Рішення № 98297536, 12.07.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2021 Справа № 920/202/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/202/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом - фізичної особи-підприємця Костюченка Ігоря Сергійовича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради» (41500, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1, ідентифікаційний код 01981460),

за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

про стягнення 415 000,00 грн,

за участі представників учасників справи:

позивача - Верем`юк Д.А. згідно ордеру серії СМ № 0703 від 11.05.2021,

відповідача - не з`явився,

від третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 позивач звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 83 000 грн орендної плати, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 01.09.2020 № 40 щодо своєчасного та в передбаченому договором розмірі сплати орендної плати.

Відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 05.03.2021 у справі № 920/202/21 зазначену позовну заяву було залишено без руху на підставі частин першої, десятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом дев`яти днів з дня вручення ухвали шляхом подання суду доказів сплати судового збору на рахунок Господарського суду Сумської області, а саме - UA 868999980313181206083018540 в сумі 2 043,00 грн.

09.03.2021 до суду від представника позивача надійшла заява від 09.03.2021 б/н (вх. № 2393/21 від 09.03.2021), відповідно до якої позивачем надано на усунення недоліків позовної заяви докази сплати судового збору на рахунок Господарського суду Сумської області, а саме - НОМЕР_3 в сумі 2 043,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.03.2021 у справі № 920/202/21 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/202/21; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 12.05.2021, 10:30; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 03.05.2021; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 10.05.2021.

26.04.2021 від представника позивача надійшла заява від 22.04.2021 б/н (вх. № 1841к) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, останній просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 249 000,00 грн.

12.05.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 11.05.2021 б/н (вх. № 2014), відповідно до якого представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви; у зв`язку зі зміною юридичної назви відповідача замінити по даній справі на належного відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради»; залучити до участі в розгляді даної справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); продовжній строк для подання відзиву; відкласти розгляд справи та викликати в судове засідання представників сторін для дачі пояснень по суті обставин справи; визначити представнику відповідача п`ятиденний строк з моменту прийняття рішення у справі для подачі доказів понесення судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу; внести відомості до системи «Електронний Суд» щодо участі адвоката Міненка Сергія Анатолійовича як представника відповідача у даній справі; постановити ухвалу про участь представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради» - адвоката Міненко Сергія Анатолійовича у всіх судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції у Буринському районному суді Сумської області.

Крім наведеного, у відзиві представник відповідача, посилаючись на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань гр. Костюченко І.С. зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.12.2020, а договір купівлі-продажу № 1 спірного майна укладено 23.12.2020, зазначає, що оскільки позивач не мав статусу фізичної особи-підприємця на момент укладення згаданого договору, тому даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Таким чином, на думку представника відповідача, є підстави для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Ухвалою від 12.05.2021 у справі № 920/202/21 судом постановлено заяву представника позивача від 22.04.2021 б/н (вх. № 1841к) про збільшення позовних вимог повернути заявнику на підставі частини п`ятої статті 46 ГПК України; задовольнити клопотання представника відповідача, яке викладено останнім у відзиві від 11.05.2021 б/н (вх. № 2014) про зміну найменування відповідача; змінити найменування відповідача з Комунального некомерційного підприємства «Путивльська центральна районна лікарня» Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області на Комунальне некомерційне підприємство «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради»; задовольнити клопотання представника відповідача, яке викладено останнім у відзиві від 11.05.2021 б/н (вх. № 2014) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та залучити до участі у справі дану особу; зобов`язати позивача направити третій особі - фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) позовну заяву із доданими до неї матеріалами цінним листом з описом вкладення, докази направлення надати суду; запропонувати третій особі подати письмові пояснення на обґрунтування своєї позиції у справі; задовольнити клопотання представника відповідача, яке викладено останнім у відзиві від 11.05.2021 б/н (вх. № 2014) про поновлення процесуального строку на подання відзиву; поновити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву, долучити до матеріалів цієї справи наданий відповідачем відзив разом із доданими до нього документами; подальший розгляд справи № 920/202/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до частини шостої статті 250 ГПК України; призначити підготовче засідання на 01.06.2021, 10:30; задовольнити клопотання представника відповідача, яке викладено останнім у відзиві від 11.05.2021 б/н (вх. № 2014) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Буринського районного суду Сумської області; доручити Буринському районному суду Сумської області забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 01.06.2021, 10:30 в режимі відеоконференції.

24.05.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 21.05.2021 б/н (вх. № 4920/21), відповідно до якої, останній не погоджується із твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позов, зазначаючи, що відповідач продовжує користуватися орендованим майном, не сплачуючи при цьому орендну плату.

24.05.2021 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 15.05.2021 б/н (вх. № 2152), відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за невиконання умов договору № 40 від 01.09.2020 у розмірі 249 000,00 грн та понесені судові витрати.

31.05.2021 від представника позивача також надійшла заява про збільшення позовних вимог та долучення доказів від 31.05.2021 б/н (вх. № 2254), відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за невиконання умов договору № 40 від 01.09.2020 у розмірі 415 000,00 грн та понесені судові витрати.

Протокольною ухвалою від 01.06.2021, яка, відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд залишає без розгляду заяву представника позивача від 15.05.2021 б/н (вх. № 2152 від 24.05.2021) про збільшення позовних вимог у зв`язку із неактуальністю, оскільки наступна заява про збільшення позовних вимог включає дану суму збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 01.06.2021 у справі № 920/202/21 судом постановлено задовольнити заяву представника позивача від 31.05.2021 б/н (вх. № 2254) про збільшення позовних вимог, долучивши її до матеріалів справи; подальший розгляд справи здійснювати в редакції зазначеної заяви; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням заяви від 31.05.2021 б/н (вх. № 2254) про збільшення позовних вимог до 11.06.2021; запропонувати третій особі подати письмові пояснення на обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням заяви від 31.05.2021 б/н (вх. № 2254) про збільшення позовних вимог; відкласти підготовче засідання на 14.06.2021, 11:30; доручити Буринському районному суду Сумської області забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 14.06.2021, 11:30 в режимі відеоконференції.

10.06.2021 від представника позивача надійшла заява від 10.06.2021 б/н (вх. № 5473/21) про долучення до матеріалів справи копії акту приймання-передавання нерухомого майна від 01.09.2020 та копію акту № 1 приймання-передачі майна від 23.12.2020.

10.06.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення від 26.05.2021 б/н (вх. № 5472/21), відповідно до яких, наполягає на задоволенні позову, зазначаючи, що майно, стягнення коштів за користування яким є предметом даного спору, продано ним позивачу, а відтак позивач є його одноосібним власником, та фактично набув статусу орендодавця за договором оренди, укладеним між відповідачем та третьою особою; розгляд справи просить проводити без його участі.

14.06.2021 електронною поштою від представника відповідача надійшло клопотання від 14.06.2021 б/н (вх. № 5524/21), про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2019 по 31.03.2021 та копії висновку експерта № 1862.

Протокольною ухвалою від 14.06.2021, яка, відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд долучає до матеріалів справи заяву представника позивача від 10.06.2021 б/н (вх. № 5473/21) про долучення доказів та клопотання представника відповідача від 14.06.2021 б/н (вх. № 5524/21) про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 14.06.2021 у справі № 920/202/21 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/202/21 та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 12.07.2021, 10:00; доручити Буринському районному суду Сумської області забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 12.07.2021, 10:00 в режимі відеоконференції.

17.06.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів від 14.06.2021 б/н (вх. № 5777/21), відповідно до якого представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи та дослідити в судовому засіданні копію акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2019 по 31.03.2021 та копію висновку експерта № 1862 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні № 12020200230000300.

01.07.2021 від представника позивача до суду надійшла заява про долучення доказів від 29.06.2021 б/н (вх. № 6173), відповідно до якого представник позивача просить суд долучити до матеріалів цієї справи копію адвокатського запиту та копію відповіді на адвокатський запит разом із доданими до неї документами.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті 12.07.2021 та усно заначив, що підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та наполягає на їх задоволенні судом.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання по суті 12.07.2021 не з`явилися.

12.07.2021 від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи від 07.07.2021 б/н (вх. № 6405/21), де представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з його відпусткою та підтримує клопотання про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 12.07.2021, яка, відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд поновлює строк на подання доказів та долучає до матеріалів справи надані представниками позивача та відповідача письмові докази.

Протокольною ухвалою від 12.07.2021, яка, відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відмовляє у задоволенні заяви представника відповідача від 07.07.2021 б/н (вх. № 6405/21) про відкладення розгляду справи за його недоведеністю.

Щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, яке викладено останнім у відзиві на позовну заяву від 11.05.2021 б/н (вх. № 2014), суд зазначає наступне.

Представник відповідача у відзиві від 11.05.2021 б/н (вх. № 2014), посилаючись на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань гр. Костюченко І.С. зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.12.2020, а договір купівлі-продажу № 1 спірного майна укладено 23.12.2020, зазначає, що оскільки позивач не мав статусу фізичної особи-підприємця на момент укладення згаданого договору, даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Таким чином, на думку представника відповідача, є підстави для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовляє в його задоволенні та здійснює розгляд справи по суті з огляду на те, що в даному випадку позивач звернувся до суду з позовом, перебуваючи у статусі ФОП (з 28.12.2020 згідно даних ЄДРЮОФОПГФ), стягується борг за господарським договором від 01.09.2020 № 40 за період з січня по травень 2021 року, тобто за період, коли гр. Костюченко І.С. вже перебуває у статусі суб`єкта господарювання та використовує придбане майно в господарській діяльності, надаючи позивачеві придбане ним майно в оренду за плату згідно змісту його позовної заяви.

Статтею 320 ЦК України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених Законом.

Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, у свою чергу суб`єктами господарювання згідно зі статтею 55 ГК України є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Що стосується застосування частини другої статті 777 ЦК України суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

У даному випадку гр. Костюченко І.С. придбав майно та здає його в оренду в межах вже підприємницької діяльності та, відповідно до змісту позовних вимог, до суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся саме як суб`єкт господарювання, й підстав вважати, що дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, у суду немає.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

В судовому засіданні 12.07.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01.09.2020 між Комунальним некомерційним підприємством «Путивльська центральна районна лікарня» Путивльської районної ради Сумської області (41500, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1, ідентифікаційний код 01981460) та фізичною особою підприємцем Пилєвим Віктором Миколайовичем ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) укладено договір оренди № 40 (далі - договір оренди). Зазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору, підписаного сторонами та скріпленого печаткою відповідача.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець (третя особа) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно:

- Котел «СЕТ 800» призначений для теплопостачання з порядковим номером 5004800280115;

- Котел «СЕТ 800» призначений для теплопостачання з порядковим номером 1002800280115, (далі - майно), розміщене за адресою: АДРЕСА_3 яке належить орендодавцю та є під`єднаним до теплової мережі орендаря.

Відповідно до акту приймання-передавання від 01.09.2020 орендодавець (третя особа) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме:

1) пульт управління - 1 шт.;

2) обшивка котла (змонтована на котлі) - 2 шт.;

3) комплект кріплення обшивки - 2 шт.;

4) фланці на подачі і зворотні патрубки котла - 2 шт.;

5) вентилятор - 2 шт.;

6) система аварійного охолодження - 2 шт.;

7) хім-водоочистка - 1 шт.;

8) підживлюючий насос SAER M - 97 - 2 шт.;

9) циркуляційний насос - 2 шт.;

10) лічильник води - 1 шт.

11) монометри - 11 шт.;

12) група безпеки котла (взривні клапани) - 4 шт.;

13) задвижки - 14 шт.;

14) фільтри води - 2 шт.;

зазначене майно розміщене за адресою: АДРЕСА_3 , придатне до експлуатації, ремонту не потребує.

Згідно пункту 1.2 договору оренди вищевказане майно передано в оренду з метою опалення приміщень відповідача.

Згідно пункту 3.1 договору оренди розмір орендної плати становить 83 000,00 грн за місяць.

Пунктом 3.4 договору оренди визначено, що орендна плата сплачується відповідачем не пізніше 15 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5 % облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з пунктом 9.1 договору оренди даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 1 серпня 2023 року (два роки одинадцять місяців) включно.

Пунктом 9.2 договору оренди визначено, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору.

Відповідно до пункту 9.4 договору оренди сторони погодили, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припиненню чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Рішенням Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 09.12.20 року № 33-МР «Про прийняття до комунальної власності Путивльською міської ради майна спільної власності, «Путивльська центральна районна лікарня», прийнята до комунальної власності Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області з назвою «Путивльська міська лікарня» без зміни коду ОКПО 01981460.

23.12.2020 між фізичною особою-підприємцем Пилєвим Віктором Миколайовичем та Костюченко Ігорем Сергійовичем укладено договір купівлі-продажу № 1, відповідно до пункту 1 якого Продавець продає, а покупець купує наступне майно (далі - майно):

1.1 Котел стальний водогрійний, призначений для опалення та гарячого водопостачання жилих, виробничих та адміністративних будинків - СЕТ 800, порядковий номер 4133, інвентарний номер 5004800280115 в комплекті:

1) Котел СЕТ 800

2) пульт управління;

3) обшивка котла (змонтована на котлі);

4) комплект кріплення обшивки;

5) фланці на подачі і зворотні патрубки котла;

6) вентилятор;

7) система аварійного охолодження;

1.2 Котел стальний водогрійний, призначений для опалення та гарячого водопостачання жилих, виробничих та адміністративних будинків - СЕТ 800, порядковий номер 4132, інвентарний номер 1002800280115 в комплекті:

1) Котел СЕТ 800

2) обшивка котла (змонтована на котлі);

3) комплект кріплення обшивки;

4) фланці на подачі і зворотні патрубки котла;

5) вентилятор;

6) система аварійного охолодження;

1.3 Хім.-водоочистка;

1.4 підживлюючий насос SAER M - 97 - 2 шт.;

1.5 Циркуляційний насос - 2 шт.

Згідно з пунктом 2 вищезазначеного договору вартість майна з обов`язкою та комплектуючими частинами складає 1 200 000,00 грн. (один мільйон двісті тисяч грн. 00 коп.)

За умовами пункту 3 договору купівлі-продажу оплата вартості майна здійснюється покупцем наступним чином: суму коштів в розмірі 200 000,00 грн покупець (позивач) сплатив продавцю (третій особі) в день укладення цього договору, що підтверджується його підписанням сторонами, іншу частину коштів в сумі 1 000 000,00 грн. покупець має сплатити продавцю з кінцевим строком до 01 січня 2022 року. Сторонами може бути окремо узгоджений графік платежів.

Пунктом 4 договору купівлі-продажу визначено, що передача майна у власність покупцеві здійснюється за актом приймання передачі в момент укладання цього договору. Право власності у покупця на майно виникає в момент підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до акту № 1 приймання-передачі майна від продавця до покупця від 23.12.2020, підписаного позивачем та третьою особою (а.с. 142), продавець передав, а покупець прийняв вищезазначене майно.

Відповідно до пункту 9 договору купівлі-продажу № 1 від 23.12.2020 після укладення цього договору покупець набуває прав орендаря за договором оренди майна, в тому числі на отримання орендної плати, без необхідності укладення нового договору оренди. Між сторонами може бути додатково укладено договір уступки права вимоги по стягненню заборгованості з орендної плати, яка виникла до укладення цього договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що право користування майном у орендаря ґрунтується на договорі оренди, це право триває весь час дії договору оренди, незважаючи ні на зміну власника майна.

Про зміну власника майна та нові реквізити для сплати коштів за орендоване майно позивачем повідомлено відповідача листом-повідомленням від 04.01.2021.

Зазначений лист-повідомлення отримано уповноваженим представником відповідача 15.01.2021, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача (а.с. 18).

На адресу відповідача позивачем також було направлено претензію від 15.02.2021, але зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання зі сплати орендної плати за оренду вищезазначеного майна не виконав, а тому відповідно, станом на 31.05.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди від 01.09.2020 № 40 становить 415 000,00 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності,

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 286 ГК України передбачено обов`язок орендаря сплатити орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають з договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Згідно частини першої статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється (частина друга статті 770 ЦК України).

За умовами пункту 9.4 договору оренди сторонами визначено, що перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна.

Як вбачається з доданої до позовної заяви копії договору купівлі-продажу №1 від 23.12.2020, який укладено між позивачем та третьою особою, зазначений правочин вчинено ФОП Пилевим В.М. та фізичною особою Костюченко І.С.

Укладення такого договору не заборонено нормами чинного законодавства, цей договір не оспорювався у судовому порядку та його чинність не є предметом даного спору.

Вказане у договорі майно, яке призначено для теплопостачання, є обладнанням, а не нерухомим майном, як зазначає відповідач.

Оскільки майно, що передається в оренду, фактично є обладнанням, а саме: згідно реєстраційних паспортів є тепловими котлами СЕТ 800, виготовленими у 2015 році, строк служби - 10 років, відповідно вказане майно є рухомим, та договір купівлі - продажу такого майна не потребує нотаріального посвідчення, і відповідно перехід права власності на таке майно не потребує державної реєстрації.

У договорі оренди № 40 від 01.09.2020 визначено предметом договору окреме індивідуально визначене майно, а не нерухоме майно.

Щодо висновку експерта № 1862 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні № 12020200230000300, який надано представником відповідача разом із клопотаннями про приєднання додаткових доказів від 14.06.2021 б/н (вх. № 5524/21 від 14.06.2021) та від 14.06.2021 б/н (вх. № 5777/21 від 17.06.2021), суд зазначає наступне.

14.06.2021 електронною поштою та 17.06.2021 засобами поштового зв`язку від представника позивача до суду надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів від 14.06.2021 б/н (вх. № 5524/21 від 14.06.2021) та від 14.06.2021 б/н (вх. № 5777/21 від 17.06.2021), відповідно до яких представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи та дослідити в судовому засіданні копію акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2019 по 31.03.2021 та копію висновку експерта № 1862 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні № 12020200230000300.

Відповідно до частин першої - третьої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За приписами статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Частинами першої - третьої статті 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснений у наданому представником відповідача експертному висновку № 1862 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні № 12020200230000300 висновок щодо того, що об`єкт - окреме індивідуально визначене майно в комплекті, а саме: "котел стальний водонагрівний, призначений для опалення та гарячого водопостачання житлових, виробничих та адміністративних будинків "СЕТ-800", порядковий номер 4133, інвентарний номер 5004800280115 (1 шт); котел стальний водонагрівний, призначений для опалення та гарячого водопостачання житлових, виробничих та адміністративних будинків "СЕТ-800", порядковий номер 4132, інвентарний номер 1002800280115 (1 шт); пульт управління (1 шт); обшивка котла змонтована на котлі (2 шт); комплект кріплення обшивки (2 шт); фланці на подачі і зворотні патрубки котла (2 шт); вентилятор (2 шт); система аварійного охолодження (2 шт); хімводоочистка (1 шт); підживлюючий насос ІФУК-97 (2 шт); циркулярний насос (2 шт); лічильник води (1 шт); монометри (12 шт); група безпеки котла - взривні клапани (4 шт); задвижки (14 шт); фільтр сітчатий фланцевий (2 шт); димохід; труба сталева 20мм-10,5 мм, 150 мм-18м, 100мм-6,9м, 80мм-7м, яке встановлено в будівлі котельної КНП "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської районної ради Сумської області, що розташоване за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Глухівська, 1, відноситься до нерухомого майна", не покладається судом у основу висновків у даній справі з огляду на наступні положення чинного законодавства.

Згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Аналогічне визначення "нерухоме майно" міститься у ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331, частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України, частина третя статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Слід зазначити, що низка інших нормативно-правових актів також містять визначення "нерухоме майно" та встановлюють його правовий статус. Однак, наведене у Кодексі визначення є узагальненим та характеризує нерухоме майно за трьома основними ознаками, які повинні бути притаманні тому чи іншому об`єкту при визначенні його належності до нерухомого майна, а саме:

розташування на земельній ділянці;

переміщення неможливе без його знецінення;

переміщення неможливе без зміни його призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації (частина перша статті 181 Цивільного кодексу України).

Це зумовлено, зокрема особливостями правового режиму, необхідністю підвищення контролю за володінням, користуванням та розпорядженням зазначеними об`єктами, забезпеченням їх індивідуалізації.

Однак, відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" його дія не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні та інші об`єкти цивільних прав, на які поширюється правовий режим нерухомої речі.

Відповідно до частини четвертої статті 182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Так, державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) згідно з статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також пунктом 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 N 703 (далі - Порядок), передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до Методичних рекомендацій стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, схвалених Рішенням колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 (протокол № 3), об`єктами нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать земельні ділянки, садиби, підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, зокрема, інженерні, гідротехнічні, спортивні, господарські (присадибні), споруди, а також споруди електрозв`язку та зв`язку, квартири, житлові та нежитлові приміщення, а також наведено опис відповідних об`єктів.

Аналогічні об`єкти визначено у Методичних рекомендаціях стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на яке підлягає державній реєстрації, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/5, а також додатково роз`яснено особливості визначення статусу таких специфічних об`єктів, як автозаправочна станція, асфальтобетонне покриття, багаторічні насадження, водні об`єкти, дамба, колодязь, машиномісце, пірс, свердловина.

Таким чином, майно, що передано за договором оренди та є предметом спору в даній справі (обладнання - теплопаливні водогрійні котли та приналежності до нього, як то пульт керування, манометри тощо, не віднесено вищепереліченними нормативними актами до об`єктів нерухомого майна, що потребують державної реєстрації для підтвердження на нього прав нового власника, як вважає відповідач.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача як на підставу заперечень проти позовних вимог на акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2019 по 31.03.2021, оскільки тлумачення норм права, в тому числі щодо наявності або відсутності права, зокрема, й права власності чи іншого речового права, здійснюється саме судом на підставі належних та допустимих доказів. У той же час, листи, акти та інші документи ненормативного характеру органів виконавчої влади мають рекомендаційний характер.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати в сумі 415 000,00 грн за договором оренди від 01.09.2020 № 40 за період з 01.01.2021 по 31.05.2021 повністю підтверджується матеріалами цієї справи та не спростовується відповідачем, а також те, що відповідачем не надано суду доказів сплати вказаної заборгованості, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 415 000,00 грн визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 6 225,00 грн (1,5 відсотка ціни позову), а також інші судові витрати сторін (у тому числі й витрати відповідача на правову допомогу адвоката) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради» (41500, м. Путивль, вул. Глухівська, буд. 1, ідентифікаційний код 01981460) на користь фізичної особи-підприємця Костюченка Ігоря Сергійовича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати за договором оренди від 01.09.2020 № 40 в сумі 415000,00 грн (чотириста п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 6225,00 грн (шість тисяч двісті двадцять п`ять гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14 липня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа