Рішення № 98304202, 13.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року м. Київ № 640/21041/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

«Цеппелін Україна ТОВ»

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної

вартості від 22.07.2019 №UA100000/2019/000224/2,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської митниці ДФС (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2019 №UA100000/2019/000224/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу є протиправним, оскільки прийнято з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності, додержання прав та охоронюваних законом інтересів оскільки, за твердженням представника позивача, всі наявні у товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, були надані митному органу під час здійснення митного оформлення товарів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час проведення контролю за визначенням митної вартості товару за митною декларацією від 19.07.2019 №UA100020.2019.372644 встановлено, що документи, надані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена, або підлягає сплаті за товар.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (покупцем) та Компанією «Zeppelin International AG» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу запасних частин №16-ZUK-SP (далі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується продавати та поставляти, а покупець - приймати та оплачувати запасні частини, мастила, оливи, технічні рідини, спеціальні інструменти, обладнання, технічну літературу, рекламні матеріали до екскаваторів, бульдозерів, грейдерів та іншої техніки виробництва Caterpillar та Caterpillar груп згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах, які є додатком до цього контракту.

При цьому, у вказаному договорі сторони погодили здійснення поставки обладнання автомобільним або авіаційним транспортом на умовах СІР Київ, або ЕХ WORKS - Грімберген, Бельгія, (Інкотермс-2010), або ЕХ WORKS - склад уповновноваженого дилера запасних частин, вказаних в пункті 1.1 цього Договору (Інкотермс-2010) поетапно, окремими партіями, у строки і обсягах, узгоджених Сторонами відповідно до умов цього Договору, з урахуванням навантаження та пакування (пункт 2.1. Договору).

Також сторони домовилися, що ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі продавця і що оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена Покупцем в доларах США або в Євро протягом 60-ти календарних днів після дати поставки (пункти 4.3, 4.6. Договору).

Позивач 22.07.2019 подав до Київської міської митниці електронну митну декларацію №UA100020.2019.372644 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме запасні частини до дорожньо-будівельної техніки Caterpillar: гусеничний ланцюг в зборі арт. 5692542- 1 шт.; Виробник CATERPILLAR; торговельна марка CAT; країна виробництва US.

Визначення митної вартості товарів за наданою до митного оформлення декларацією було здійснено позивачем за основним (першим) методом.

Як зазначено в позовній заяві, до митної декларації був наданий комплект обов`язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, зокрема: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір, інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна.

Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2019 №UA100000/2019/000224/2, у зв`язку з неподанням декларантом всіх запрошених документів та відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

Відповідно до цього, відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2019/00136, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA100020.2019.372644 від 19.07.2019. У картці відмови зазначено про неможливість митного оформлення за митною декларацією так як невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості.

Незгода позивача із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів від 22.07.2019 №UA100000/2019/000224/2 зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини третьої статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною першою статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості товарів, містять повну інформацію про митну вартість та її складові, зокрема: СМR №45289 від 12.07.2019; інвойс №1120051959 від 12.07.2019; зовнішньоекономічний контракт №16-ZUK-SP від 29.01.2016; додаткову угоду від 05.02.2018 до зовнішньоекономічного контракту №16-ZUK-SP від 29.01.2016; копії митних декларацій країни відправлення №19ВЕЕ0000032988749 від 12.07.2019; сертифікат країни походження товару №3.291.499; лист «Страхове свідоцтво» від 13.02.2019; звіт №149 про оцінку вартості товару - запасні частини до дорожньо-будівельної техніки Caterpillar.

Також, на момент митного оформлення товарів у позивача були відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, оскільки умови зовнішньоекономічного контракту, пункт 4.4., передбачає відстрочення платежу. В подальшому, позивачем було проведено оплату за поставлений товар, що підтверджується довідкою з банку за вих. №МО/191001/9/БТ від 01.10.2019 про оплату товару за ціною договору (контракту).

Суд зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, однією з підстав для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем тієї обставини, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, разом з тим у подальшому відповідач не конкретизує, які саме розбіжності були виявлені.

Натомість відповідач вказує на неподання декларантом разом із декларацією страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.

Суд дійшов висновку, що вказані обставини не підтверджують наявності розбіжностей у поданих декларантом документах, також цей факт не підтверджується матеріалами справи.

Щодо необхідності надання страхових документів для підтвердження митної вартості, слід зауважити, що за умовами поставки CIР постачальник вже поніс витрати на страхування тому вони були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, а тому надання додаткових документів, в тому числі визначення вартості страхування митним законодавством не передбачається. Витрати щодо страхування належать продавцю. Окремого страхування товару декларантом не здійснювалося. Правила Інкотермс також не передбачають обов`язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не має). Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності документів про вартість страхування визнаються судом необґрунтованими.

Суд не приймає посилання митного органу на положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, як на підставу для коригування митної вартості, через заниження декларантом вартості товару, оскільки відповідачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, яким чином подані позивачем документи порушують чи не відповідають статті VII ГАТТ.

З приводу неподання усіх документів суд зазначає, що вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.

Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що за результатами проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:

- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність вартості операції з ідентичними товарами;

- за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;

- на основі віднімання вартості - відсутність ціни, за якою ідентичні або подібні товари були продані в Україні;

- на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність наданої виробником товарів, що оцінюються, інформації про їх вартість.

Проте, суд вказує, що вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15.

З огляду на те, що твердження митного органу про нібито наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, суд дійшов висновку про безпідставність прийняття оскаржуваного рішення.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина перша, друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин першої, другої статті77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Проте, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів та не довів наявність підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.07.2019 №UA100000/2019/000224/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, код ЄДРПОУ 30178004) сплачений судовий збір у розмірі 2007 (дві тисячі сім гривень) 00 копійок за рахунок Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код в ЄДРПОУ 39422888).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.