Рішення № 98318005, 06.07.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/2829/20

Провадження № 2/428/522/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретарів судового засідання Гуртової К.О., Колядінцевої П.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Новака А.А. , Яковюк Л.Ю. ,

Кабулова Р.К. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі по тексту ПАТ «НСТУ») від 02.03.2020 № 16-кр «Про звільнення ОСОБА_1 » його з 10.03.2020 було звільнено з посади менеджера (філії) філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція 11А:Донбас».

На виконання рішення Правління ПАТ «НСТУ» від 08.12.2017, 08 грудня 2017 року між ПАТ «НСТУ» та позивачем було укладено строковий трудовий договір № 05-стд, яким було призначено його менеджером (філії) філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція UA:Донбас» зі строком дії трудового договору до 10 грудня 2018 року. В подальшому строк дії зазначеного трудового договору продовжувався додатковими угодами, відповідно до яких строк дії останнього трудового договору спливав 10 березня 2020 року включно. Враховуючи положення ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України та зміст вищевказаних додаткових угод щодо продовження строку дії строкового трудового договору між ним і ПАТ «НСТУ», позивач вважав, що були всі підстави стверджувати, що строковий трудовий договір № 05-стд від 08.12.2017 є таким, що укладений на невизначений строк. Тому 28.02.2020 він звернувся до ПАТ «НСТУ» із заявою, в якій просив належним чином оформити трудові правовідносини у формі відповідної додаткової угоди до строкового трудового договору та висловив своє бажання на продовження трудових правовідносин з ПАТ «НСТУ» за безстроковим трудовим договором. Також просив ПАТ «НСТУ» про прийняте рішення щодо продовження трудових правовідносин повідомити його до 10 березня 2020 року. Однак до 10.03.2020 включно, як і після цього, роботодавець так і не повідомив позивача про своє рішення, наказ про його звільнення та трудову книжку він цього дня не отримував.

З інформації, що розміщена на сайті ПАТ «НСТУ» suspilne.media, позивачу стало відомо, що відповідно до протоколу засідання правління ПАТ «НСТУ» № 177 від 02.03.2020, Правлінням нібито 02.03.2020 було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з 10.03.2020 з посади менеджера (філії) філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція UA:Донбас». При цьому станом на 02.03.2020 чи в наступні дні, жодної інформації про цей протокол на сайті Суспільного не розміщувалося та й зазначена інформація філіям чи позивачу особисто не надавалася. Тому 11.03.2020 позивач продовжив виконувати обов`язки менеджера (філії) філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція UA:Донбас» та вважав, що ПАТ «НСТУ» все ж таки вирішило продовжити їх трудові відносини на невизначений строк, керуючись частиною другою статті 39-1 КЗпП України. Фактом продовження виконання ним обов`язків, в тому числі після 10.03.2020, позивач вважає його перебування у відрядженні, участь у відповідних нарадах (в тому числі із залученням працівників центральної дирекції ПАТ «НСТУ»), опрацюванням документів, тощо.

Враховуючи інформацію на сайті про нібито прийняте рішення правлінням про його звільнення, 16.03.2020 позивач звернувся з листом до Голови правління ПАТ «НСТУ» із вимогою ознайомити його із наказом про звільнення, визначити особу, якій треба передати печатку філії з дотриманням вимог чинного законодавства та передати інші справи філії. Також просив надати йому належним чином завірену трудову книжку та провести з ним повний розрахунок. Лише 17.03.2020 позивача було ознайомлено із наказом ПАТ «НСТУ» від 02.03.2020 № 16-кр «Про звільнення ОСОБА_1 » та видано йому трудову книжку, повного розрахунку при звільненні проведено не було. Зі змісту зазначеного наказу позивач зрозумів, що роботодавець звільнив його 10.03.2020 не зважаючи на те, що з 10.03.2020 до 16.03.2020 включно він продовжував виконувати свої посадові обов`язки у зв`язку з необізнаністю про своє звільнення.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем були порушені положення ч. 2 ст. 39-1, ст. 47, 116 КЗпП України та незаконно винесено наказ ПАТ «НСТУ» від 02.03.2020 № 16-кр «Про звільнення ОСОБА_1 », у зв`язку з чим він має бути поновлений на попередній роботі та йому повинні виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день його поновлення на роботі.

Крім того, незаконне звільнення призвело до втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та неочікуваного і термінового пошуку нової роботи та коштів для утримання своєї сім`ї, оскільки при звільненні з ним не було проведено навіть повного розрахунку.

У зв`язку з цим позивач просить визнати наказ ПАТ «НСТУ» від 02.03.2020 № 16-кр «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним та скасувати його, поновити його на попередній посаді, стягнути з ПАТ «НСТУ» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день поновлення його на роботі та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

На виконання ухвали суду від 06.04.2020 представником відповідача Новаком А.А. було подано відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі на підставі наступного.

Звертаючись із позовною заявою, ОСОБА_1 вважає, що строковий трудовий договір від 08.12.2017 № 05-стд набув ознак безстрокового. ПАТ «НСТУ» заперечує щодо такого твердження та повідомляє про таке. 08.12.2017 ОСОБА_1 звернувся із власноручно підписаною заявою до ПАТ «НСТУ» про укладення строкового трудового договору з 11.12.2017. 08.12.2017 між ПАТ «НСТУ» та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір № 05-стд, пунктом 8.1 якого передбачено, що строк дії строкового договору з 11.12.2017 до 10.12.2018. Цей строковий трудовий договір припиняється після закінчення строку дії строкового трудового договору. За два місяці до закінчення строку дії цього строкового трудового договору він може бути за згодою сторін продовжений на строк, визначений сторонами, але загалом не більше ніж на 5 років. Отже, сторони договору передбачили, що даний договір є строковим (укладено строком на 1 рік), проте можлива зміна строку трудових відносин (за погодженням сторін) в межах можливого п`ятирічного загального строку. Тобто, договір апріорі не може стати безстроковим.

10.10.2019 ОСОБА_1 звернувся із власноручно підписаною заявою до ПАТ «НСТУ» про продовження строку дії строкового трудового договору до 10.03.2020, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

10.10.2019 укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою пункт 8.1 викладено в новій редакції, а саме: строк дії строкового трудового договору з 11.12.2017 по 10.03.2020 включно. Таким чином, між сторонами укладено строковий трудовий договір зі строком дії з 11.12.2017 по 10.03.2020 включно. ПАТ «НСТУ» вважає, що переукладання строкового трудового договору чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП, не передбачає набуття строковим трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк. Доводи позивача про те, що у зв`язку з неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення додаткових угод, строковий трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами частини другої статті 39-1 КЗпП є необґрунтованими, оскільки укладення трудового договору на певний строк регулюється частиною другою статті 23 КЗпП, що виключає при переукладанні строкового трудового договору чи продовженні строку його дії застосування частини другої статті 39-1 КЗпП. Таким чином, строковий трудовий договір від 08.12.2017 № 05-стд, укладений між ПАТ «НСТУ» та ОСОБА_1 , є саме строковим та не набув ознак безстрокового.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що він продовжив виконувати роботу після закінчення строкового трудового договору, а тому такий договір став безстроковим. Отже, на його думку, звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП незаконне. Рішенням правління ПАТ «НСТУ» від 02.03.2020 (оформлено протоколом № 177) вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади менеджера філії. Наказом ПАТ «НСТУ» від 02.03.2020 № 16-кр «Про звільнення ОСОБА_1 » менеджера філії ОСОБА_1 звільнено 10.03.2020 у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору від 08.12.2017 № 05-стд. Пунктом 7.3 строкового трудового договору передбачено, що за два місяці до закінчення строку дії цього договору він може бути за згодою сторін продовжений на строк, визначений сторонами, але загалом не більше ніж на 5 років. Враховуючи, що до 10 січня 2020 року сторони договору не висловили бажання продовжити трудові відносини, позивач усвідомлював, що строковий трудовий договір закінчиться 10.03.2020. Фактично сам позивач підтверджує, що про своє звільнення дізнався з рішення правління, яке опубліковано до 10 березня 2020 року. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП. ПАТ «НСТУ» прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера філії у зв`язку з закінченням дії укладеного строкового договору з 10.03.2020 на підставі пункту 7.2. розділу 7 строкового трудового договору № 05-стд, пункту 2 статті 36 КЗпП. Фактично строковий трудовий договір № 05-стд ПАТ «НСТУ» не розривався, а припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який він був укладений, а отже звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера філії за пунктом 2 статті 36 КЗпП є правомірним та його трудові права не порушено. За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії строкового трудового договору угоди щодо продовження його дії на новий строк, ПАТ «НСТУ» на підставі обумовлених у договорі умов та у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинило трудові правовідносини з ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП. Таким чином, позивача звільнено з роботи згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП на законних підставах з дотриманням процедури звільнення, передбаченої законом та договором.

Враховуючи, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і умов укладеного між сторонами строкового трудового договору, вбачається, що право позивача на працю не порушено відповідачем, у зв`язку з чим правові підстави для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП) та відшкодування моральної шкоди (стаття 237-1 КЗпП) відсутні.

08 травня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , в якій зазначено, що заперечення щодо позовних вимог, викладені відповідачем у письмовому відзиві на позов, він вважає необґрунтованими та безпідставними.

25 червня 2020 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідача Новака А.А. , в яких він вважає позов необґрунтованим та наполягає на відмові у його задоволенні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача Новак А.А. , Яковюк Л.Ю. , Кабулова Р.К. позовні вимоги не визнали у повному обсязі та просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 11.12.2017 по 10.03.2020 займав посаду менеджера (філії) філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція 11А:Донбас» за строковим трудовим договором та звільнений у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з Положенням про конкурсний відбір на посаду менеджера (філії) Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» визначені вимоги для претендентів, умови та порядок проведення процедури конкурсного відбору творчих керівників філій. Пунктом 14 зазначеного Положення передбачено, що строковий трудовий договір з переможцем конкурсного відбору строком на 1 рік укладається протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення правління ПАТ «НСТУ». Строковий трудовий договір може бути продовжений строком до 5 років, більш якого особа не може працювати на посаді продюсера однієї філії.

Згідно з копією строкового трудового договору № 05-стд з менеджером філії ПАТ «НСТУ» від 08.12.2017 Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» уклало строковий трудовий договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду менеджера філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція UA:Донбас» за строковим трудовим договором на період його дії. Строк дії строкового трудового договору з 11 грудня 2017 до 10 грудня 2018 року.

Відповідно до п. 7.2, 7.3 Строкового трудового договору № 05-стд з менеджером філії ПАТ «НСТУ» від 08.12.2017 цей строковий трудовий договір припиняється: після закінчення строку дії строкового трудового договору (пункт 2 частина перша статті 36 КЗпП України; за взаємною угодою сторін; з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії строкового трудового договору у випадках, передбачених законодавством; з ініціативи менеджера до закінчення строку дії строкового трудового договору у випадках, передбачених законодавством; з інших підстав, передбачених законодавством). За два місяці до закінчення строку дії цього строкового трудового договору він може бути за згодою сторін продовжений на строк, визначений сторонами, але загалом не більше ніж на 5 років.

10 жовтня 2019 року строк дії строкового трудового договору продовжено з 11 грудня 2017 року до 10 березня 2020 року включно, шляхом підписання додаткової угоди № 3 до строкового трудового договору № 05-стд від 08.12.2017 з менеджером (філії) філії ПАТ «НСТУ».

Рішенням правління ПАТ «НСТУ» від 02.03.2020, яке було оформлено протоколом № 177, вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади менеджера філії.

Протокол правління ПАТ «НСТУ» від 02.03.2020 № 177 опубліковано 02.03.2020.

Згідно з копією наказу № 16-кр від 02.03.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 було звільнено з посади менеджера (філії) філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція UA:Донбас» 10 березня 2020 року у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору № 05-стд з менеджером філії ПАТ «НСТУ» від 08.12.2017, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

На зворотній стороні наказу міститься власноручний напис позивача ОСОБА_1 про те, що він 17.03.2020 ознайомлений з наказом та отримав трудову книжку, повний розрахунок з ним не проведений.

Однак, як вбачається з копії листа Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» № 1.2-9/599 від 05.03.2020 Центральна дирекція Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» розглянула заяву ОСОБА_1 від 28.02.2020 та повідомила його про те, що правлінням ПАТ «НСТУ» було прийнято рішення про припинення з ним трудових відносин на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (протокол № 177 від 02.03.2020), а також проінформовано останнього про необхідність в останній робочий день 10.03.2020 ознайомитись з наказом про його звільнення та отримати трудову книжку.

Зазначений лист був направлений на адресу ОСОБА_1 поштовим та електронним засобом зв`язку, що підтверджується копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 06.03.2020 та скріншотом відправлення листів на особисту електронну пошту ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до копії листа № 5-вк від 10.03.2020, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що у зв`язку з його звільненням 10.03.2020, а саме у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, останньому необхідно отримати свою трудову книжку або надати письмову згоду на направлення трудової книжки поштою з зазначенням поштової адреси.

Вищезазначений лист разом з копією наказу були направлені на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 10.03.2020 та описом вкладення до нього.

10.03.2020 Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» своїм листом № 01-8/631 повідомило ОСОБА_1 про те, що оскільки його 10.03.2020 було звільнено з посади менеджера (філії) філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція UA:Донбас», то довіреність від 19.12.2019 № 01-8/101, яка йому видавалась, скасована.

Повний розрахунок ПАТ «НСТУ» з ОСОБА_1 проведено 23.03.2020 із виплатою компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем своїх трудових прав, який вважає своє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України незаконним. Вказані правовідносини регулюються нормами трудового законодавства.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Зі змісту положення частини 2 статті 23 КЗпП України, зокрема, вбачається, що законодавець не навів вичерпний перелік обставин, за яких трудові відносини можуть бути врегульовані строковим трудовим договором. Також законодавець не обмежив сферу застосування такого виду трудового договору, зазначивши, що строк його дії встановлюється за погодженням сторін.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призивом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строковий трудовий договір може укладатися як під час прийняття на роботу, так і згодом, якщо є підстави для укладання (переукладання) строкового трудового договору, а саме: якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви працівника.

Також Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснював, що укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.

Аналіз наведених правових норм свідчить про відсутність в законодавстві заборони щодо укладення строкового трудового договору, якщо на те є воля сторін.

За змістом частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Щодо законності звільнення позивача з роботи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивач працював за строковим трудовим договором від 08.12.2017 протягом року. Додатковими угодами № 1 та № 3 від 16.10.2018 та 10.10.2019 відповідно цей строк був продовжений з 11.12.2017 до 10.12.2019 та з 11.12.2017 до 10.03.2020 включно. Будь-яких зауважень при його укладанні від позивача не надходило. Вказаний договір протягом строку його дії у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Отже, факт підписання позивачем строкового трудового договору та додаткових угод до нього з визначеним строком його дії свідчить про наявність такої волі та згоди з усіма умовами такого договору.

Крім того, укладений трудовий договір як і будь-яка інша угода має приносити користь не одній лише стороні, а тому необхідним є саме погодження всіх умов такої домовленості. Зокрема, відсутність згоди щодо такої умови, як строк дії договору, може виключити сам факт укладення договору між цими сторонами.

Аналіз доказів у їх сукупності призводить до висновку про те, що позивач погодився на умови роботи, в тому числі оплату праці, на умовах строковості.

Наведене свідчить про добросовісність дій роботодавця, який не приховував справжніх умов праці позивача, а останній, ознайомившись із наказами (розпорядженнями) під підпис та отримавши копію трудового договору, погодився на ці умови.

Тобто позивач, вже працюючи у ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція UA: Донбас», відповідно до вищевказаних обставин, виявив бажання щодо призначення його на посаду менеджера філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція UA: Донбас» з посадовим окладом та на умовах строкового трудового договору.

Виявляючи таке бажання та ставлячи свій підпис під строковим трудовим договором, ОСОБА_1 фактично погодився, що його умови відповідають волі позивача.

При цьому, позивач не оспорював правомірність укладення з ним саме строкового трудового договору. Вказана умова трудового договору не визнана недійсною та презумпція її правомірності у встановленому порядку не спростована. Працівник був проінформований про умови укладеного з ним строкового трудового договору, зокрема, щодо терміну його дії, погодився з ними, неодноразово подаючи відповідні заяви про укладення з ним строкового трудового договору.

Пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у зв`язку з закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк і не може бути припинений у зв`язку з закінченням строку.

Крім того, припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Таким чином, оскільки строковий трудовий договір було укладено за власним бажанням позивача та підстави для визнання указаного трудового договору недійсним в частині строку його дії судом не встановлено, суд доходить висновку про те, що при звільненні позивача відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства.

Ураховуючи відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу № 16-кр про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера (філії) філії ПАТ «НСТУ» «Регіональна дирекція UA: Донбас» за п. 2 статті 36 КЗпП України по закінченню строку трудового договору, підстави для поновлення ОСОБА_1 на вищезазначеній посаді також відсутні, як і відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки вказані вимоги мають похідний характер та їх задоволення залежить від задоволення основної вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення, у задоволенні якої, в даному випадку, відмовлено.

Доводи позивача про те, що із продовженням трудових відносин шляхом укладення додаткових угод до строкового трудового договору, трудовий договір набрав ознак безстроковості згідно з вимогами ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки між сторонами був укладений строковий трудовий договір відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України, що виключає при продовженні строку його дії застосування ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України.

Посилання позивача на практику Верховного Суду є помилковим, оскільки справи, на які він посилався, стосуються інших правовідносин, відмінних від правовідносин у цій справі.

Продовження трудових правовідносин, тобто вихід працівника на роботу наступного дня після закінчення строкового трудового договору, допуск його до роботи є юридичним фактом, в силу якого строковий трудовий договір набуває характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Однак доказів на підтвердження тих обставин, що позивач продовжував працювати після закінчення строку дії трудового договору, останнім не надано.

Не підтверджує вказаний факт і наданий позивачем скріншот зі сторінки Facebook, у якому зазначена переписка між користувачами в чатах, оскільки з останнього не вбачається, що позивач виконував саме трудові обов`язки.

Щодо посилання на наказ № 28-6-д від 06.03.2020 про відрядження позивача, то вказане відрядження було терміном на 1 день 10 березня 2020, тобто в останній робочий день ОСОБА_1 .

Отримання позивачем копії наказу про звільнення лише 17.03.2020 не є підставою для визнання його незаконним та скасування, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем своїми листами неодноразово було проінформовано позивача ОСОБА_1 про його звільнення саме 10.03.2020 та відправлено на його адресу копію наказу про звільнення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями поштових відправлень АТ «Укрпошта», а також скріншотами про відправлення листів на особисту електронну пошту ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вважає, що позовні вимоги про визнання наказу ПАТ «НСТУ» від 02.03.2020 № 16-кр «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним та скасування, поновлення його на посаді менеджера (філії) задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що оскільки ці позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про поновлення на роботі, а її задоволення залежить від задоволення основної вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення, суд вважає, що вона не може бути задоволена, оскільки звільнення позивача за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України було визнано судом законним.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки в судовому засіданні не було встановлено факту порушення з боку відповідача трудових прав ОСОБА_1 , то, на думку суду, відсутні й підстави для відшкодування на його користь моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено повністю і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42, код ЄДРПОУ 23152907.

Повне рішення складено 12.07.2021.

Суддя І. С. Посохов