Рішення № 98326753, 13.07.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/368/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кунівське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс Лтд" про стягнення заборгованості в сумі 142 499,80 грн.

представники сторін:

від позивача: Конечний М.Г.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кунівське" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс Лтд" про стягнення заборгованості в сумі 146 619,86 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "15" червня 2021 року.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року розгляд справи відкладено на 29.06.2021 року.

29 червня 2021 року від позивача через відділ канцелярії надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 142 499,80 грн., з яких 119 614,84 грн. - основного боргу, 14 054,74 грн. - інфляційних збитків та 8 830,22 грн. - відсотки за користування коштами.

Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року розгляд справи відкладено на 13.07.2021 року.

13 липня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій: прийомної квитанції № 015176 від 15.02.2018 року; акту звірки; товаро - транспортної накладної б/н від 02.03.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2021 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяву та з урахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 13.07.2021 року не з`явився, відзиву не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 13.07.2021 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з позовної заяви, 01.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кунівське" (далі - відповідач/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс Лтд" (далі - відповідач/покупець) був укладений договір купівлі - продажу № 1 (далі - договір) (а.с. 5-6).

Згідно з п. 1.1. договору продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується прийняти товар, а саме ВРХ, далі за текстом товар, в кількості ПК-1, голів та за ціною значеною в накладній на кожну окрему партію, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець здійснює оплату товару згідно рахунків пред`явлених продавцем, або готівкою в касу.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата за цим договором, проводиться в національній валюті України, шляхом видачі готівки з відміткою в приймальній квитанції, що є невід`ємною частиною договору, або безготівково на р/рахунок продавця.

На виконання умов договору 15.02.2018 року продавцем було поставлено першу партію товару на загальну суму 160 956, 13 грн., що підтверджується накладною №100 від 15.02.2018 року та прийомною квитанцією № 015176 від 15.02.2018 року на якій є відтиск печатки та підпис уповноваженого представника відповідача (а.с. 7, 45).

02 березня 2018 року продавцем було поставлено другу партію товару на загальну суму 74 614, 84 грн., що підтверджується накладною №171 від 02.03.2018 року та товаро-транспортною накладною б/н від 02.03.2018 року на якій є відтиск печатки та підпис уповноваженого представника відповідача (а.с. 8, 48).

Як зазначає позивач, 24.02.2018 року відповідачем було оплачено частину коштів розмірі 15 956, 13 грн. та 16.05.2018 року було здійснено оплату у розмірі 100 000,00 грн.

Таким чином, оплату товару не було здійснено у повному обсязі.

З метою мирного врегулювання спору позивач 12.11.2020 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс Лтд" направив претензію № б/н від 30.10.2020 року з вимогою оплатити суму боргу за проданий товар та штрафні санкції (а.с. 10-12). Однак, відповіді на вищезазначену претензію отримано не було.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів належної оплати заборгованості за отриманий від позивача товар, а тому станом на 13.07.2021 року основна заборгованість відповідача за поставлений товар становить 119 614,84 грн., доказів погашення якої суду не надано.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими судом матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості - суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням умов договору купівлі-продажу щодо своєчасної оплати товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З положень ст. 509 ЦК України, що кореспондується із ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Зі змісту договору купівлі-продажу вбачається, що сторони не визначили строку (терміну) виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості товару, то сплата відповідачем позивачу заборгованості за проданий товар має визначатись відповідно до приписів ч.2 ст. 530 ЦК України.

Так, ч.2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, з метою мирного врегулювання спору позивач 12.11.2020 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс Лтд" направив претензію № б/н від 30.10.2020 року з вимогою оплатити суму боргу за поставлений товар та штрафні санкції. Однак позивач стверджує, що відповіді на вищезазначену претензію отримано не було.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 119 614,84 грн. Проте, всупереч взятих на себе зобов`язань, відповідач не оплатив вартість зазначеного товару після пред`явлення претензії. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс Лтд" станом на момент розгляду справи у суді становить 119 614,84 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов про стягнення 119 614,84 грн. основного боргу підлягає до задоволення повністю.

Поряд з тим, в поданій позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути 8 830,22 грн. - відсотків за користування коштами (3% річних) та 14 054,74 грн. - інфляційних втрат за порушення строків оплати за поставлений товар за період з 16.05.2020 року по 30.10.2020 року (момент складення претензії).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Окрім того, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Зі змісту договору купівлі-продажу вбачається, що сторони не визначили строку (терміну) виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості товару, то сплата відповідачем позивачу заборгованості за проданий товар має визначатись відповідно до приписів ч.2 ст. 530 ЦК України.

Так, ч.2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, що з метою мирного врегулювання спору позивач 12.11.2020 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс Лтд" направив претензію № б/н від 30.10.2020 року з вимогою оплатити суму боргу за поставлений товар та штрафні санкції.

Таким чином, строк виконання зобов`язань відповідача по оплаті товару настав з моменту пред`явлення вимоги, а тому нарахування 8 830,22 грн. - відсотків за користування коштами (3% річних) та 14 054,74 грн. - інфляційних втрат за порушення строків оплати за поставлений товар за період з 16.05.2020 року по 30.10.2020 року (момент складення претензії) є безпідставними.

З огляду на вищезазначене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8 830,22 грн. - відсотків за користування коштами (3% річних) та 14 054,74 грн. - інфляційних втрат за порушення строків оплати за поставлений товар за період з 16.05.2020 року по 30.10.2020 року (момент складення претензії) слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 119 614,84 грн. підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення. В частині стягнення 8 830,22 грн. - відсотків за користування грошовими коштами (3% річних) та 14 054,74 грн. - інфляційних втрат слід відмовити.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати в розмірі 1 905,44 грн. судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кунівське" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс Лтд" (35600, м. Дубно, вул. К. Савури, 6, ЄДРПОУ 30362061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кунівське" (30310, Хмельницька обл., с. Кунів, вул. Прикордонна, буд. 1А, ЄДРПОУ 23656482) 119 614 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 84 коп. - основного боргу та 1 905 (одну тисячу дев`ятсот п`ять) грн. 44 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 8 830 (вісім тисяч вісімсот тридцять) грн. 22 коп. - відсотків за користування грошовими коштами та 14 054 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят чотири) грн. 74 коп. - інфляційних втрат - відмовити

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2021 року.

Суддя Романюк Ю.Г.