Рішення № 98299978, 07.07.2021, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/187/21

Провадження № 2/391/103/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2021р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області:

головуюча - суддя Мумига І.М.

за участю секретаря – Качинської О.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою в якій просить визнати право власності за нею на Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,0038 га, кадастровий номер: 3522855100:50:059:0034, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1175.

В позовній заяві позивачка пояснила, що відповідно до договорів купівлі – продажу від 20.11.2012 року вона та ОСОБА_2 стали співвласниками по Ѕ частці нежитлової будівлі та земельної ділянки, що знаходиться під нею (площа 0,0038 га) за адресою АДРЕСА_1 . 11.09.2019 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області прийнято рішення за яким крім іншого, з неї на користь ОСОБА_2 стягнуто 151929,50 грн. ринкової вартості Ѕ частки нежитлової будівлі, площею 34,5 м. кв., що розташований за вищевказаною адресою. Заявою, засвідченою приватним нотаріусом Скрипнік О.В. від 14.11.2019 року підтверджено, що розрахунок нею за вказаним вище рішенням суду здійснено у повному обсязі. Крім цього зазначено, що будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за вищевказаним рішенням суду відповідач до неї не має і не заперечує, щоб право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі, площею 34,5 кв. м. перейшли до неї. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 35942805, право власності ОСОБА_2 припинено. Відповідно вона є власником вказаної вище будівлі на підставі двох правоустановчих документів – договору купівлі-продажу, який вона описала раніше та Рішення суду, за яким нею було сплачено половину вартості майна колишньому співвласнику.

Земельна ділянка, що знаходиться під будівлею також належала їй та відповідачу на праві спільної часткової власності (Договір купівлі-продажу від 20.11.2012 року, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5911935228).

Приватним нотаріусом Скрипник О.В., якою було здійснені реєстраційні дії щодо її права власності на Ѕ частку нежитлової будівлі ( АДРЕСА_1 ) в усному порядку відмовлено у реєстрації права власності на Ѕ частку земельної ділянки, що знаходиться під її приміщенням, так як зміни власника до реєстру, в даному випадку можна внести лише на підставі Рішення суду при визнання права власності за нею на Ѕ частку земельної ділянки, що належала ОСОБА_2 .

Представником відповідача подано до суду відзив, в якому вона пояснила, що позовні вимоги є незаконними, необгунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачка не довела, що зверталася до відповідача із відповідними вимогами про переоформлення, а він відмовив, не надала доказів неможливості здійснення перереєстрації права власності в позасудовому порядку, не надала оцінки майна на частку яку вимагає припинити, що позбавляє сторону і суд можливості оцінити правильність сплати судового збору та можливості вступлення права на частку у позасудовому порядку.

Позивачкою подано відповідь на відзив в якому вона пояснила, що ставши власником будівлі, вона не має можливості укласти будь-якої цивільно-правової угоди, а тому й не може скористатися своїм правом власності повноцінно. Крім цього, у відзиві відповідач посилається на те, що є рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20.03.2020 року у справі між тими самими сторонами за тим самим предметом, яке набрало законної сили та за яким у задоволенні позову у припиненні права спільної часткової власності на вищевказану земельну ділянку відмовлено. Хоче зазначити, що вищевказаним рішенням їй відмовлено у припиненні права спільної часткової власності на земельну ділянку, на якій розташована не житлова будівля, тому вони мають спір про той самий предмет, однак з інших підстав. При подачі позову, на який на даний час розглядається судом, вказано зовсім інші вимоги та підстави.

Представник відповідача подав пояснення до відзиву на позовну заяву в якому пояснила, що позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Рішенням суду від 20.03.2021 року зазначалось, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди. Отже, відчуження об`єктів нерухомого майна на той час не зумовлювало автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під цим нерухомим майном. Немає жодних підстав для примусового, безоплатного судового відчуження нерухомого майна відповідача – земельної ділянки, що належить відповідачу на підставі дійсного договору купівлі-продажу, тобто була набута оплатно, після формування земельної ділянки та була набута окремим договором одночасно із придбанням частини майна.

На виконання вимог п. п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 16.04.2021 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження. (а.с.32-33).

Ухвалою суду від 03.06.2021 року підготовче провадження по цивільній справі закрито та призначено до судового розгляду по суті. (а.с.60-61).

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримала в повному обсязі та надала пояснення згідно позовної заяви.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та надали пояснення відповідно тим, що викладенні у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до договорів купівлі – продажу від 20.11.2012 року, витягу з Державного реєстру правочинів № 12150217 від 20.11.2012 року, свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 05.02.2013 року, витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 299446 від 05.02.2013 року, № 204194247 від 16.03.2020 року, № 204195383 від 16.03.2020 року та № 204197298 від 16.03.2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стали співвласниками по Ѕ частці нежитлової будівлі та земельної ділянки, що знаходиться під нею (площа 0,0038 га) за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 10-17, 23-27).

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11.09.2019 року стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 103455,50 грн. ринкової вартості 1/2 частки житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 . Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 . Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 151929,50 грн. ринкової вартості 1/2 частки нежитлової будівлі, площею 34,5 м кв., що розташований по АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 . (а.с. 18-21).

Заявою, засвідченою приватним нотаріусом Скрипнік О.В., від 14 листопада 2019 року підтверджено, що розрахунок ОСОБА_4 за вказаним вище рішенням суду здійснено у повному обсязі. Крім цього зазначено, що будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за вищезгаданим рішенням суду відповідач до позивачки не має і не заперечує, щоб право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі, площею 34,5 кв.м перейшло до неї. (а.с.22).

Листом – пропозицією від 05.05.2020 року запропоновано позивачкою відповідачу сплатити на його користь 5455,50 грн., за Ѕ земельної ділянки і узгодити дату для укладення договору відчуження земельної ділянки в період з 15.05.2020 року по 01.06.2020 року, зателефонувавши їй за вказаним номером, в іншому випадку вона буде змушена звертатися до суду. (а.с. 28-29).

Як вбачається з нормативно-грошової оцінки від 20.05.2020 року вартість Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим номером 3522855100:50:059:0034 становить 10911,00 грн. (а.с. 30).

Аналогічна ситуація, яка склалася в даній цивільній справі роз`яснена в Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26 грудня 2019 року, справа 364/515/19. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Відповідно до ч.1,2 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.4. ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

У вказаній вище Постанові також заначено, що доводи касаційної скарги про те, що визнанню за позивачем права власності на земельну ділянку обов`язково має передувати рішення суду про припинення права власності відповідача на земельну ділянку є необґрунтованими, оскільки право відчуджувача майна на земельну ділянку вже припинено відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України внаслідок набуття позивачем права власності на житловий будинок, а в даному конкретному випадку на нежитлову будівлю.

Оскільки, позивач є власником зазначеної у позові будівлі, то згідно вищевикладених правових норм право власності на земельну ділянку, також має належати позивачу, проте зареєструвати своє право власності на частину земельної ділянки вона може лише відповідно до рішення суду.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статті 12 та 81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення,.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінує належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність її взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом, на підставі оцінки зібраних по справі доказів в цілому, так і кожного доказу окремо, було встановлено порушення права позивача по справі ОСОБА_4 .

Посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами між тими самими сторонами про той самий предмет, не знайшло своє підтвердження, оскільки рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20.03.2021 року розглядався спір про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, на якій розташована вищевказана нежитлова будівля.

В зв`язку з тим, що позивачем не заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача судових витрат по справі, суд відносить їх за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати право власності за ОСОБА_4 на Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,0038 га, кадастровий номер: 3522855100:50:059:0034, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1175.

Понесені судові витрати позивачем віднести за його рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Суддя ___ І.М. Мумига