Рішення № 98311666, 13.07.2021, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/169/21

Провадження № 2/552/488/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2021 року Київський районний суд м. Полтави у складі :

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Мовчан В.О..

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Батрак Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням посилаючись на те, щопозивач на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна придбала у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Позивач постійно проживає у належній їй квартирі. Проте в даній квартирі зареєстрована відповідач - колишній член сім`ї попереднього власника квартири. На даний час позивач не має змоги вільно володіти та на власний розсуд розпоряджатись своїм майном. Просила визнати відповідача ОСОБА_4 такою, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 20 січня 2021 року у справі відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 25 червня 2021 року задоволено клопотання представника позивача щодо витребування доказів по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 липня 2021 року за заявою представника позивача позовна заява в частині визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням залишена без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити.

Представник третьої особи пояснив, що враховуючи, що представником позивача не підтримуються позовні вимоги відносно малолітньої дитини, то при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується як заявою її представника ОСОБА_6 так і відповідно до довідки від 28.06.2021 року на офіційному веб-сайті Київського районного суду м. Полтави розміщено повідомлення про виклик ОСОБА_4 в судове засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Причина неявки невідома.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про перенесення розгляду справи , посилаючись на укладення з відповідачем договору про надання правової допомоги 12 липня 2021 року та зайнятість в інших судових засіданнях.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України, а саме якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Наведені представником відповідача причини не можуть бути судом визнані поважними, оскільки за клопотанням відповідача в судовому засіданні, яке мало місце 06 квітня 2021 року , останній надавався час для отримання правової допомоги. Таким чином, у відповідача було достатньо часу до 13 липня 2021 року для укладення відповідного договору, а у представника, в свою чергу, для ознайомлення з матеріалами справи. Посилання представника позивача на зайнятість в іншому судовому засіданні, що призначено на 14 год. 13 липня 2021 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, не перешкоджало останньому звернутися з заявою щодо проведення даного судового засідання, яке призначено на 13 липня 2021 року об 11 год. в режимі відео конференції.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.12.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Д.В. за реєстровим номером № 2424, позивач отримала у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

У даній квартирі, зареєстрована відповідач ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою виданою з Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради.

У судовому засіданні 06 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_4 підтвердила, що вона зареєстрована в даній квартирі, їй відомо факт відчуження квартири позивачу та пояснила, що дана квартира була придбана в період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю її, сина та колишнього чоловіка.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою ( рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві ( рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, пункт 82).

Статтею 156 Житлового Кодексу передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Судом установлено,що відповідач втратила зв`язок з даним нерухомим майном, як внаслідок припинення сімейних відносин зі своїм колишнім чоловіком - попереднім власником спірної квартири, так і внаслідок відчуження даної квартири, а саме зміна власника нерухомого майна.

Реєстрація відповідача у даному житловому приміщенні порушує права позивача як власника нерухомого майна, позбавляє права на розпорядження даним майном, а тому порушене право підлягає захисту в порядку ст. 391 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 391 ЦК України, ст. ст.10,12,81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обліковий картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обліковий картки платника податків НОМЕР_2

Третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, місце знаходження м. Полтава, вул. М.Бірюзова,1/2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05384703.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 липня 2021 року.

Головуючий Ж.В.Кузіна