Рішення № 98302597, 12.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року № 320/7002/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації викладені у листі від 25.10.2019 №03.03/2779, що відмови у наданні ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За результатами розгляду заяви відповідач відмовив позивачці у встановленні запитуваного нею статусу. Позивачка вважає, що таке рішення суперечить чинному законодавству, є необґрунтованим та таким, що порушує її право на соціальний захист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.10.1959 року Шрамківським районним відділом ЗАГС Черкаської області зареєстровано шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 ..

ОСОБА_3 , чоловік позивачки був інвалідом Великої Вітчизняної війни II групи, що підтверджується копіями посвідчення серія НОМЕР_1 та виписками з акту огляду МСЕК.

Відповідно до посвідчення від 21 вересня 2001 року серія НОМЕР_1 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер у віці 84 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 жовтня 2019 року серія НОМЕР_2 , актовий запис № 308 виданий Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

У зв`язку зі смертю чоловіка позивачки, 24.10.2019 позивачка звернулась із заявою до відповідача про надання посвідчення на статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Листом від 25.10.2019р. № 03.03/2779 позивачці відмовлено в наданні статуса члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки статус інваліда війни чоловіку позивачці було надано в зв`язку з отриманням поранення під час війни, але він не брав участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Позивачка не погоджується із такою позицією відповідача, вважає відмову у встановленні їй статусу безпідставною, що і слугувало причиною звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, померлий чоловік позивачки - ОСОБА_3 був інвалідом Великої Вітчизняної війни ІІ групи, у зв`язку із чим він належить до інвалідів війни, що також не оспорюється відповідачем.

Разом із тим, спірним є питання чи є позивачка особою на яку поширюється чинність Закону №3551-ХІІ.

За змістом позовної заяви, позивачка вважає, що вона підпадає під перелік осіб визначених п. 1 ст. 10 Закону №3551-ХІІ, оскільки її чоловік помер від захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідач, виходячи зі змісту листа, відмовив позивачці у встановленні відповідного статусу на підставі п. 2 ст. 10 Закону №3551-ХІІ через відсутність інформації про нагородження померлого орденами і медалями.

Аналізуючи позиції сторін та приписи законодавства, що регулюють ці правовідносини суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону №3551-ХІІ, серед іншого, чинність цього Закону поширюється на:

- сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів (п. 1);

- на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю (п. 2).

З системного аналізу вищевикладених пунктів ст. 10 Закону №3551-ХІІ вбачається, що під дію пункту 1 статті 10, серед іншого, підпадають сім`ї осіб з відповідним статусом, зокрема прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби.

Суд вважає, що позиція позивачки, щодо застосування вищенаведеного пункту є помилковою, оскільки її померлий чоловік дійсно був особою прирівняною до осіб з відповідним статусом, проте відсутні відомості, що його смерть настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, тобто із двох обов`язкових складових наявна лише одна. Таким чином відсутні підстави для надання статусу позивачці на підставі цього пункту.

Разом із тим, виходячи зі змісту пункту 2 статті 10, дія Закону №3551-ХІІ поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю.

Аналізуючи зазначений пункт, суд приходить до висновку, що відповідач помилково тлумачить зміст пункту 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ, вважаючи, що зазначені в ньому особи, а саме: "померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни" мають бути крім того, ще і нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю.

Суд вважає, що законодавець у пункті 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ виклав перелік осіб (чоловіків) дружини яких мають право на отримання статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни зазначивши кожну категорію окремо як підставу для його встановлення, в тому числі окремою категорією є "нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю".

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивачка, як дружина померлої особи з інвалідністю внаслідок війни, є особою на яку поширюється чинність Закону №3551-ХІІ на підставі п. 2 ст. 10 цього Закону, тому відмова у встановленні їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни є протиправною.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 4 Положення, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Приписами абзацу 2 п. 7 Положення встановлено, що, зокрема, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що позивачка просить суд визнати протиправною відмову з інших підстав ніж ті, що передбачені законом та підлягають застосуванню до неї, то це не може впливати на захист порушеного права. Тому з метою ефективного захисту прав позивачки, а також для недопущення виникнення нового спору між сторонами з приводу заявлених вимог, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача встановити позивачці статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення у відповідності до пункту 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації викладені у листі від 25.10.2019 №03.03/2779, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03193608).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.