Ухвала суду № 98302386, 12.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1491/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Завидняк А.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача 1 - ОСОБА_1 – не з`явився;

позивача 2 - ОСОБА_2 – не з`явився;

позивача 3 – ОСОБА_3 ;

представника позивачів – Бойко Б.Б.;

представника відповідача – Маровді В.М.;

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно якого просили суд: 1.Визнати бездіяльність неправомірною та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Код ЄДРПОУ 20453063, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, Закарпатської обл., нарахувати та виплатити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканцю АДРЕСА_1 суму недоплаченої пенсії з моменту призначення такої і до перерахунку відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020р. по справі №260/437/19. 2. Визнав бездіяльність неправомірною та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Код ЄДРПОУ 20453063, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, Закарпатської обл., нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 суму недоплаченої пенсії з моменту призначення такої і до перерахунку відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020р. по справі №260/437/19. 3. Визнати бездіяльність неправомірною та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Код ЄДРПОУ 20453063, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, Закарпатської обл., нарахувати та виплатити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_3 суму недоплаченої пенсії з моменту призначення такої і до перерахунку відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020р. по справі №260/752/19.4.Стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року судом відкрито провадження у справі та вирішено проводити судовий розгляд без повідомлення (виклику) осіб.

25 травня 2021 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строків звернення до суду.

25 червня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду вирішено розгляд справи провести з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання на 12 липня 2021 року.

У судовому засіданні позивач та представник позивачів позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив суд залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до вимог ч.13 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Як вбачається із прохальної частини позовних вимог позивача, такий просить суд визнати бездіяльність неправомірною та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 , суму недоплаченої пенсії з моменту призначення такої і до перерахунку відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020р. по справі №260/437/19; Визнати бездіяльність неправомірною та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_2 суму недоплаченої пенсії з моменту призначення такої і до перерахунку відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020р. по справі №260/437/19.; визнати бездіяльність неправомірною та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_4 , суму недоплаченої пенсії з моменту призначення такої і до перерахунку відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020р. по справі №260/752/19. Позивачі вказують, що про порушення своїх прав вони дізналися, “… ми дізналися зі слів колег по водолазній службі - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які територіально працюють не з нами, а в м. Хуст, що їм було нараховано та виплачено суму недоплаченої пенсії за період з моменту призначення такої і до перерахунку за наслідками виконання зазначених вище рішень судів”. Крім того, повідомляють суд про заходи досудового врегулювання спору, які не дали результату, проте суду не надали жодного підтвердження та документу щодо звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та відповідно відповіді на таке.

Відповідно до частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Разом з тим, з огляду матеріалів справи встановлено, що позивачів було інформовано на їх запит про виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішень Закарпатського окружного адміністративного суду із зазначенням сум нарахувань листами від 15.05.2020р., 28.05.2021р., 24.06.2021р.

Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивачі звернулися до суду, виникли у період травня – серпня 2020 року, водночас з даним позовом до суду позивачі звернулися лише 26.04.2021 року, тобто зі спливом строку для звернення до суду із даним позовом, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, який не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Частиною 3 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В даному випадку позивачі із заявою про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними не звертались.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовну заяву подано позивачами з пропуском строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України та не додано доказів на підтвердження обставин, тому, з урахуванням вимог статей 122, 123, 160, 161, 169 КАС України та встановлених судом обставин, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху і надати позивачам можливість подати суду відповідні заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску та подати докази на підтвердження звернення та про результати розгляду досудового регулювання спору.

Роз`яснити позивачам наслідки, передбачені ч. 3 ст. 123 КАС України, що якщо підстави, вказані позивачам у заяві про поновлення строку звернення до суду будуть визнані судом неповажними, то суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 122, 123, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – залишити без руху.

Надати позивачам - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст ухвали складено та підписано 14.07.2021 року.

Суддя Ю.Ю.Дору