Рішення № 98303803, 08.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1604/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби у Херсонській області (далі - відповідач) у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.11.2017 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України Хнкояну ОСОБА_2 , 1952 року народження, разом із дитиною – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 16.04.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.

Ухвалою від 27.04.2021 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є громадянином України, вільно та відкрито проживає на території України з березня 1991 року. 06 жовтня 2008 року Новокаховський МВ УМВС України в Херсонській області видав паспорт громадянина України Хнкояну ОСОБА_3 . У 2009 році позивач отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого десять років. 02.10.2019 року позивач звернувся до Каховського РВ УДМС України в Херсонській області з метою продовження дії закордонного паспорту. Під час прийому спеціалістами Каховського РВ УДМС України в Херсонській області було пояснено позивачу, що для отримання нового закордонного паспорта, йому потрібно тимчасово здати паспорт громадянина України та закордонний паспорт. 28.06.2020 року, приїхавши на особистий прийом до начальника Каховського РВ УДМС України в Херсонській області, позивачу було вручено довідку про припинення громадянства України на підставі ст.21 ЗУ “Про громадянство”. Отримавши таку інформацію, позивач через представника звернувся до УДМС України в Херсонській області, яке за результатами звернення повідомило про прийняте Апеляційним судом Херсонської області рішення від 11.05.2011 р., відповідно до якого відмовлено в задоволенні заяви батька позивача ОСОБА_4 про встановлення факту його постійного проживання на території України та його неповнолітнього сина ОСОБА_1 (позивача). Враховуючи цей факт, відповідач вважає, що оскільки при оформленні громадянства позивачем було подане рішення суду, яке скасоване судом апеляційної інстанції, таким чином відомості, подані позивачем були недостовірні, тому громадянство підлягає скасуванню. Одночасно позивач вказує, що у його діях відсутні ознаки, які б свідчили про отримання громадянства шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, а відтак положення ст.21 ЗУ “Про громадянство України” не підлягають застосуванню до нього. Позивач із висновками відповідача, зазначених у рішенні не погоджуються, вважає дії міграційної служби протиправними, тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Управління ДМС України в Херсонській області заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Із матеріалів архівної справи відносно позивача слідує, що рішенням УМВС України в Херсонській області від 01.08.2008 р. позивачу, оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до частини 1 статті 8 ЗУ “Про громадянство України”. При цьому, підставою набуття громадянства України слугувало рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 23.12.2002 р. по справі № 2-3049/2002, яким було встановлено юридичний факт проживання позивача на території України. Однак, рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 11.05.2011 р. рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено. Відповідач зазначає, що за правилами ст.18 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України. Таким чином, на підставі рішення апеляційної інстанції від 11.05.2011 р. та на виконання вимог п.п. 88, 96 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, відповідачем було підготовлене подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем 13.11.2017 року подання затверджене начальником УДМС. Враховуючи викладене, відповідач вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

11.07.2008 ОСОБА_1 звернувся до ВГ1РФО УМВС України в Херсонській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

До заяви було додано наступні документи: копія паспорта громадянина Республіки Вірменія № НОМЕР_1 від 16.08.2002. орган видачі 001 Вірменія; рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 23.12.2002 у справі № 2-3049/2002 про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України; копію свідоцтва про народження з перекладом на українську мову, в якому зазначено, що місце народження: Республіка Вірменія, ОСОБА_5 п. Арарат.

01.08.2008 УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», ОСОБА_1 на підставі рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 23.12.2002 у справі № 2-3049/2002 про встановлення факту постійного проживання на території України.

29.08.2008 Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області позивачу виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України № 452/08.

06.10.2008 ОСОБА_1 виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області, у зв`язку з пошкодженням попереднього.

У 2009 році позивач отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого десять років.

Апеляційний суду Херсонської області рішенням від 11.05.2011 року по справі № 22ц-2049/11 скасував рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22.12.2002 по справі № 2-3049/2002, з підстав того, що докази якими суд першої інстанції обґрунтував прийняте рішення є неналежним та не підтверджують факт постійного безперервного та законного проживання ОСОБА_4 та його неповнолітнього сина ОСОБА_1 на території України до 24.08.1991 року, та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України.

02.10.2019 року позивач звернувся до Каховського РВ УДМС України в Херсонській області з метою продовження дії закордонного паспорту, де у нього був вилучений паспорт громадянина України, що підтверджується актом від 02.10.2019р. № 1.

28.06.2020 року, позивачу була вручена довідка про припинення громадянства України на підставі ст.21 ЗУ “Про громадянство”.

Не погодившись із скасуванням набуття громадянства та підставами, що слугували цьому, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, суд враховує наступні обставини справи та приписи законодавства.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 року (далі Закону №2235-ІІІ).

Відповідно до положень ст. 1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках, а громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Як визначено приписами п.2 ст.6 Закону №2235-ІІІ Громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 2235-III, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

В той же час, положеннями ст.17 Закону №2235-ІІІ передбачено, що громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

За приписами п.2 ч.1 п.2 ст.19 Закону №2235-ІІІ підставами для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

При цьому, відповідно як встановлено ст. 21 Закону №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Згідно із ст. 24 Закону №2235-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: 1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; 2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами десятою дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 6) виконання рішень Президента України з питань громадянства; 7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України; 8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України; 9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень , затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) (далі - Порядок № 215).

Відповідно до п.25 Порядку № 215 (в редакції, яка діяла на момент подачі позивачем заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа подає документи, передбачені підпунктами "а"-"в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону ( 2235-14 ) особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР; в) рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року ( п.8 Порядку №215).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закон № 2235-III (в редакції на час набуття громадянства) Громадянами України є, зокрема, усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Пунктом 88 Порядку передбачено, для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами внутрішніх справ, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:

а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;

б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу внутрішніх справ, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу внутрішніх справ України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону).

Згідно пунктів 96 та 97 вказаного Порядку № 215 (в редакції, яка діяла на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України), подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, районним, районним у місті, міським управлінням або відділом Міністерства внутрішніх справ України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі.

Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

З аналізу наведених норм законодавства України слідує, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Отже, скасування рішення про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням потребує наявності достатніх та належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Суд встановив, що ОСОБА_1 набув громадянство України за територіальним походженням згідно рішення УМВС України в Херсонській області від 01.08.2008 р. Підставою для набуття громадянства України було постійне проживання ОСОБА_1 на території України з березня 1991 року, що підтверджується рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 22.12.2002 р. у цивільній справі №2-3049/2002 про встановлення факту що має юридичне значення.

Так рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 22.12.2002 р. у цивільній справі №2-3049/2002 встановлено факт проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та його неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України з березня 1991 року.

13.11.2007 р. УДМС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування попереднього рішення від 01.08.2008 р. про оформлення набуття громадянства України позивачем.

Однак, єдиною підставою для скасування відповідачем рішення від 01.08.2008 р. про оформлення набуття позивачем громадянства України є рішення суду апеляційної інстанції від 11.05.2011 р., яким скасоване рішення Новокаховського міського суду Херсонської області про встановлення факту постійного проживання позивача на території України з березня 1991 р.

Таким чином, із викладеного слідує, що в 2008 році на підтвердження факту проживання на території України заявником ОСОБА_1 надане судове рішення, яке скасоване судом апеляційної інстанції в 2011 році, тобто, на думку міграційного органу, при набутті громадянства позивачем надані завідомо неправдиві відомості та фальшиві документи, відповідно до ст.21 ЗУ “Про громадянства України”.

Отже, скасувавши рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі ст.21 ЗУ “Про громадянства України”, відповідач керувався доказами, які свідчили про факт подання ОСОБА_1 в 2008 році свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, а саме, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 23.12.2002 р. по справі №2-3049/2002.

Надаючи оцінку наведеній позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи слідує, що рішення суду від 23.12.2002 р. по справі №2-3049/2002, яке долучалося ОСОБА_1 до заяви від 11.07.2008 р. на підтвердження факту постійного проживання на території України, набрало законної сили та було чинним на дату набуття позивачем громадянства України – 01.08.2008 р.

Разом із тим, 11.05.2011 р. зазначене рішення скасоване судом апеляційної інстанції, тобто через 3 роки після набуття позивачем громадянства України.

Отже, позивач при подані у 2008 році до УМВС України в Херсонській області заяви про оформлення набуття громадянства України разом із рішенням суду від 23.12.2002 р., не міг знати наперед про його скасування в 2011 р., тому документ, який ним надавався до органу МВС, станом на 11.07.2008 р., був справжнім та достовірним.

З огляду на зазначене слідує, що в діях ОСОБА_6 відсутні ознаки, які б свідчили про отримання громадянства шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, а відтак положення ст. 21 Закону України “Про громадянство України” не підлягають застосуванню до позивачів.

Суд відмічає, що жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем також не надано.

Суд ураховує, що обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Суд також враховує, що подана позивачем заява з доданими до неї документами була перевірена фахівцями відповідача, за результатами розгляду якої у 2008 році останнім було прийнято рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням, а отримавши паспорт громадянина України позивач надалі добросовісно протягом 12 років вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України.

Отже, оскільки факт підробки рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у справі №2-3049/2002 компетентними органами не встановлено, доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем не надано, то суд приходить до висновку, що відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем за відсутності правових підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для скасування рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням .

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.11.2018 року по адміністративній справі № 820/1293/16 та постановою від 21.08.2020р. по справі № 520/2915/19.

Суд погоджується із відповідачем, що позивач набув громадянство України як повнолітня особа у 2008 році, відтак вимога «визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.11.2017 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України Хнкояну ОСОБА_2 , 1952 року народження, разом із дитиною – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » не відповідає обставинам справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про скасування набуття ОСОБА_1 громадянства України від 13.11.2017 р.

Щодо заявленої позивачем вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд відмічає наступне.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи слідує, що 06.04.2021 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальчук І.М. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого предметом договору, серед іншого, є надання замовнику консультацій, юридичні послуги та представництво інтересів клієнта в судах.

На підтвердження наданих послуг, позивачем надано розрахунок витрат до Договору про надання правової допомоги від 06.04.2021 р. відповідно до якого розрахунок вчинено з урахуванням вартості однієї години роботи – 1500,00 грн.: аналіз законодавства України, яким врегульовано правовідносини, усна консультація з метою визначення правової позиції по справі, підготовка відзиву та витрати часу на подання документів до канцелярії суду – 12000,00 грн. (8 год.). Участь у судовому засіданні – 3000,00 грн. (3 год.).

Відтак, позивачем не надано належних та допустимих доказів наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що унеможливлює встановлення обсягу та реальності понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору .

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, буд.168) від 13 листопада 2017 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, буд.168) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 102070000