Рішення № 98326998, 05.07.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1221/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача – Кирмана В.О. за довіреністю, відповідача – адвоката Петруніної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю “Пивоварений завод” про стягнення 1450807 грн. 53 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Черкаська міська рада звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Пивоварений завод” (далі – відповідач) про стягнення 1450807 грн. 53 коп. безпідставно утриманих коштів орендної плати та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою площею 19867 кв.м., з кадастровим номером 7110136400:03:0216:0181, яка знаходиться за адресою вул. Різдвяна, 173/1 в м. Черкаси без оплати за її користування за період з 01.08.2017 року по 31.07.2020 року на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1221/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.11.2020 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 19.10.2021 року відзив на позовну заяву (вх. № 16068/20, а.с. 37-38), у якому проти позову заперечував з мотивів безпідставності і необґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне:

належним відповідачем у даній справі є приватне акціонерне товариство “Пивоварений завод” на підставі укладених з відповідачем договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.12.2017 року;

позивачем невірно нараховано суму заборгованості, а саме: без урахування вимог ст. 124 ЗК України та з розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 22106 кв.м., а не фактичної площі 19867 кв.м.;

також просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог на підставі ст. 257 ЦК України.

Ухвалами суду від 10.11.2020 року, від 08.12.2020 року, за клопотаннями сторін, підготовче засідання відкладено на 21.01.2021 року.

Ухвалами суду від 21.01.2021 року, 24.02.2021 року, 13.05.2021 року підготовче провадження у справі № 925/1221/20 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, яке за клопотанням сторін відкладено на 02.07.2021 року

В судовому засіданні 02.07.2021 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов також просив застосувати наслідки спливу позовної давності. В судовому засіданні 02.07.2021 року оголошено перерву до 05.07.2021 року, в яке сторони явку своїх представників не забезпечили.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний № 487313771101, сформована інформаційна довідка № 219715066 від 10.08.2020 року (а.с. 16-18) з якої вбачається, що за відповідачем за адресою Черкаська область, м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 173/1 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 22.12.2017 року проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 487313771101, номер запису про право власності 24115386. Державна реєстрація права власності проведена на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, серія та номер 13246 від 22.12.2017 року, рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права індексний номер 38920384 від 22.12.2017 року.

З 28.10.2014 року до 22.12.2017 року власником частини нерухомого майна розташованого за адресою Черкаська область, м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 173/1 було приватне акціонерне товариство “Пивоварений завод”.

Позивач звертався до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного акціонерного товариства “Пивоварений завод” про стягнення 11122034 грн. 09 коп. збитків спричинених фактичним користуванням земельною ділянкою без належного оформлення права користування.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.12.2017 року у справі № 925/512/17, яке набрало законної сили 29.12.2017 року, позовні вимоги Черкаської міської ради задоволено частково, стягнено з приватного акціонерного товариства “Пивоварений завод” 834037 грн. 30 коп. збитків. Також даним рішенням встановлено, що фактично об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 173/1 на земельній ділянці площею 19867 га, а не 2,21067 га, оскільки 09.08.2016 між Черкаською міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством “Черкаське хімволокно” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0, 2240 га по вул. Різдвяній між вул. Гетьмана Сагайдачного та провулком Свободи для будівництва тепломережі. Зазначена земельна ділянка площею 0, 2240 га була надана у оренду Публічному акціонерному товариству “Черкаське хімволокно” за рахунок вилученої у фізичної особи-підприємця Гладкого А.Г. згідно з рішенням Черкаської міської ради від 31.03.2016 №2-467 у зв`язку з придбанням нерухомого майна відповідачем у даній справі.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

29.08.2018 року, 14.09.2018 року позивач в особі Департаменту архітектури та містобудування листами № 4902-01-15, № 5222-01-25 повідомив відповідача про необхідність вирішення питання стосовно оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 173/1, укладення та підписання договору про відшкодування збитків (неодержаного прибутку), направленого проектом відповідачу (а.с. 19, 20).

Листи позивача від 29.08.2018 року, 14.09.2018 року № 4902-01-15, № 5222-01-25 залишені відповідачем без відповіді, договір про відшкодування збитків (неодержаного прибутку) не укладено з відповідачем, кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не сплачено.

Рішенням Черкаської міської ради № 2-4442 від 23.05.2019 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Різдвяна, буд. 173/1 з метою подальшого оформлення ТОВ “Пивоварений завод” права користування її частиною»:

п. 1 – надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Черкаської міської ради площею 2,2106 га по вул. Різдвяна, буд. 173/1 з метою подальшого оформлення товариством з обмеженою відповідальністю “Пивоварений завод” (код ЄДРПОУ 39246219) права користування її частиною під комплексом будівель (а.с. 22).

Із витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах № 1936/0/25-18 від 23.08.2018 року, №4822/0/25-19 від 31.10.2019 року (а.с. 23, 24) вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 22106 кв.м., що розташована в м. Черкаси по вул. Різдвяна, буд. 173/1, кадастровий номер 7110136400:03:016:0181 у 2018, 2019 роках становить 17936808 грн. 40 коп.

За розрахунком позивача, заборгованість за користування земельною ділянкою площею 19867 кв.м. відповідачем по вул. Різдвяна, буд. 173/1 в м. Черкаси за період 01.08.2017 року по 31.07.2020 року становить 1450807 грн. 53 коп., з якої:

з 01.08.2017 по 31.12.2017 року – 201501 грн. 05 коп.;

з 01.01.2018 по 31.12.2018 року – 483602 грн. 51 коп.;

з 01.01.2019 по 31.12.2019 року – 483602 грн. 51 коп.;

з 01.01.2020 по 31.07.2020 року – 282101 грн. 46 коп.

Розмір грошової оцінки земельної ділянки в 2017-2020 роках становив - 16120083 грн. 80 коп. (а.с. 30).

Таким чином, предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення 1450807 грн. 53 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 19867 кв.м. по вул. Різдвяна, буд. 173/1 в м. Черкаси за період 01.08.2017 року по 31.07.2020 року.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Конституції України, Земельного і Податкового кодексів України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 22.12.2017 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з абз. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Абзацом 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що 22.12.2017 року відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю "Пивоваренний завод" отримало у власність частину нежитлових приміщень розміщених за адресою: вул. Різдвяна, буд. 173/1 у м. Черкаси, розташовану зокрема і на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:03:016:0181 на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах № 1936/0/25-18 від 23.08.2018 року, №4822/0/25-19 від 31.10.2019 року вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 22106 кв.м., що розташована в м. Черкаси по вул. Різдвяна, буд. 173/1, кадастровий номер 7110136400:03:016:0181 у 2018, 2019 роках становить 17936808 грн. 40 коп., однак фактично у користуванні відповідача перебуває земельна ділянка площею 19867 кв.м. і відповідно нормативна грошова оцінка якої становить 16120083 грн., із розрахунку, що нормативна грошова оцінка квадратного метру становить 811 грн. 40 коп.

Враховуючи вимоги ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України та відсутність прийнятих рішень Черкаською міською радою щодо зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в 2017-2020 роках становить 17936808 грн. 40 коп.

До відповідача перейшло право користування земельною ділянкою по Різдвяна, буд. 173/1 у м. Черкаси з 22.12.2017 року однак технічна документація із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки не розроблено, договір оренди землі з відповідачем так і не укладено.

У разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України. Положеннями частини 4 цього Кодексу передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Виходячи із наведених вище положень законодавства право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки з одночасним із набуттям такого права новим власником об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, оскільки договір оренди землі в силу положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" є двостороннім.

Як вбачається із викладеного, право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється, а набуття такого права новим власником об`єкта нерухомості відбувається в силу прямої вказівки закону. Новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Отже зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону (Судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 912/1581/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Позивач правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 01.08.2017 року по 31.07.2020 року.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період з відповідачем не надано.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).

Разом з тим, відповідач обґрунтовуючи заперечення проти позову, на підставі ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, заявив про застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду.

Нормами глави 19 ЦК України також встановлено:

позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256);

загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257);

перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ч.ч. 1, 5);

перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ч.ч. 1, 3).

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 та від 03.04.2018 у справі № 914/758/17.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 21.09.2020 року (згідно відтиску печатки з поштового конверта, у якому надійшли позовні матеріали до суду), строк позовної давності за вимогами про стягнення грошових коштів сплинув за період, який передує 21.09.2017 року. Крім того,

судом враховано, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості щодо нового власника нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності – 25.12.2017 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. під час реєстрації договору купівлі-продажу від 22.12.2017 року серії № 13246, тому позивач міг довідатися про порушення свого права і про особу, яка його порушує з 25.12.2017 року.

Про застосування позовної давності заявлено відповідачем, поважних причин пропущення позовної давності, за наявності яких порушене право підлягало б захисту, судом не встановлено, тому суд надає перевагу запереченням відповідача і з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, у позові відмовляє в частині стягнення 67167 грн. 02 коп. за користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав за період з 01.08.2017 року по 20.09.2017 року.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1383640 грн. 51 коп. безпідставно збережених коштів (недоотриманого доходу) за користування земельною ділянкою за період з 21.09.2017 року по 31.07.2020 року.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє його в частині стягнення 1383640 грн. 51 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування землею. Доводи відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог – 20754 грн. 61 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Пивоварений завод” , код ЄДРПОУ 39246219, місцезнаходження: 18030, м. Черкаси, вул. Благовісна, 436

1383640 грн. 51 коп. безпідставно утриманих коштів (орендна плата) для зарахування до міського бюджету м. Черкаси (рахунок: UA738999980314090611000023002; Банк: Казначейство України (ЕАП); одержувач платежу: УК у м. Черкасах/Черкаси/; код ЄДРПОУ: 38031150; код бюджетної класифікації: 24062200;

20754 грн. 61 коп. судових витрат із зарахуванням на рахунок UA898201720344250001000086302, банк отримувача: УДКСУ у м. Черкасах, отримувач: Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 38715770.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 67167 грн. 02 коп. безпідставно утриманих коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.07.2021 року.

Суддя В.М. Грачов