Рішення № 98326539, 15.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2021 справа № 914/1509/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рона інжиніринг», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Екоустрій», с. Муроване, Львівська область

про стягнення 67 856,78 грн

за участю представників: не викликалися

Обставини розгляду справи.

31.05.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рона інжиніринг», м. Київ до Комунального підприємства «Екоустрій», с. Муроване, Львівська область про стягнення 67 856,78 грн.

Ухвалою від 04.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 04.06.2021, зокрема, було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується списком рекомендованих листів та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №1757 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення – 7901413944158).

02.07.2021 через канцелярію суду від Комунального підприємства «Екоустрій» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15380/21 від 02.07.2021).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві та відзиві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.11.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір №236 про надання послуг. Позивач відповідно до умов даного договору виконав роботи щодо ремонту свердловини на суму 105 128,40 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості робіт виконав частково, на дату звернення до суду борг становив 55 128,40 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості робіт відповідачу нараховано пеню в сумі 5 401,38 грн, інфляційні в сумі 5 097,70 грн, 3% річних в сумі 2 229,30 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 67 856,78 грн заборгованості та судові витрати.

У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що основний борг відповідачем сплачено повністю. Пеня, інфляційні та 3% річних до стягнення не підлягають, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Водночас, відповідач здійснює господарську діяльність з надання комунальних послуг населенню (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення). Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

18.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рона інжиніринг» (виконавець) та Комунальним підприємством «Екоустрій» (замовник) було укладено договір №236 про надання послуг.

За цим договором замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) зобов`язується надати такі послуги: поточний ремонт свердловини №1 с. Ямпіль.

Загальна сума договору складає 105 128,40 грн (п. 2.1. договору).

Відповідно до умов договору, позивач виконав роботи на суму 105 128,40 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 09.12.2019, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2019 року від 09.12.2019. Зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаному документі та скріпленням його печаткою.

Згідно п. 3.2. договору оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що сторони погодились, що кінцевий термін оплати замовником наданих і прийнятих послуг з урахуванням п. 3.2. здійснюється не пізніше 31.12.2019.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку оплати вартості робіт, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 55 128,40 грн основного боргу, 5 401,38 грн пені, 5 097,70 грн інфляційних, 2 229,30 грн 3% річних.

Після звернення позивача із позовом до суду відповідач перерахував на рахунок позивача 55 128,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №573 від 31.05.2021, №583 від 25.06.2021, квитанцією №0.0.2175722119.1 від 25.06.2021.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 09.12.2019, відповідач підписав акт без зауважень.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає доведеним факт виконання робіт на загальну суму 105 128,40 грн.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ним повністю сплачено основний боргу у розмірі 55 128,40 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень №573 від 31.05.2021, №583 від 25.06.2021, квитанції №0.0.2175722119.1 від 25.06.2021.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, 31.05.2021 та 25.06.2021 відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 55 128,40 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та квитанції.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 55 128,40 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 6.4. договору при несвоєчасній оплаті замовником вартості наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 5 401,38 грн, інфляційні в сумі 5 097,70 грн, 3% річних в сумі 2 229,30 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, інфляційних і 3% річних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних і 3% річних з огляду на наступне.

Відповідно підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Як встановлено судом, заборгованість відповідача виникла у зв`язку із неналежним виконанням умов договору про надання послуг з поточного ремонту свердловини, тобто, прострочення відповідача виникло у зв`язку із невиконанням ним договору підряду, а не у зв`язку із наданням житлово-комунальних послуг.

Також слід зазначити, що вищевказана заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) поширюється на споживачів житлово-комунальних послуг, а не на виконавців житлово-комунальних послуг, яким, відповідно до наданих у відзиві на позовну заяву пояснень, є відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 5 401,38 грн пені, 5 097,70 грн інфляційних, 2 229,30 грн 3% річних. В частині стягнення 55 128,40 грн основного боргу провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, сплачена сума судового збору пропорційно розміру позовної вимоги, провадження щодо якої закрито, підлягатиме поверненню особі, яка його сплатила, у випадку подання нею відповідного клопотання.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Екоустрій», с. Муроване, вул. Шевченка, 18, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 42498915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рона інжиніринг», м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 (ідентифікаційний код 39070065) 5 401,38 грн пені, 5 097,70 грн інфляційних, 2 229,30 грн 3% річних, 425,85 грн судового збору.

3. В частині стягнення 55 128,40 грн основного боргу провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 15.07.2021.

Суддя А.Б. Мазовіта