Рішення № 98317089, 23.06.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26590/20

Провадження № 2/761/3041/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Електрична Компанія» про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Перша Електрична Компанія» про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні, просить: стягнути з відповідачана його користь 438 806,98 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював на посаді економічного радника в ТОВ «Перша Електрична Компанія» з 18.09.2019 р. Наказом відповідача №26-П від 10.06.2020 р. позивача було звільнено за власним бажанням на підставі п.4 ст.36 та ст.38 КЗпП України. Листом від 09.07.2020 р. позивач звернувся до відповідача із проханням здійснити всі належні йому виплати, проте лист був проігнорований. Позивач вважає, що відповідач повинен йому виплатити заробітну плату за квітень, травень та червень 2020 р., а також компенсація за не використані 18 днів відпустки, що в сумі становить 196 486,98 грн. Крім того, оскільки затримка виплати відбулась з вини відповідача вважає, що з останнього також підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки в розмірі 242320,00 грн.

Враховуючи викладене, з метою захисту своїх порушених прав, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні.

Ухвалою від 02.09.2020 р. було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

25.02.2021 р. до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Ухвалою від 19.05.2021 р. залишено без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 14.05.2021 р.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановлений законом порядок.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що Наказом ТОВ «Перша Електрична Компанія» від 18.09.2019 р. № 22-П, ОСОБА_1 було прийнято на посаду економічного радника ТОВ «Перша Електрична Компанія» з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Згідно з наказом ТОВ «Перша Електрична Компанія» № 255-К від 05.08.2019 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади економічного радникаТОВ «Перша Електрична Компанія» за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для задоволенняу своїй заяві зазначає, що відповідачем не було виплачено заробітну плату в період з квітня по червень 2020 р., в наслідок чого виникла заборгованість в сумі 196486,98 грн.

Статтею 47 КЗпП України, встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , останній за березень 2020 р. від ТОВ «Перша Електрична Компанія» отримав 76812,34 грн., а за квітень - 75026,00грн., тобто позивач вважає, що його середньомісячна заробітна плата становить 75026,00 грн.

А тому, з урахування вищевикладеної інформації, здійснив розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, по сплаті всіх належних йому сум на день звільнення, а саме: за квітень 2020 р. - 35726,66 грн., за травень 2020 р. -75026,00 грн., за червень - 26259,70 грн., а також компенсація за не використаних 18 днів відпустки - 59475,22 грн., що в сумі становить 196486,98 грн.

Водночас, відповідно до Наказу ТОВ «Перша Електрична Компанія» від 18.09.2019 р. № 22-П, позивача було прийнято на посаду економічного радника ТОВ «Перша Електрична Компанія» з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Наказом ТОВ«Перша Електрична Компанія» № 231219-П від 23.12.2019 р. встановлено, що з 01.03.2020 р. посадовий оклад економічного радника становить 4850,00грн.

Згідно копії акту від 27.12.2019 р., складеного директором ОСОБА_2 , головним менеджером ОСОБА_3 , начальником відділу збуту ОСОБА_4 , бухгалтером ОСОБА_5 , фахівцями по роботі з клієнтами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , працівник ТОВ «Перша Електрична Компанія» -ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення під особистий підпис з вищевказаним наказом.

28.12.2019 р. ТОВ «Перша Електрична Компанія» надіслала на адресу позивача повідомлення щодо зміни умов оплати праці економічного радника товариства з 01.03.2020 р., посаду яку на той час він обіймав.

Таким чином, суд вважає, що позивач був повідомлений про зміну його умов оплати праці на посаді економічного радника ТОВ «Перша Електрична Компанія», а тому необхідно враховувати, що посадовий оклад позивача з 01.03.2020 року становив 4850,00грн.

Разом з тим, т.в.о. директора ТОВ «Перша Електрична Компанія» Білецьким А.І. в супереч наказу № 231219-П від 23.12.2019 р., упродовж березня - квітня 2020 р. здійснювалась фактична виплата ОСОБА_1 заробітної плати за березень аванс і заробітна плата в сумі 75026,00 грн., за квітень аванс в сумі 39299,34 грн.

При цьому, Наказами ТОВ «Перша Електрична Компанія» № 001-1004П від 10.04.2020 р., № 001-2404П від 24.04.2020 р., та № 002-2404П від 24.04.2020 р. встановлено, що внаслідок лічильної помилки, допущеної при нарахуванні ТОВ «Перша Електрична Компанія» заробітних плат за березень - квітень 2020 р., зокрема, ОСОБА_1 було зайво виплачено заробітну плати за березень аванс і заробітну плату в сумі 75026,00 грн., за квітень аванс в сумі 39299,34 грн., що у загальному розмірі становить 114325,34 грн.

Отже, з урахуванням затвердженого посадового окладу позивача, останній від відповідача отримав переплату заробітної плату за період березень - квітень 2020 р. у розмірі 58 296,58 грн.

Відповідно до інформації відображеної в табелях обліку робочого часу ТОВ «Перша Електрична компанія» за квітень - червень 2020 р., позивач був відсутній на робочому місці з 03.04.2020 р. по 10.06.2020 р.

З Актів про відсутність працівників ТОВ «Перша Електрична компанія», складених в період з 03.04.2020 р. по 10.06.2020, за підписом директора ОСОБА_2 , інженера ОСОБА_8 , начальника відділу збуту та по роботі з клієнтами ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_1 , який займає посаду економічного радника, був відсутній на робочому місці впродовж вісьмох годин без поважних причин, при цьому працівник відмовився пояснювати свою відсутність на робочому місці.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», установлено з 12.03.2020 р. по 22.05.2020 р. на усій території України карантин.

Статтею 60-2 КЗпП України, встановлено, що дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач з відповідачем погодив дистанційну форму роботи або гнучкий режим роботи.

За таких обставин, позивач фактично був відсутній на робочому місці в період з 03.04.2020 р. по 10.06.2020 р., без поважних причин та без надання відповідачу пояснення про причини своєї відсутності, крім того, у зазначений період позивач не виконував свої посадові обов`язки, на спростування зазначеного сторона позивача не надала жодних доказів.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за виплату всіх належних йому сум на день звільнення, так як він фактично без поважних причин був відступній на роботі та не виконував свої посадові обов`язки з 03.04.2020 р. по день звільнення, крім того, позивач внаслідок лічильної помилки за березень - квітень 2020 р. отримав переплату заробітної плати у розмірі 58 296,58 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що у відповідача відсутня заборгованості перед позивачем за невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273 - 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Електрична Компанія» про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: