Ухвала суду № 98317588, 13.07.2021, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/975/21

2/0187/386/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"13" липня 2021 р. смт Петриківка

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та Державного акту на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2021 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Петриківської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та Державного акту на право власності на земельну ділянку.

У позові ОСОБА_1 зазначив, що 19.02.1992 на підставі Протоколу ХІ-ЩІ сесії Єлизаветівської сільської ради народних депутатів ХХІ скликання було вирішено надати у довічне успадковане володіння громадянам земельні ділянки в межах згідно з планом землеволодіння, зокрема: ОСОБА_1 – 0,2093 га, ОСОБА_2 - 0,2093 га. На підставі вказаного протоколу позивачеві було видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею.

Улітку 2020 року при оформленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, було встановлено, що фактичні межі земельної ділянки позивача не відповідають розмірам, встановленим в Державному акті на право довічного успадкованого володіння землею. Фактично ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,0057 га. В подальшому при підготовці позовних матеріалів до суду стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Єлизаветівської сільської ради від 28.01.2003 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП 117770 від 18.03.2004 року. Як вважає позивач, збільшення земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 відбулося за рахунок його земельної ділянки, шляхом перенесення межі.

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 просить поновити строк на звернення до суду; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; визнати незаконним та скасувати рішення Єлизаветівської сільської ради від 28.01.2003 № 56-6/ХХІУ в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та визнати недійсним з моменту видачі Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 117770, виданий Єлизаветівською сільською радою 18.03.2004, який посвідчує право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га.

З урахуванням положень ч.3 ст. 14 ЦПК України справа передана для розгляду головуючому судді Говорусі В.О.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали встановлено, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За положенням ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розмір ставок судового збору, де зазначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року – 2270 грн.

Як вбачається із заяви, позивачем заявлено декілька позовних вимог немайнового характеру.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Так, при поданні вищезазначеного позову, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., а отже за іншу вимогу немайнового характеру судовий збір не сплачено.

Під об`єкти, за подання яких судовий збір не справляється відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", позовна заява не підпадає. Дані, які б свідчили, що позивач має пільги щодо сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", до суду не надано.

Таким чином, позивачеві потрібно сплатити судовий збір за другу вимогу відповідно до розміру позовних вимог немайнового характеру в розмірі 908,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки, необхідно виправити зазначені недоліки, позовна заява підлягає залишенню без руху для їх усунення.

Виходячи з наведеного та керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та Державного акту на право власності на земельну ділянку, залишити без руху.

Запропонувати ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали виправити недоліки: сплатити судовий збір за другу вимоги немайнового характеру у розмірі 908,00 грн. за, чи надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

У разі якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя:В. О. Говоруха