Рішення № 98310155, 24.06.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/12014/17

н/п 2/766/130/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Прохоренко В.В.,

секретар Бакшина К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліон» про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліон» з позовом про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 04.07.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф080896П, за яким кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в межах максимального ліміту заборгованості 51900 євро під 13,5 процентів річних за користування кредитними коштами, а позичальник зобов`язався повернути кредит частинами до 03.07.2018р. за узгодженим графіком зниження максимального ліміту заборгованості та щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати обумовлені відсотки за користування кредитними коштами. Сторони кредитного договору вносили до нього зміни за додатковою угодою № 1 від 23.04.2009р., № 2 від 08.09.2009р., № 3 від 22.10.2010р., при цьому розмір відсотків за користування кредитними коштами не змінено, графік повернення кредиту щомісячними платежами з серпня 2008р. по липень 2018р. узгоджено п.1.1.1.2 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 22.10.2010р.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 , що випливають з основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 04.07.2008 року між банком та ТОВ «Ліон» було укладено договір Поруки №02-23-Ф080898П-1265 відповідно до умов якого ТОВ «Ліон» як поручитель поручається за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Позивач свої зобов`язання виконано належним чином в повному обсязі надавши грошові кошти відповідачу.

Неналежне виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 06.04.2017 року складає 69 741,31 євро, з якої: заборгованість за кредитом 42 571,00 Євро; заборгованість за відсотками 27 170,31 Євро. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою суду від 04.10.2018 року прийнято справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року залучено правонаступника позивача ПАТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-банк».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились надала повноваження представнику.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала, просила застосувати строк позовної давності. Представник відповідача ТОВ «Ліон» в судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи подані заяви та належне повідомлення учасників справи про дату час та місце розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.07.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф080896П, за яким кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в межах максимального ліміту заборгованості 51900 євро під 13,5 процентів річних за користування кредитними коштами, а позичальник зобов`язався повернути кредит частинами до 03.07.2018р. за узгодженим графіком зниження максимального ліміту заборгованості та щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати обумовлені відсотки за користування кредитними коштами. С

Сторони кредитного договору вносили до нього зміни за додатковою угодою № 1 від 23.04.2009р., № 2 від 08.09.2009р., № 3 від 22.10.2010р., при цьому розмір відсотків за користування кредитними коштами не змінено, графік повернення кредиту щомісячними платежами з серпня 2008р. по липень 2018р. узгоджено п.1.1.1.2 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 22.10.2010р.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 , що випливають з основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 04.07.2008 року між банком та ТОВ «Ліон» було укладено договір Поруки №02-23-Ф080898П-1265 відповідно до умов якого ТОВ «Ліон» як поручитель поручається за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

За заявою на видачу готівки № 49 від 07.07.2008р. (копія на а.с.31) ОСОБА_2 отримала від кредитодавця 51900 євро у відносинах за кредитним договором № Ф080896П від 04.07.2008р.

Свої зобов`язання за договором ОСОБА_2 не виконала, в результаті чого станом на 06.04.2017 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 69 741,31 євро, з якої: заборгованість за кредитом 42 571,00 Євро; заборгованість за відсотками 27 170,31 Євро.

З даного розрахунку, а саме з таблиці погашення відсотків вбачається, що остання дата сплати відсотків 05.11.2012 року (а.с. 49).

19.09.2014 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України , боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18); від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Як вбачається з матеріалів справи остання оплата за кредитом була здійснена 05.11.2012 року, наступний платіж відповідачі мали здійснити 05.12.2012 року, тобто 05.12.2012 року позивач вже знав про порушення свого права.

Відповідно до умов п.4.4 договору, позивач мав звернутися до суду у межах строку позовної давності, який становить 3 роки тобто до 06.03.2015 року (05.12.2012 року + 90 днів максимальний термін порушення умов договору + 1 день протягом якого позичальник мав здійснити погашення кредиту у повному обсязі + 3 роки загальна позовна давність), натомість до суду позивач звернувся лише 17.07.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ЄСПЛ, практика якого є обов`язковою для застосування національними судами, зауважує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява N 14902/04, § 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).

Статті 257,258 ЦК України передбачають, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна позовна давність (для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю) в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частинами першою, п`ятою ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з пунктом 4.4 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8. цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем по справі заявлено про застосування позовної давності.

Зі свого боку позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності та не наведено поважних причин його пропуску.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» обґрунтований, однак, позивачем дійсно пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовом, предметом якого є вирішення питання щодо погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, а тому сплив позовної давності та наявність заяви відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови у позові.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного, ст.ст.15, 16, 253-258, 260, 264, 266, 267, 526, 598, 549-551, 610, 611, 1048-1050, 1054 ЦК України,керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліон» про стягнення заборгованостівідмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя: В.В. Прохоренко