Рішення № 98317102, 18.05.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14569/20

Провадження № 2/761/2060/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , законними представниками яких є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , малолітнього ОСОБА_9 , законним представником якого є ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про скасування свідоцтв про право власності, виселення без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації обліку,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , законними представниками яких є ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , малолітнього ОСОБА_9 , законним представником якого є ОСОБА_10 (далі - відповідачі), у якомупросить: скасувати право власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з вказаної квартири без надання іншого житла; зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , який разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спільно володіють квартирою АДРЕСА_1 . У вищевказаній квартирі, зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , окрім зареєстрованих осіб, позивачі стверджують, що також проживають в квартирі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Так, позивачі вказують, що відповідачі штучно утворюють перешкоди для вільного користування спірною квартирою, що в свою чергу порушує права ОСОБА_2 , як співвласника, та ОСОБА_1 , як члена сім`ї.А тому, останні звернулись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 17.06.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, а також залучено до участі у справі Службу у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою від 10.11.2020р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили.

Вислухавши сторону позивачів, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить 46/100 часткив квартирі АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 26.01.1995 р.

Відповідно до інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» виданої 26.02.2020 р., право власності на 54/100 частки в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (в рівних долях).

Згідно з довідки ТОВ «Київжитлосвіт» № 2152 від 02.09.2014 р. в квартирі № 4 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які займають 17,6 кв.м. житлової площі, крім того, у вказаній квартирі, також зареєстрованим значиться ОСОБА_2 , який займає 14,4 кв.м., що підтверджується довідкою КК «Центр комунального сервісу» № 773 від 08.02.2017 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі, як на підставу для його задоволення, зазначили, що відповідачі створюють перешкоди для вільного користування належної ОСОБА_2 частини спірної квартири, а тому вважають, що необхідно скасувати право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 на спірну квартиру та виселити відповідачів з неї.

Так, відповідно до вимог статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

За умовами частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Як визначено ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-яких з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України обставин, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Як вже було встановлено судом, власником 54/100 частки в квартирі № 4 є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (в рівних долях), при цьому останні займають кімнату площею 17,6 кв.м.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Таким чином, суд вважає, що припинення права власності на частину спірної квартири порушить конституційні права власників 54/100 частини квартири.

При встановленні обставин, передбачених частиною 1 статті 365 ЦК України, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постанові у справі №6-68цс14 від 02.07.2014 р., та встановлені судом обставини справи, зокрема відповідачам на праві власності належить 54/100 частки в квартирі АДРЕСА_1 , натомість ОСОБА_2 володіє 46/100 частини квартири, що порівняно з часткою відповідачів є меншою, а тому не є незначною.

Крім того, доводи позивачів, що спільне володіння та користування спірною квартирою є неможливим не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та належним доказами не підтверджуються.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в пункті 26 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р., предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, з врахуванням інтересів всіх співвласників й заборони обмеження прав одних учасників за рахунок інших, а також враховуючи, що судом не встановлено обставин, передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України, за наявності яких може бути припинене право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на спірне майно, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вимог проскасування права власності є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Крім того,згідно зі статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 р. у справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані співвласниками квартири - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ,та члени сім`ї - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , при цьому позивачами не надано належних та допустимих доказі того, що ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та малолітній ОСОБА_9 зареєстровані та проживають у спірній квартирі.

Таким чином, з врахуванням вищевказаних норм законодавства та встановлених обставин під час розгляду справи, позовні вимоги щодо виселення та зняття з реєстрації відповідачів також не підлягають задоволенню, оскільки право власності на квартиру співвласників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 не було скасовано, а факт проживання інших осіб не доведений належними доказами.

Керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , законними представниками яких є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , малолітнього ОСОБА_9 , законним представником якого є ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про скасування свідоцтв про право власності, виселення без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації обліку.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення стр. подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: