Рішення № 98321531, 13.07.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3697/21 Справа №754/3949/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

за участю секретаря Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації), -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що 17.11.2017 ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.123524, предметом якого є страхування транспортного засобу "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 .

30.07.2018 року по вул.Ярославській, 5/2 в м.Києві сталась ДТП за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача. Постановою Подільського районного суду м.Києва від 28.08.2018 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

30.07.2018 року до страхової компанія звернувся потерпілий з заявою про пошкодження транспортного засобу в зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком. На підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 47 803,60 грн. відповідно до платіжного доручення № 33583 від 05.08.2019 року. 12.02.2019 року на адресу відповідача було направлено вимогу щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування, яка відповідачем була проігнорована, станом на 10.03.2021 року суму страхового відшкодування відповідачем не погашено.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути на його користь з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 47 803, 60 грн., а також сплачений судовий збір.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи без участі представника, у якій позовні вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачу судом надсилалася копія позовної заяви з копіями доданих документів, повістки з викликом у судове засідання та роз`яснено право подати в зазначений строк письмові пояснення з приводу визнання позовних вимог чи заперечення проти позовних вимог з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

Відповідач з поясненнями чи запереченнями щодо позовних вимог до суду не звертався. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 17.11.2017 між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ТОВ «Шиндлер» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.123524, предметом якого є страхування транспортного засобу "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 .

30.07.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 28.08.2018 року, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

30.07.2018 до позивача звернувся представник застрахованої особи з заявою про настання страхового випадку.

Відповідно до страхового акту від 02.08.2019 року та розрахунку страхового відшкодування, загальний розмір страхового відшкодування становить 47 803,60 грн.

Згідно платіжного доручення № 33583 від 05.08.2019 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 47 803,60 грн.

12.09.2019 року позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога з проханням сплатити суму страхового відшкодування, однак дана вимога залишилась без реагування.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Під час застосування наведених норм права підлягає урахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відповідно до якого стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункти 68-70).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до позивача (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.

Суд враховує те, що умовами договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач, як страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, завдану забезпеченому транспортному засобу, в тому числі і вартість відновлювального ремонту. Також, вказаним договором визначено, що страхове відшкодування виплачується без урахування експлуатаційного (фізичного) зносу запасних частин, деталей і обладнання, що підлягають заміні.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки під час судового розгляду судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором № АМ.123524 від 17.11.2017 року виконано належним чином та в повному обсязі. Відтак, саме відповідач має завдану шкоду в розмірі 47 803,60 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що вищевикладене є достатніми та вичерпними підставами для задоволення позову.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст.141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312) суму страхового відшкодування в розмірі 47 803,60 грн., а також 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: