Рішення № 98297431, 14.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1324/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул. Назарівська, буд.3) в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті води, вул. Гагаріна, буд.4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (65007, Одеська область, м. Одеса, вул. Ватутіна Генерала, буд.14)

про стягнення 42 680,51 грн

Історія справи.

1. Зміст позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

17.05.2021 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго", в якій просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 42 680,51 грн, а також суму судового збору у розмірі 2 270 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2021 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1324/21 в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Крім того вказаною ухвалою судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням позивача.

Ухвала суду від 24.05.2021 була надіслана сторонам на визначені у позовній заяві адреси та отримана останніми, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с.54-55).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

02.07.2019 між сторонами було укладено договір поставки товару № 12с/107/53-142-01-19-00956 від 02.07.2019, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов`язання з поставки лічильників у строк до 30.10.2019.

В порушення прийнятих на себе зобов`язань відповідачем товар було поставлено з порушенням строків, а саме: 07.11.2019 та 10.12.2019.

Зважаючи на порушення зобов`язання щодо строків поставки продукції, відповідачу на підставі п.5.3. договору нараховано до стягнення пеню у сумі 20 731,31 грн, у тому числі по першій поставці у сумі 7 875,35 грн за період з 30.10.2019 по 06.11.2019 та по другій поставці у сумі 12 855,96 грн за період з 30.10.2019 по 09.12.2019, та штраф у сумі 21 949,20 грн по другій поставці, яка була здійсненна з простроченням понад 30 днів.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

02.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) в особі директора Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" укладено договір поставки товару № 12с/107/53-142-01-19-00956 (а.с.8-10), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві лічильники (код ДК 021:2015 – 38340000-0 прилади для вимірювання величин (продукція), а покупець – прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2. договору найменування, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура ціна визначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що ціна за одиницю продукції встановлена в національній валюті України та вказується у специфікації до договору, що є його невід`ємною частиною.

Сума договору є твердою та становить 1 297 980 грн у тому числі ПДВ – 216 330 (п.3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що поставка продукції здійснюється у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010" на умовах DDP – склад покупця: (м. Жовті Води, Дніпропетровська обл., вул. Гагаріна, 4).

Відповідно до п.4.2. договору датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної або акту прийняття–передачі продукції та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця, та виставлення постачальником рахунку-фактури.

Видаткова накладна або акт прийняття-передачі продукції складається та підписується сторонами у двох примірниках.

Згідно п.4.3. договору строк поставки продукції визначений до 30.10.2019.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків чи об`ємів поставок продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості продукції, по якій допущено прострочення, за кожен день прострочення, а в разі прострочення поставки понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми непоставленого товару.

Відповідно до п.5.10. договору позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п.5.3 договору встановлюється тривалістю 2 роки.

Також сторонами було підписано специфікацію (а.с.11), якою погоджено найменування товару - лічильник Гейгера – Мюллера 70 013 А арт.013 00 55, лічильник Гейгера – Мюллера 70 018 А арт.018 00 03 та загальну вартість з ПДВ - 1 297 980 грн

05.07.2019 сторонами було підписано додаткову угоду №1 (а.с.12), якою узгоджено змінити ціни в бік зменшення (без зміни кількості та якості продукції) та внесено зміни в специфікацію, відповідно до якої загальна вартість продукції становить 1 297 979,42 грн.

Обумовлену договором продукцію відповідачем було поставлено позивачу за видатковими накладними №6 від 07.11.2019 на суму 984 419,42 грн та №16 від 10.12.2019 на суму 313 560 грн (а.с.13-14).

4. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання за договором в частині поставки продукції виконав в повному обсязі, однак з порушенням встановленого договором строку, про що свідчать відповідні видаткові накладні. Поставка продукції з порушенням встановленого договором строку відповідачем не спростована.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як було зазначено судом відповідальність за порушення строків поставки продукції у вигляді пені та штрафу була погоджена сторонами у п. 5.3. договору.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18).

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків поставки продукції, враховуючи положення договору та чинного законодавства, суд вважає правомірним нарахування пені та штрафу.

Щодо періоду нарахування штрафних санкцій суд враховує положення п.1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", які цілком враховані Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові від 26 липня 2018 року по справі № 910/23359/15, згідно до яких якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Суд, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені та штрафу, вважає його вірним, а вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 20 731,31 грн та штрафу у сумі 21 949,20 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (65007, Одеська область, м. Одеса, вул. Ватутіна Генерала, буд.14, код ЄДРПОУ 43015083) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул. Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд.4, код ЄДРПОУ 39688675) пеню у сумі 20 731 /двадцять тисяч сімсот тридцять одна/ грн 31 коп., штраф у сумі 21 949 /двадцять одна тисяча дев`ятсот сорок дев`ять/ грн 20 коп., судовий збір у сумі 2 270 /дві тисячі двісті сімдесят/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська