенні покарання суд враховує вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оскільки злочин - це вчинок людини, то, на думку суду, цілком закономірним і важливим видається його психологічний аналіз: вивчення проступку як вияву властивостей особистості, розкриття мотивів і цілей, які спонукали до вчинення правопорушення тощо.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 зі змінами від 06.11.2009 необхідно звернути увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого на стадії досудового розслідування не обирався і підстав для його обрання на даний час суд не вбачає.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.370, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Борівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілій.

Головуючий-суддя ГУЛЯЄВА Г. М.