Рішення № 98308438, 12.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

№ 308/3748/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12.07.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді - Бедьо В.І.,

при секретарі - Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за її місцем проживання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.07.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб.

Від вищевказаного шлюбу у Позивача та Відповідача народилась дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

12.10.2018 року Ужгородським міськрайонним судом видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.09.2018 року до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується судовим наказом від 12.10.2018 року.

25.04.2019року між сторонами шлюб розірвано, що підтверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.04.2019 року.

Після припинення шлюбу дитина ОСОБА_3 залишилася проживати із Позивачем, що підтверджується Довідкою про скчад сім`ї, та перебувала на її утриманні. Для дитини забезпечені належні умови для проживання, виховання, фізичного та духовного розвитку, що підтверджується характеристикою з ДНВ`З від 21.01.2021.

Дитина ОСОБА_3 відвідує логопеда для покращення мовлення, ходить на заняття англійської мови, відвідує Відділ раннього дошкільного розвитку "Радість" у «ПАДІЮНі» у м. Ужгороді та Дитячу організацію «Закарпатський промінчик».

Батько ухиляється від утримання дитини, що підтверджується Розрахунком заборгованості по сплаті аліментів. Станом на 01.03.2021 року заборгованість Відповідача складає 39 569,25 гри. Також через постійне місце проживання у Чехії він не бере участь у вихованні дитини та її житті.

Не визначення місця проживання дитини стало призводити до конфліктів між сторонами.

Тому позивач вважає за необхідне звернутися до суду з вимогою про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28.04.2021 року відкрито провадження по справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

18.05.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник не зявилися, однак подали письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився повторно, хоча належно повідомлявся про час і місце розгляду справи за місцем його реєстрації АДРЕСА_1 .

Представник третьої особи в судові засідання не зявився, однак подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи провести у їх відсутності, на підставі наявних письмових матеріалів.

Суд, вивчивши надані письмові докази, дійшов наступних висновків.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, інших членів сім`ї та родичів визначений СК України.

Зокрема, особисті немайнові права і обов`язки батьків та дітей визначені главою 13 СК України.

Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про охорону дитинства" , кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

В статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Згідно зі ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Положеннями ч.ч. 7,8,9 ст. 7 СК України визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХЩ789-12) від 27.02.1991 року та набула чинності 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування(пункт 1 статті 18 цієї Конвенції. У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.

Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитини, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 15,18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків, або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Статтею 14 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що будь-кто з батьків не наділений пріоритетним правом на проживання з дитиною.

З аналізу вищезазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків.

Згідно ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачена обов`язкова участь органу опіки та піклування при розгляді спору щодо місця проживання дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В судовому засіданні вивчено висновок від 07.04.2021 року виконавчого комітету Холмківської сільської ради Ужгородського району щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У висновку зазначено, що комісія з питань захисту прав дитини вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,разом із мамою ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Суд вважає висновок від 07.04.2021 року виконавчого комітету Холмківської сільської ради Ужгородського району обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Забезпечення належних умов для життя та розвитку дитини матір`ю ОСОБА_1 підтверджується дослідженими судом доказами:

- актом обстеження від 26.03.2021 року, складеного комісією виконавчого комітету Холмківської сільської ради Ужгородського району, в якому зазначено, що за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 є всі умови для проживання та виховання дитини;

- довідкою про реєстрацію місця проживання № 189 від 19.04.2021 року, згідно якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

При вирішенні питання про визначення місця проживання дитини судом, також, приймається до уваги те, що відповідач ухиляється від утримання дитини, що підтверджується Розрахунком заборгованості по сплаті аліментів. Станом на 01.03.2021 року заборгованість Відповідача складає 39 569,25 грн..

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи вищезазначене та інтереси дитини, приймаючи до уваги встановлені судом обставини а саме, що за місцем проживання дитини створені всі умови для дитини, мати виховувала та утримувала дочку належним чином, а також враховуючи позицію комісії виконавчого комітету Холмківської сільської ради Ужгородського району, яка дійшла висновку про доцільність проживання дитини з матір`ю, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позов щодо визначення місця проживання малолітньої дитини підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 281 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до цього суду протягом 30 днів з дня його проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бедьо В.І.