Рішення № 98304203, 13.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року м. Київ № 826/15598/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови

від 04.09.2018 №КВ1024/64/АВ/СП/ФС-419,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу від 04.09.2018 №КВ1024/64/АВ/СП/ФС-419 у розмірі 11 169, 00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, неправомірним, протиправним та таким, що порушує його права, а відтак, підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства та правомірність прийняття оскаржуваної постанови, підтримавши висновки акта про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій азначено, що акціонерне товариство "Укртранснафта" вважає доводи Головного управління Держпраці у Київській області безпідставними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також, не спростовують тверджень позивача, викладених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 25.06.2018 №2286 заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Стахівським С.М. оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування від 25.06.2018 №705.

Відповідно до даного наказу інспектора праці (головного державного інспектора) Пащенка Б.І. уповноважено провести інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в акціонерному товаристві "Укртранснафта".

Питання, що підлягало контролю, відповідно до вказаного наказу: додержання законодавства про працю.

За результатом проведеного інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в акціонерному товаристві "Укртранснафта", інспектором праці Пащенком Б.І. складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 12.07.2018 №КВ 705/59/АВ (далі-Акт).

Відповідно до зазначеного Акту, встановлено дотримання вимог законодавства про працю в акціонерному товаристві "Укртранснафта".

В подальшому, на підставі наказу від 16.08.2018 №2995 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком В.С. оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування від 16.08.2018 №1024.

Відповідно до вказаного наказу інспектора праці (головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області) Безхлібну В.В. уповноважено провести інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в акціонерному товаристві "Укртранснафта".

Питання, що підлягало контролю, відповідно до вказаного наказу: додержання законодавства про працю щодо отримання грошових виплат.

Інспектор праці Безхлібна В.В. 17.08.2018 надала позивачу вимогу про надання документів від 17.08.2018 №1024 (далі-вимога).

Відповідно до вказаної вимоги, уповноважену особу акціонерного товариства "Укртранснафта" зобов`язано у строк до 14 год. 00 хв. 21 серпня 2018 року надати наступні документи:

довідку про реєстрацію в органах статистики;

наказ про призначення керівника;

особову картку форми П-2 керівника підприємства;

штатний розпис;

табелі обліку робочого часу за 2016 рік;

наказ про призначення та звільнення ОСОБА_3 , відомості про виплату розрахункових коштів з датою такої виплати;

відомості нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 у 2016 році;

пояснення керівника щодо призначення та нарахування премій у 2016 році ( ОСОБА_3 ).

Листом від 20.08.2018 №26-03/454/3082 акціонерне товариство "Укртранснафта" повідомило інспектора праці Безхлібну В.В. про те, що документи та пояснення, перелічені у Вимозі від про надання документів від 17.08.2018 №1024, були вже надані інспектору праці Пащенку Б.І. під час інспекційного відвідування, що проводилось у період з 04.07.2018 по 12.07.2018.

Інспектором праці Безхлібною В.В. 23.08.2018 складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 23.08.2018 №КВ 1024/64/АВ, відповідно до якого встановлено наступне:

« 17.08.2018 начальнику департаменту з управління персоналу Корнєву М.М. вручено направлення від 16.08.2018 №1024 та вимогу від 17.08.2018 №1024 у строк до 14.00 год. 21.08.2018 надати необхідні документи. Станом на 22.08.2018 за даним переліком документи надані не в повному обсязі, а саме: надано - копії установчих документів АТ «Укратранснафта», копії наказів про прийняття та звільнення ОСОБА_3 , інформаційна довідка від 20.08.2018 стосовно виплат ОСОБА_3 , контракт від 19.10.2015, не надано - табелі обліку робочого часу за 2016 рік, відомості нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 у 2016 році, а також перелік документів, які були надані при попередньому інспекційному відвідувані 16.07.2018.

Відповідно до наказу від 03.12.2015 №307-к ОСОБА_3 прийнято на роботу з 04.12.2015 за переведенням з Національної акціонерної компанії Нафтогаз Україна» на посаду члена дирекції на умовах строкового трудового договору по 12.05.2016 включно, з оплатою праці відповідно до умов укладеного з ним контракту від 19.10.2015, підстава: рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укртранснафта" від 03.05.2015 №39, рішення загальних зборів ПАТ "Укртранснафта" від 06.10.2015 №47, контракт від 19.10.2015, заява ОСОБА_3 від 19.10.2015.

Відповідно до наказу від 12.05.2016 №130-к ОСОБА_3 члена дирекції ПАТ "Укртранснафта" звільнено з роботи 12.05.2016 у зв`язку з закінченням строку трудового договору (контракту) п. 2 ст. 36 КЗпП України, підстава: п.7.1 Контракту від 19.10.2015 з членом дирекції ПАТ "Укртранснафта" ОСОБА_3 , наказ «По особовому складу» від 03.12.2015 №307-к, рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укртранснафта" від 13.05.2015 №39, рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укртранснафта" від 06.10.2015 №47.»

Відповідно до розділу ІІІ Акту інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 23.08.2018 №КВ 1024/64/АВ в частині детального опису виявлено порушення вказано наступне:

« 17.08.2018 начальнику департаменту з управління персоналу Корнєву М.М. вручено направлення від 16.08.2018 №1024 та вимогу від 17.08.2018 №1024 у строк до 14.00 год. 21.08.2018 надати необхідні документи. Станом на 22.08.2018 за даним переліком документи надані не в повному обсязі, чим було створено перешкоди для виконання покладених завдань на інспектора праці щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На підставі акта інспекційного відвідування, Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову від 23.08.2018 №КВ 1024/64/АВ про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Укртранснафта» за порушення абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Так, у відповідності до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються пунктом 5 Порядку №295, підпунктом 3 якого встановлено, що інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 47 цього пункту.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Суд зауважує, що вказаним пунктом передбачено можливість накладення штрафу на підставі акту про порушення виявлене під час перевірки, а не під час інспекційного відвідування. Так, за приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, а перевірка формою державного нагляду.

В ході розгляду справи відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній наголосив, що ним проведено саме інспекційне відвідування, за наслідком складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Відповідач зазначає, що контрольні заходи органами Держпраці проводяться в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Суд вважає необхідним зазначити, що постановою Кабінету Міністрів №295 від 26.04.2017 дійсно затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, однак цей нормативно-правовий акт є підзаконним актом, на момент проведення контрольного заходу порядок здійснення контрольної діяльності в сфері дотримання вимог законодавства про працю жодним законом не визначався.

Згідно з пунктом 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів підтвердження факту належного повідомлення Акціонерного товариства «Укратранснафта» повідомлення щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Досліджуючи правомірність накладення на позивача штрафу на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, суд керується наступними мотивами.

Згідно з частиною першої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзац сьомий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлює, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено вище, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 509.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, накладення штрафу на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України може мати місце за умови недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю юридичними та фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю.

У той же час, суд зазначає, що підставою прийняття оскаржуваного рішення слугувало надання Акціонерним товариством «Укртранснафта» документів, передбачених вимогою від 17.08.2018 №1024, не у повному обсязі.

Більше того, суд звертає увагу на те, що листом від 20.08.2018 №26-03/454/3082 акціонерне товариство "Укртранснафта" повідомило інспектора праці Безхлібну В.В. про те, що документи та пояснення, перелічені у вимозі від про надання документів від 17.08.2018 №1024, були вже надані інспектору праці Пащенку Б.І. під час інспекційного відвідування, що проводилось у період з 04.07.2018 по 12.07.2018.

Абзацом 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, з урахуванням положень абзаців 2 та 6 даної статті визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Отже, відповідно до наведених норм, однією з умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абзацом 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, є створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування, яке може виражатись в ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також у перешкоді в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 Порядку № 295.

Створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведенні, отриманні необхідної інформацію, тобто у реалізації своїх повноважень, що є підставо для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відтак, в даному випадку, відсутні підстави стверджувати, що акціонерним товариством "Укртранснафта" створювались перешкоди у здійсненні інспекційного відвідування, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач відреагував на вимогу контролюючого органу, не демонструючи пасивної поведінки, відтак, не здійснював перешкод у проведенні інспекційного відвідування, що дозволяло органу Держпраці його провести та встановити всі обставини, що необхідні були для реалізації направлення на інспекційне відвідування.

З сукупного аналізу вищевикладеного вбачається, що в даному випадку, у відповідача були відсутні достатні підстави для того щоб стверджувати про створення позивачем перешкод у проведенні інспекційного відвідування та притягнення позивача до відповідальності за абз.7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Більше того, відповідно до положень пункту 16 Порядку №295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2017 року за №1500/31368, затверджено зокрема форму акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Також, відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (надалі - Порядок №509), штрафи накладаються на підставі, зокрема Акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Відтак, зважаючи на вищевказане, у даному випадку інспектором праці Безхлібною В.В. за результатами інспекційного відвідування мав складатись Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, у той час як, в порушення положень пункту 16 Порядку №295, складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

Суд наголошує, що будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу, зокрема, між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників.

З урахуванням викладеного, в межах спірних правовідносин, відповідач здійснив захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог Закону.

Таким чином, відповідачем незаконно здійснено захід державного нагляду (контролю), який не може породжувати для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків.

Відтак, суд приходить до висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.09.2018 №КВ1024/64/АВ/СП/ФС-419 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов акціонерного товариства "Укртранснафта" підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 32 691,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Втім, позивачем не надано жодного документа на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.

Відтак, враховуючи те, що позивачем не подано документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги при розгляді даної адміністративної справи в суді на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства "Укртранснафта" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.09.2018 №КВ1024/64/АВ/СП/ФС-419.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2; код ЄДРПОУ 31570412) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.