Ухвала суду № 98315104, 14.07.2021, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 505/3514/20

Провадження № 1-кп/493/98/21

УХВАЛА

14 липня 2021 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Сирота О.В.

прокурора Ткачука С.С.

захисників Кресюна В.А., Опалька О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 ч. 4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Балтського районного суду Одеської області 07.06.2021 року з Одеського апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 ч. 4 КК України.

Прокурор, адвокати та обвинувачений вважають можливим призначити справу до судового розгляду.

Заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування повинні відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Як убачається зі змісту обвинувального акту у даному кримінальному провадженні, він містить посилання на розрахунок збитків, заподіяних внаслідок знищення зелених насаджень, проведений Державною екологічною інспекцією в Одеській області відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 23.07.2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної лісу», яким встановлено розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в розмірі 64187,73 грн., який є в розпорядженні прокурора та який ще до початку судового розгляду кримінального провадження розкриває сутність означених доказів обвинувачення, що суперечить положенням ч. ч. 2, 4 ст. 291 КПК України та свідчить про порушення принципів неупередженості суду і безпосередності дослідження судом доказів, що за переконанням суду є неприпустимим.

Зазначені вище обставини суперечать принципам верховенства права і неупередженості суду, безпосередності дослідження ним доказів, що закріплено у ст. ст. 7, 8, 22, 23 КПК України, а викладені обставини, а саме розкриття стороною обвинувачення сутності наведеного доказу до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактично ставить ще на стадії підготовчого провадження сторону захисту у нерівноправне у зрівнянні зі стороною обвинувачення становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 ст. 7 КПК України, підлягає обов`язковому застосуванню.

Крім того, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, тобто містити, зокрема, формулювання обвинувачення, яке згідно з п. 13 ст. 3 КПК України є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність.

Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

У разі недотримання прокурором, на якого покладено обов`язок висувати обвинувачення, зазначених вище вимог закону, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення.

Таке викладення фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, кваліфікація вчиненого і формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є неконкретними та не дозволяють суду визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого.

Так, виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, повністю дублює і є ідентичним за змістом формулюванню обвинувачення відносно обвинуваченого.

З обвинувального акту неможливо встановити конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, оскільки слідчий обмежився тільки встановленням загального періоду вчинення незаконної порубки дерев у лісових насадженнях з 20.09.2019 по 23.09.2019, та загальними фразами, без зазначення конкретного часу, місця, кількості, площі вирубок та інших конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Всупереч вимогам КПК України в реєстрі матеріалів зазначено про повідомлення підозри ОСОБА_1 , але реєстр матеріалів досудового розслідування взагалі не містить такої процесуальні дії, як допит підозрюваного ОСОБА_1 , не відомо, чи роз`яснювалися процесуальні права підозрюваному згідно визначеного статусу.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен представляти собою повний опис усіх без виключень процесуальних дій і прийнятих процесуальних рішень під час досудового розслідування та містити у собі довідкові відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження.

Викладене, а також заборона, відповідно до ст. 291 ч. 4 КПК України, надання суду до початку судового розгляду інших документів, свідчить про те, що саме з обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову, суд має можливість встановити увесь перебіг досудового розслідування та прийняті на цій стадії процесуальні рішення слідчого, прокурора, слідчого судді.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту та додатків до нього вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює належне забезпечення процесуальних прав учасників судового провадження.

Таким чином, право на складання та затвердження обвинувального акту є виключним повноваженням слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні, однак ця обставина не звільняє слідчого чи прокурора від обов`язку дотримуватися вимог кримінального процесуального законодавства при його складанні та затвердженні.

Суд приходить до висновку про те, що слідчим та прокурором не виконані в повному обсязі вимоги ст. 291 КПК України, тому складання слідчим та затвердження прокурором відповідного обвинувального акту не засновано на вимогах закону, що грубо порушує право обвинуваченого на захист. Відтак направлений до суду обвинувальний акт не є належним та допустимим процесуальним документом, який складений відповідно до вимог кримінального процесуального закону. І це є підставою повернення обвинувального акту прокурору, а не призначення його до розгляду по суті з подальшим можливим усуненням вказаних недоліків прокурором шляхом зміни обвинувального акту, що є, зокрема, правом, а не обов`язком, прокурора.

Вказані порушення кримінального та кримінального процесуального закону є суттєвими та такими, що унеможливлюють ухвалення судом законного та обґрунтованого судового рішення в даному кримінальному провадженні.

За таких обставин обвинувальний акт слід повернути прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 ч. 4 КК України - повернути прокурору.

На ухвалу може бути подано апеляцію на протязі семи діб з моменту її проголошення до Одеського апеляційного суду через Балтський районний суд.

СУДДЯ