Рішення № 98317091, 24.06.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3322/21

Провадження № 2/761/5939/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019 р. ОСОБА_3 (далі по тексту - позивачка) звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (далі по тексту - відповідач 1), ПАТ «Дельта Банк» (далі по тексту - відповідач 2), про визнання недійсним договору № 2227/К про відступлення прав вимоги, який укладений 15.04.2020 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Чернелюх Л.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 491.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 23.07.2007 р. ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 41/25/0-ОС. 10.02.2010 р. ОСОБА_3 змінила ім`я з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_3 ». В свою чергу, 26.06.2013 р. ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором № 41/25/0-ОС від 23.07.2007 р. Крім того, вже 15.04.2020 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» укладеного договір відступлення прав вимоги № 2227/К, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» право вимоги за кредитним договором № 41/25/0-ОС від 23.07.2007 р.

При цьому, позивачка зазначає, що у відповідності до п.3 договору про відступлення прав вимоги №2227/К, новий кредитор зобов`язаний повідомили боржників про відступлення прав вимоги за основним договором протягом 5 днів з дня набрання чинності даного договору, проте такі дії не були вчинені, а тому позивачка вважає, що договір є недійсним.

Ухвалою від 05.02.2021 р. відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 24.06.2021 р. відмовлено представнику ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» в задоволенні клопотання про об`єднання справи в одне провадження.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні просив суд відмовити у їх задоволенні.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши позивачку та представника відповідача 1, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2007 р. ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 41/25/0-ОС, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 65000,00 дол. США, крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором був укладений договір поруки № 41/21/П21/07-НВС від 23.07.2007 р., відповідно до якого поручителем перед банком виступила ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 , 10.02.2010 р. ОСОБА_3 змінила ім`я з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_3 ».

26.06.2013 р. ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором № 41/25/0-ОС від 23.07.2007 р.

Крім того, вже 15.04.2020 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» укладеного договір відступлення права вимоги № 2227/К, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» право вимоги за кредитним договором № 41/25/0-ОС від 23.07.2007 р.

Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

У відповідності до положень статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачка зазначає, що договір про відступлення права вимоги №2227/К від 15.04.2020 р. є недійсним, оскільки новий кредитор порушив умови договору та не повідомив її про відступлення прав вимог за її кредитним договором, а також відсутня згода боржника на зміну кредитора.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 договору про відступлення права вимоги №2227/К від 15.04.2020 р., новий кредитор зобов`язаний повідомили боржників про відступлення прав вимоги за основним договором протягом 5 днів з дня набрання чинності цим договором у порядку, передбаченого чинним законодавством або відповідним основним договором. Банк повідомляє про укладення цього договору шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на веб-сайті банку із дотриманням вимог законодавства.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що в силу положень статті 516 ЦК України зміна кредитора відбувається без згоди боржника, крім того, судом не було встановлено порушень умов договору про відступлення права вимоги з боку відповідачів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач 1, на виконання вимог п.3 договору про відступлення права вимоги №2227/К від 15.04.2020 р., надсилав боржнику (позивачці) та поручителю (третій особі) повідомлення про зміну кредитора за кредитним договором № 41/25/0-ОС та договором поруки № 41/21/П21/07-НВС від 23.07.2007 р.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, враховуючи що відповідачі під час укладення договору відступлення прав вимоги №2227/К від 15.04.2020 р. дотримались вимог цивільного законодавства, а доводи позивача про визнання вказаного правочину недійсними, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає позов про визнання договору про відступлення права вимоги №2227/К від 15.04.2020 р.недійсним, необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 76, 81,133141, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 204, 215, 512, 514, 516, 626, 627, 628, 638, 1077, 1079 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя