Рішення № 98297109, 01.07.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2021 р. Справа № 911/1022/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідравлічні будівельні машини", 52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, селище міського типу Солоне, вулиця Гагаріна, будинок 26

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне", 09631, Київська область, Рокитнянський район, село Острів, вулиця Садова, будинок 2/1

про стягнення 1 071 154,00 грн за договором найму № 2508/1 від 25.08.2020

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідравлічні будівельні машини" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне" про стягнення 1 071 154,00 грн за договором найму № 2508/1 від 25.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пунктом 4.3.5 договору найму передбачено обов`язок наймача (відповідача) напрацьовувати предметом найму (екскаватор гусеничний VOLVO EC290BLC реєстраційний номер НОМЕР_1 укомплектований ковшем 1,6 м3 та гідромотор RHINO 150 з однією пікою) щонайменше 400 мотогодин за один календарний місяць, тоді як у листопаді-грудні 2020 року та січні 2021 року відповідачем фактично відпрацьовано менше мотогодин, у зв`язку з чим позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату за невідпрацьовані мотогодини у розмірі 719 000,00 грн. Крім того, під час перебування предмета найму в користуванні відповідача, йому (предмету) були завдані пошкодження на загальну суму 352 154,00 грн, які позивач просить компенсувати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

11 травня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що позивачем не доведено належними доказами вину відповідача у пошкодженні предмета найму, у зв`язку з чим вимоги про компенсацію витрат на ремонт предмета найму та відшкодування недопрацьованих мотогодин у листопаді-грудні 2020 року безпідставними. Стосовно відшкодування недопрацьованих мотогодин у січні 2021 року відповідач вказав, що строк дії договору найму №2508/1 від 25.08.2020 сплив 31.12.2020, а тому вказані нарахування на підставі пункту 4.3.5. договору є безпідставними, оскільки строк дії договору закінчився.

13 травня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що заперечення відповідача ґрунтуються на невірному розумінні правовідносин, що склалися між сторонами та довільній трактовці умов договору та норм законодавства України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2021 ухвалено закрити підготовче провадження 09.06.2021 та призначити розгляд справи по суті на 10.06.2021.

В судовому засіданні 10.06.2021 позивачем подано клопотання про доручення документів до матеріалів справи про відшкодування судових витрат.

23 червня 2021 року від відповідача надійшла заява в порядку статті 126 Господарського процесуального кодексу України про розподіл судових витрат, а від позивача клопотання про відшкодування судових витрат, розмір яких збільшився.

В судовому засіданні 01.07.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Мiж Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідравлічні будівельні машини" (далі по договору - Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне" (далі по договору Наймач) був укладений договір найму № 2508/1 (далі - Договір).

У відповідності до пункту 1.1 Договору Власник передає, а Наймач приймає в строкове платне користування екскаватор гусеничний VOLVO EC290BLC, реєстраційний № НОМЕР_2 , укомплектований ківшем 1,6 мі та гідромолотом RHINO 150 з однією пікою (далі - Предмет найму).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що предмет найму передається у користування Наймачу для здійснення господарської діяльності, пов`язаної із наступним: екскавація гірничої маси та м`якої породи; розібрання м`якої та скельної вскриші (у тому числі валунів); розібрання масивів скельної породи; подрібнення негабаритних гірничих мас гідромолотом.

Відповідно до розділу 2 Договору визначено порядок передачі та повернення предмета найму:

- передача предмета найму у користування Наймачу здійснюється за актом приймання-передачі (пункт 2.1);

- повернення предмета найму Власнику здійснюється Наймачем протягом 2 (двох) робочих днів з дня припинення дії цього договору та оформлюється актом здачі-приймання (пункт 2.2);

- до актів приймання-передачі та здачі-приймання можуть додаватися фотоматеріали (пункт 2.3);

- предмет найму вважається переданим та повернутим після підписання актів приймання-передачі та здачі-приймання, відповідно (пункт 2.4).

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата сплачується Наймачем за кожний тиждень роботи на підставі наданого Власником рахунку. Замовник здійснює оплату на протязі 3 банківських днів після отримання рахунку. Допускається попередня оплата орендної плати. За погодженням сторін термін та форми розрахунку можуть бути змінені.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата за користування предметом найму розраховується, виходячи із кількості відпрацьованих машино/годин із розрахунку 900 грн (у т.ч. ПДВ 20%) за 1 машино/годину напрацювання на ковші та 1 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 20%) за 1 машино/годину напрацювання на гідромолоті.

Як визначено пунктом 3.3 Договору, надані послуги оформлюються щотижня актами здачі-прийняття робіт за фактично відпрацьований час. У випадку несприятливих погодних умов (злива, гроза, град та інше) тривалість зміни зменшується на час дії вказаних умов (вимушений простій).

Акт здачі-прийняття послуг є невід`ємною частиною договору (пункт 3.4 Договору).

Пунктом 4.3 Договору на Наймача покладено, зокрема, наступні обов`язки: у повному обсязі та своєчасно вносити плату за користування предметом найму (підпункт 4.3.1); напрацьовувати щонайменше 400 мотогодин за один календарний місяць (підпункт 4.3.5); забезпечити предмет найму операторами екскаватора з відповідною кваліфікацією для виконання робіт предметом найму та виконання підпункту 4.3.5 (підпункт 4.3.6); у разі припинення даного договору повернути Власнику предмет найму (підпункт 4.3.7); при пошкодженні предмету найму з вини Наймача, його співробітників, інших осіб, що мають відношення до Наймача, відшкодовувати Власнику витрати по відновленню предмета найму (підпункт 4.3.8).

Власник, в свою чергу зобов`язувався підтримувати предмет найму у технічному стані та проводити необхідні ремонтні роботи предмета найму у випадку його поломки, включаючи проведення ТО (заміни масел) та капітального ремонту (підпункт 4.4.2); вивезти предмет найму після закінчення договору за свій рахунок (підпункт 4.4.3).

Відповідно до пункту 4.8 Договору, поточний ремонт предмета найму та його технічне обслуговування здійснює Власник за рахунок власних коштів та власними силами.

Пунктом 4.9 Договору узгоджено між сторонами, що Власник зобов`язаний забезпечити робоспроможність предмета найму для виконання пункту 4.3.5 цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, останній набирає чинності з 13.07.2020 та укладений на строк до 31.12.2020.

Пунктом 6.2 Договору сторони узгодили, що якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору жодна сторона не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, Договір автоматично вважається пролонгованим на тих же умовах ще на 1 календарний місяць.

Згідно з умовами пункту 7.1 Договору, дія Договору припиняється внаслідок: закінчення строку на який його укладено (підпункт 7.1.1); ліквідація Наймача або Власника за Договором (підпункт 7.1.2); за згодою сторін (підпункт 7.1.3); загибелі предмета найму (підпункт 7.1.4); за рішенням суду, господарського суду (підпункт 7.1.5); у разі банкрутства сторони за Договором (підпункт 7.1.6); у разі відмови однієї із сторін від Договору у порядку, передбаченому пунктом 6.1 (підпункт 7.1.7).

На виконання умов Договору найму, ТОВ "Гідравлічні будівельні машини" здав, а ТОВ "Граніт Інвест-Рокитне" прийняв в користування екскаватор гусеничний VOLVO EC290BLC (заводський номер НОМЕР_3 ) реєстраційний № НОМЕР_2 разом з ковшем 1,6 мі та гідромолотом RHINO 150, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі від 25.08.2020, який є додатком № 1 до Договору. Згідно вказаного акта, Наймач гарантує, що предмет найму в справному стані та придатний до використання відповідно до умов Договору. Жодних приміток ні Наймачем, ні Власником в акті прийому-передачі не зазначено.

До Договору найму № 2508/1 від 25.08.2020 сторонами було підписано додаткову угоду № 2 від 21.12.2020, у відповідності до якої сторони погодили внести зміни до пункту 3.2 Договору, збільшивши вартість за 1 машино/годину відпрацювання на ковші до 1 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20%).

Як зазначає позивач, предмет найму використовувався відповідачем з серпня 2020 року по січень 2021 року, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором: № 2508/1 від 25.08.2020, № 0209/1 від 02.09.2020, № 0409/1 від 04.09.2020, № 0809/1 від 08.09.2020, № 1309/1 від 13.09.2020, № 2109/1 від 21.09.2020, № 3009/1 від 30.09.2020, № 1110/1 від 11.10.2020, № 1110/2 від 11.10.2020, № 1910/1 від 19.10.2020, № 1910/2 від 19.10.2020, № 2510/1 від 25.10.2020, № 2510/2 від 25.10.2020, № 3110/1 від 31.10.2020, № 0911/1 від 09.11.2020, № 0911/2 від 09.11.2020, № 1911/1 від 19.11.2020, № 3112/1 від 31.12.2020, № 1101/1 від 11.01.2021. Всі акти здачі-прийняття робіт, окрім двох останніх, підписані з боку наймача. Належним чином завірені копії актів містяться в матеріалах справи.

На підтвердження оплати відповідачем фактично відпрацьованих мотогодин за вищевказаними актами, позивачем подано платіжні доручення: № 720 від 04.09.2020; №№ 744, 743 від 10.09.2020; №№ 766, 767 від 17.09.2020; № 765 від 25.09.2020; № 859 від 09.10.2020; №№ 924, 925 від 20.10.2020; №№ 963, 964 від 27.10.2020; №№ 1005, 1006, 1007 від 06.11.2020; №№ 1065, 1066 від 13.11.2020; № 1179 від 08.12.2020, № 1462 від 05.02.2021, № 1531 від 08.02.2021, з яких вбачається повна оплата за користування предметом найму. В платіжних дорученнях в призначенні платежу міститься посилання на рахунки, однак матеріали справи не містять відповідних рахунків.

Вказані обставини відповідачем не заперечувались.

Позивач зазначає, що фактично відпрацьованих мотогодин вийшло: у вересні 2020 року - 555; у жовтні 2020 року - 507; у листопаді 2020 року - 298; у грудні 2020 року - 94; у січні 2021 року - 89.

Позивач посилаючись на пункт 4.3.5 Договору, яким передбачено обов`язок Наймача відпрацювання предметом найму кожного місяця щонайменше 400 мотогодин, зазначає, що оскільки у листопаді-грудні 2020 року та січні 2021 року кількість фактично відпрацьованих та плачених відповідачем мотогодин була меншою, позивач виставив відповідачу рахунок № СФ-0000002 від 01.02.2021 на оплату недопрацьованих 719 мотогодин на загальну суму 719 000,00 грн.

Відповідачем рахунок сплачено не було.

Окрім виставленого рахунку на оплату недопрацьованих мотогодин предметом найму, позивач зазначив, що під час перебування предмета найму в користуванні відповідача, а саме 18.11.2020, йому (предмету) були завдані пошкодження; пошкоджено ківш та стрілу екскаватора та гідроциліндр підйому рукояті. Витрати пов`язані з відновленням предмета найму, котрі понесені були відповідачем, склали 352 154,00 грн. У зв`язку з чим, листом від 19.02.2021 № 19/02-2021 позивачем було направлено відповідачу документи на підтвердження витрат пов`язаних із відновленням предмета найму та сформований рахунок № СФ-0000003 від 19.02.2021 на компенсацію витрат.

Відповідачем рахунок сплачено не було.

У зв`язку з несплатою вказаних рахунків, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором найму № 2508/1 від 25.08.2020 у розмірі 719 000,00 грн компенсації недовідпрацьованих мотогодин та 352 154,00 грн в якості відшкодування витрат понесених позивачем на ремонт предмета найму.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини найму.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з положеннями статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір найму, предметом якого був екскаватор гусеничний VOLVO EC290BLC, реєстраційний № НОМЕР_2 , укомплектований ківшем 1,6 мі та гідро молотом RHINO 150 з однією пікою.

За користування предметом найму, відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату з розрахунку 900,00 грн (у т.ч. ПДВ 20%) за 1 машино/годину напрацювання на ковші за період з 25.08.2020 по 20.12.2020, а відповідно до внесених змін додатковою угодою № 2 від 21.12.2020 вартість 1 машино/години на ковші становила 1 000,00 грн, орендна плата напрацювання на гідро молоті за 1 машино/годину становила 1 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 20%).

Згідно підписаних та скріплених печатками сторін актів здачі-приймання робіт (надання послуг) Виконавцем (ТОВ "Гідравлічні будівельні машини") були надані Наймачу (ТОВ "Граніт Інвест-Рокитне") послуги з оренди екскаватора за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2508/1 від 25.08.2020 на суму 29 000,00 грн, № 0209/1 від 02.09.2020 на суму 94 000,00 грн, № 0409/1 від 04.09.2020 на суму 28 800,00 грн, № 0809/1 від 08.09.2020 на суму 54 900,00 грн, № 1309/1 від 13.09.2020 на суму 105 000,00 грн, № 2109/1 від 21.09.2020 на суму154 000,00 грн, № 3009/1 від 30.09.2020 на суму 109 000,00 грн, № 1110/1 від 11.10.2020 на суму 84 000,00 грн, № 1110/2 від 11.10.2020 на суму 90 900,00 грн, № 1910/1 від 19.10.2020 на суму 25 200,00 грн, № 1910/2 від 19.10.2020 на суму 65 000,00 грн, № 2510/1 від 25.10.2020 на суму 81 900,00 грн, № 2510/2 від 25.10.2020 на суму 20 000,00 грн, № 3110/1 від 31.10.2020 на суму 106 200,00 грн, № 0911/1 від 09.11.2020 на суму 60 300,00 грн, № 0911/2 від 09.11.2020 на суму 33 999,66 грн, № 1911/1 від 19.11.2020 на суму 132 300,00 грн. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3112/1 від 31.12.2020 на суму 93 999,62 грн та № 1101/1 від 11.01.2021 на суму 89 000,00 грн не підписані Наймачем (ТОВ "Граніт Інвест-Рокитне"), однак оплачені останнім, що підтверджується платіжними дорученнями. Як зазначено у вище перелічених актах, послуги з оренди екскаватора надані та отримані без претензій сторін одна до одної.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є неналежне виконання відповідачем умов договору в частині обов`язкового напрацювання предметом оренди мотогодин обумовлених договором та компенсація витрат понесених позивачем на відновлення предмета найму у зв`язку з його пошкодженням.

Відповідач заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що позивач здійснює підміну понять "пошкодження" замість "поломки"; позивачем не надано жодних доказів на підтвердження пошкодження предмета найму з вини Наймача (експертний висновок, акт складений уповноваженими представниками сторін тощо), тоді як відповідно до положень умов Договору найму № 2508/1 від 25.08.2020, Власник (позивач) зобов`язаний підтримувати предмет найму у технічному стані та проводити необхідні ремонтні роботи предмета найму у випадку його поломки, включаючи проведення ТО (заміни масел) та капітального ремонту за рахунок власних коштів та власними силами. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 719 000,00 грн за Договором найму № 2508/1 від 25.08.2020 відповідач зазначив, що у зв`язку із поточним ремонтом предмета найму, який тривав з 20.11.2020 по 14.12.2020 у нього не було об`єктивної можливості використовувати предмет оренди за цільовим призначенням і напрацювати мінімальну кількість мотогодин у спірний період, відповідно наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина шоста статті 762 Цивільного кодексу України). Стосовно відшкодування недопрацьованих мотогодин у січні 2021 року відповідач послався на закінчення строку дії договору, який сплив 31.12.2020, у зв`язку з чим відсутні підстави для дотримання вимог пункту 4.3.5 Договору.

Позивач, в свою чергу, стверджує, що пошкодження предмета найму сталося під час його перебування в користуванні ТОВ "Граніт Інвест-Рокитне" та під час управління і роботи на ньому операторами відповідача. Відповідно до умов договору, у разі пошкодженні предмета найму Наймачем, його співробітниками, іншими особами, що мають відношення до Наймача, відшкодовувати витрати по відновленню предмета найму Власнику зобов`язаний Наймач.

Позивач у відповіді на відзив підтверджує, що предмет найму дійсно перебував на ремонті в період з 20.11.2020 по 13.12.2021, а не по 14.12.2021, як зазначає відповідач у відзиві.

З огляду на визначений позивачем кінцевий строк перебування предмета оренди в ремонті, суд приходить до висновку, що позивачем здійснено арифметичну помилку у зазначенні року, відповідно за твердженнями позивача, ремонт проводився з 20.11.2020 по 13.12.2020.

Однак, як зазначає позивач, перебування предмета оренди в ремонті тривало невеликий проміжок часу, а обов`язок напрацювати 400 мотогодин за один календарний місяць не свідчить про пропорційний розподіл цих годин по днях відповідного місяця, а встановлюється на розсуд Наймача, тобто відповідача. Позивач вказує, що Договором не передбачено звільнення наймача від обов`язку напрацювання 400 мотогодин на місяць у зв`язку з будь якими обставинами.

Щодо тверджень відповідача у відзиві, що строк дії Договору закінчився 31.12.2020, а останнім днем користування предметом найму було 11.01.2021, позивач зазначив, що відповідно до пункту 6.1 Договору, останній укладено на строк до 31.12.2020. При цьому, як також зазначено у даному пункті, як Наймач (відповідач) так і Власник (позивач) мають право відмовитись від Договору у будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 10 календарних днів.

У відповідності до пункту 6.2 Договору, якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну його дії жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, він вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах ще на 1 календарний місяць.

Оскільки жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про намір припинити дію Договору, він у вiдповiдності до пункту 6.2 залишився чинним до 31.01.2021, а отже, на думку позивача, до цієї дати і існував обов`язок відповідача напрацьовувати, використовуючи предмет найму, щонайменше 400 мотогодин на місяць.

Стосовно компенсація витрат, понесених позивачем на відновлення предмета найму у зв`язку з його пошкодженням, суд зазначає наступне.

Заявляючи до стягнення з відповідача 352 154,00 грн витрат пов`язаних з відновленням пошкодженого з вини останнього предмета найму, позивач послався на положення статей 779, 801, 803 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 779 Цивільного кодексу України, наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Як визначено частиною першою статті 801 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані.

Згідно з частиною першою статті 803 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно, судом встановлено, що правова природа заявленої позивачем суми у розмірі 352 154,00 грн є збитками.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодовувати завдані цим збитку суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з положеннями статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювана шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

В підтвердження понесених витрат позивачем на відновлення предмета найму, які включили в себе наступні складові: витрати на виїзд сервісної бригади та дефектування - 20 000 грн; витрати на демонтаж стріли та ковша - 26 000 грн; витрати транспортування стріли та на ковша з с. Острів до м. Кам`янського Дніпропетровської обл. (місця проведення ремонту) - 8 000 грн; витрати на придбання оригінального гідроциліндра рукояті екскаватора - 150 000 грн; витрати на ремонт погнутої стріли та ковша - 111 654 грн; витрати на транспортування стріли та ковша після пx проведення ремонту з м. Кам`янського в с. Острів - 7 500 грн; витрати на монтаж стріли та ковша-29 000 грн, позивачем долучено до матеріалів справи такі докази:

1. Щодо витрат на виїзд сервісної бригади та дефектування, демонтаж та монтаж стріли та ковша: договір на технічне обслуговування і ремонт спеціальної техніки від 09.01.2020 № 0901/1, укладений з ТОВ "Торгівельна група "УКРТЕХСНАБ"; акт від 20.11.2020 № 2011/3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором № 0901/1 щодо послуги "Виїзд сервісного спеціаліста та пошук дефектування екскаватору" вартістю 20 000 грн; рахунок-фактура ТОВ "Торгівельна група "УКРТЕХСНАБ" вiд 20.11.2020 № 2519 на 20 000 грн; акт від 24.11.2020 № 2411/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором № 0901/1 щодо послуги "Демонтаж стріли та ковша екскаватора VOLVO EC290BLC" вартістю 26 000 грн; рахунок-фактура ТОВ "Торгівельна група "УКРТЕХСНАБ" вiд 24.11.2020 № 2526 на 26 000 грн; акт від 14.12.2020 № 1412/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором № 0901/1 щодо послуги "Монтаж стріли та ковша екскаватора VOLVO EC290BLC" вартістю 29 000 грн; рахунок-фактура ТОВ "Торгівельна група "УКРТЕХСНАБ" від 14.12.2020 № 2538 на 29 000 грн; платіжне доручення від 15.02.2021 № 1384 про сплату позивачем коштів у розмірі 75 000 грн за рахунками ТОВ "Торгівельна група "УКРТЕХСНАБ" №№ 2519, 2526 та 2538.

2. Щодо витрат на транспортування стріли та ковша з с. Острiв до м. Кам`янського: заявка-договір на транспортне перевезення від 24.11.2020 № 24/11/2020, укладена позивачем з ТОВ "Л-Корп"; накладна вiд 24.11.2020; акт від 25.11.2020 № 25/11-2020 надання послуг вартістю 8 000 грн за заявкою-договором № 24/11/2020; рахунок ТОВ "Л-Корп" від 25.11.2020 № 25/11-20 на 8 000 грн; платіжне доручення від 26.11.2020 № 1359 про сплату позивачем коштів у розмірі 8 000 грн за рахунком ТОВ "Л-Корп" № 25/11-20.

3. Щодо витрат на придбання оригінального гідроциліндра рукоятi екскаватора: договір поставки вiд 02.01.2020 № 0201/2, укладений позивачем з ФОП Білоусовим П.О.; видаткова накладна від 11.12.2020 № 1112/1 на товар "Гідроциліндр підйому рукояті екскаватора VOLVO EC290BLC б/в" вартістю 150 000 грн, переданий на умовах договору № 0201/2; рахунок-фактура ФОП Білоусова П.О. вiд 11.12.2020 № СФ-0000040 на 150 000 грн; платіжне доручення від 15.02.2021 № 1385 про сплату позивачем коштів у розмірі 150 000 грн за рахунком ФОП Білоусова П.О. № СФ-0000040.

4. Щодо витрат на ремонт погнутої стріли та ковша: договір про надання послуг вiд 02.01.2020 № 0201, укладений позивачем з ТОВ "Дніпровський завод металоконструкцiй"; акт надання послуг від 14.12.2020 № 301 щодо послуг "Ремонт ковшу Volvo-290" та "Ремонт стрiли Volvo-290" загальною вартістю 111 654 грн; рахунок ТОВ "Дніпровський завод металоконструкцій" від 14.12.2020 № 347 на 111 654 грн; платіжне доручення від 14.12.2020 № 1372 про сплату позивачем коштів у розмірі 111 654 грн ТОВ "Дніпровський завод металоконструкцiй" №347.

5. Щодо витрат на транспортування стріли та ковша з м. Кам`янського до с. Острів: договiр-замовлення від 12.12.2020 № 1013, укладений позивачем з ФОП Івченко Ю.Ю.; акт вiд 13.12.2020 № ОУ 1312/01 виконаних робіт вартістю 7 500 грн за договором №1013; рахунок-фактура ФОП Івченко Ю.Ю. вiд 09.12.2020 № 1101.

Разом з тим, зазначене не є доказом того, що з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне" пошкоджено предмет найму.

Суд погоджується з позицією відповідача стосовного того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження предмета найму відбулося з вини Наймача.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Долучені позивачем документи підтверджують обсяг наданих позивачу робіт та послуг з ремонту екскаватора, що був предметом найму, однак дані документи не доводять об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинення відповідачем збитків, понесення самих збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками в розмірі 352 154,00 грн

Дослідивши долучені позивачем фотографії та скріншоти додатку Viber, суд дійшов висновку про неналежність даних доказів.

Згідно з частиною першою статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Висновки щодо застосування норм, визначених частиною першою статті 5, частинами першою, другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", викладені у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, за якою роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Надані позивачем роздруківки скріншотів та фотографії не можуть бути використані як докази у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, крім того умовами договору найму не передбачено будь-яких контактів сторін для переговорів через мобільний додаток Viber, також з даних роздруківок скріншотів неможливо достовірно встановити осіб, між якими відбувалося листування, зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.

За таких обставин докази наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що включає: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вину правопорушника, відсутні, що виключає застосування до відповідача такої відповідальності, як стягнення збитків.

За відсутності належних та допустимих доказів пошкодження предмета найму з вини відповідача вимога про стягнення з відповідача в порядку компенсацію витрат на ремонт у розмірі 352 154,00 грн не підлягає задоволенню.

Стосовно компенсації вартості недопрацьованих відповідачем мотогодин за спірний період, що заявлено позивачем, судом встановлено наступне.

За твердженнями позивача у листопаді 2020 року відповідачем недопрацьовано 102 мотогодини, у грудні 2020 року - 306 мотогодин, а в січні 2021 року - 311 мотогодин на загальну вартість 719 000,00 грн, що відповідно до умов Договору найму є його порушенням, оскільки Договором встановлено обов`язкок відпрацювання щонайменше 400 мотогодин.

Відповідач заперечує повністю та посилається на положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як зазначає відповідач, при цьому не заперечується і позивачем, однак зауважується, що у період з 20.11.2020 і за твердженнями відповідача по 14.12.2020, а за твердженнями позивача по 13.12.2020 предмет найму перебував на ремонті.

Відповідач вказує, що пунктом 4.9 Договору визначено, що обов`язок забезпечити робоспроможність предмета найму для напрацювання ним щонайменше 400 мотогодин за один календарний місяць покладається на позивача.

Відповідно, у зв`язку із поточним ремонтом предмета найму, у відповідача не було об`єктивної можливості використовувати предмет оренди за цільовим призначенням і напрацювати мінімальну кількість мотогодин у спірний період.

Дослідивши аргументи відповідача, враховуючи, що судом встановлено відсутність підстав для компенсації витрат на ремонт предмета найму, оскільки позивачем не доведено вину наймача у заподіянні пошкоджень предмету найму, а також, що спірний період листопад-грудень 2020 року недопрацьованих мотогодин припадає на період перебування предмета найму на ремонті, обов`язок підтримувати предмет найму у технічному стані та проводити необхідні ремонтні роботи предмета найму у випадку його поломки, включаючи проведення ТО (заміни масел) та капітального ремонту покладено умовами договору на Власника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суму різниці недопрацьованих відповідачем мотогодин у період листопада - грудня 2020 року.

Стосовно компенсації вартості недопрацьованих мотогодин за період січня 2021 року, які становлять 311 мотогодин, суд зазначає наступне.

Дослідивши умови Договору найму № 2508/1 від 25.08.2020, суд погоджується з викладеною позицією позивача стосовно строку дії договору.

Відповідно до умов укладеного між сторонами правочину, дія останнього припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено. Договір укладено на строк до 31.12.2020, однак за відсутності за 10 календарних днів до вказаної дати повідомлення від жодної сторони про намір припинити дію Договору, Договір автоматично пролонгується ще на 1 календарний місяць.

Оскільки стосовно строку дії договору заперечує відповідач, то ним не надано жодних доказів того, що ним повідомлялось позивача про намір припинити дію Договору у передбаченому пунктом 6.2 Договору порядку.

Посилання відповідача, що договір не можна вважати поновленим на строк, який був раніше встановлений договором за наявності заперечень позивача проти подальшого користування предметом найму, що обумовлено положеннями статті 764 Цивільного кодексу України, є хибним твердженням, оскільки договір найму продовжений відповідно до умов, викладених в самому договорі, а також продовжений не на строк, який був раніше встановлений договором, а на 1 календарний місяць.

Відповідно, строк дії Договору найму № 2508/1 від 25.08.2020 сплив 31.01.2021.

За твердженнями позивача, предмет оренди перебував у наймача до закінчення строку дії договору, а саме до 31.01.2021, після чого був вивезений позивачем. На підтвердження чого позивачем долучено: заявку-договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.02.2021 № 1/21, укладеної позивачем з ФОП Вусом В.В.; акт від 03.02.2021 № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за заявкою-договором від 01.02.2021 № 1/21; рахунок ФОП Вуса В.В. від 03.02.2021 № СФ-0000003; платіжне доручення від 03.02.2021 № 1408.

Відповідач також зазначає, що після заперечень позивача проти подальшого користування предметом найму останній було повернуто раніше, а саме вивезений позивачем.

Однак, судом не приймаються вказані твердження до уваги, оскільки ні відповідачем, ні позивачем не надано належних доказів здачі-приймання предмету найму (поернення), що відповідно до умов договору оформлюється відповідним актом.

Виходячи з аналізу положень укладеного між сторонами правочину предмет найму передавався Власником у строкове користування.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

З викладеного вбачається, що із закінченням строку дії договору найму 31.01.2021, закінчився і строк користування предметом найму.

Відповідно, у спірний період - січень 2021 року предмет найму перебував у відповідача на тих самих умовах, які визначені у Договорі.

Як вже визначено, наймач зобов`язаний напрацьовувати за один календарний місять щонайменше 400 мотогодин.

Згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1101/1 від 11.01.2021 наймачем напрацьовано 89 мотогодин на загальну суму 89 000,00 грн. Вказаний акт не підписаний відповідачем, проте в матеріалах справи наявні докази його оплати та сторонами не заперечується.

Відповідно, різниця недопрацьованих мотогодин у січні 2021 року становить 311 мотогодин (400 - 89).

Доказів того, що у спірний період предмет найму перебував у ремонті тощо, матеріали справи не містять.

Відповідно до пунктом 3.2 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 21.12.2020 орендна плата за користування предметом найму розраховується, виходячи із кількості відпрацьованих машино/годин із розрахунку 1 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 20%) за 1 машино/годину напрацювання на ковші та 1 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 20%) за 1 машино/годину напрацювання на гідромолоті.

Відповідачем також не надано доказів, які б вказували на внесення змін до договору стосовно зменшення обов`язкового відпрацювання предметом найму мотогодин.

Відповідно, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано умов договору найму в частині зобов`язань відпрацьовувати предметом найму щонайменше 400 мотогодин за один календарний місяць, а саме у січні 2021 року.

За розрахунком суду, сума недопрацьованих 311 мотогодин у січні 2021 року становить 311 000,00 грн, вартість яких відповідач повинен компенсувати позивачу згідно умов Договору.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, позивачем доведено порушення відповідачем умов укладеного між ними договору в частині невідпрацьованих обов`язкових мотогодин у січні 2021 року, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 311 000,00 грн вартість недопрацьованих мотогодин. В іншій чистині позовні вимоги не доведені, відповідно задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідравлічні будівельні машини" у позовній заяві, яка є першою заявою по суті спору, визначено складову судових витрат: 16 067,31 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правову допомогу. На підтвердження звернення позивача за професійною правничою допомогою та відповідних витрат долучено копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги від 29.01.2021 № 29/01/21-3, укладений позивачем з АО "Юридична компанія "ЛЕГАЛІТАС"; рахунку АО "Юридична компанія "ЛЕГАЛІТАС" від 29.01.2021 № 11 на суму 10 000,00 грн; платіжне доручення від 01.02.2021 № 1400 про сплату позивачем гонорару АО "Юридична компанія "ЛЕГАЛІТАС" у розмірі 10 000,00 грн; акт від 02.04.2021 приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги № 29/01/21-3, що підтверджує фактичність надання послуг АО "Юридична компанія "ЛЕГАЛІТАС" позивачу на суму 7 500 грн; ордер на надання правничої допомоги від 29.01.2021 серії АЕ № 1061071 виданий АО "Юридична компанія "ЛЕГАЛІТАС" Нестерову Є.М.; свідоцтво ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльністю. Також позивачем було зазначено, що акти приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги № 29/01/21-3 щодо подальшого розгляду справи будуть підписуватись сторонами за фактом надання відповідних послуг, та їх копії будуть надаватись суду додатково.

В подальшому, 10.06.2021 та 23.06.2021 від позивача надходили клопотання про доручення до матеріалів справи копій актів прийому-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги, з урахуванням яких підтверджена актами прийому-передачі послуг сума понесених витрат позивачем становила 12 000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне", в свою чергу у відзиві на позов, який є заявою по суті справи, визначено, що відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 700,00 грн, які обумовлені договором про надання правової допомоги № 54 від 22.04.2021, укладеного між АО "Адвокатська компанія "Локарт" та відповідачем. На підтвердження чого долучено вказаний договір, свідоцтво Білак Я.Ю. про право на заняття адвокатською діяльністю та платіжне доручення № 290 від 26.04.2021 про сплату відповідачем послуг згідно договору № 54 від 22.04.2021 на суму 10 700,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно з частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Щодо судових витрат, понесених позивачем у цій справі суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договору № 29/01/21-3 про надання правничої допомоги від 29.01.2021, укладеного між ТОВ "Гідравлічні будівельні машини" (Клієнт, Позивач) та АО "Юридична компанія "ЛЕГАЛІТАС" (Адвокатське об`єднання), останній зобов`язується забезпечити захист прав та представництво інтересів Клієнта при стягнення заборгованості з ТОВ "Граніт Інвест-Рокитне".

Розділом 2 вказаного договору, між сторонами визначено обсяг виконання доручень Клієнта Адвокатським об`єднанням.

Гонорар Адвокатського об`єднання за даним договором складає 1 000,00 грн за одну годину роботи адвоката Адвокатського об`єднання. Виплата передбаченого даним пунктом гонорару здійснюється Клієнтом авансом у розмірі, встановленим за домовленістю сторін. На суму виплаченого авансу складається акт виконаних робіт. Надання правничої допомоги здійснюється в межах авансу, сплаченого Клієнтом (пункт 4.1 Договору).

Детальний опис із зазначення вартості наданих Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "ЛЕГАЛІТАС" послуг по наданню позивачу професійної правничої допомоги у справі № 911/1022/21 міститься в актах прийому-передачі послуг: від 02.04.2021 на загальну суму 7 500,00 грн; від 13.05.2021 на суму 2 500,00 грн та від 11.06.2021 на суму 2 000,00 грн.

Подані позивачем рахунки на оплату та платіжні доручення № 1400 від 01.02.2021, № 1554 від 01.06.2021 підтверджують фактичне здійснення таких витрат на суму 12 000,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи відповідачем не подано передбаченого частиною п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про зменшення розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також не надано жодного обґрунтування неспівмірності заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, враховуючи імперативність положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами виключно за клопотанням сторони, підстави для зменшення розміру витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи, відсутні.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання Адвокатським бюро професійної правничої допомоги позивачу.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн є судовими витратами позивача, які пов`язані з розглядом справи та які підлягають розподілу між сторонами.

Щодо судових витрат, понесених відповідачем у цій справі суд зазначає наступне.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги № 54 від 22.04.2021, укладеного між АО "Адвокатська компанія "Локарт" (Адвокатське об`єднання) та ТОВ "Граніт Інвест-Рокитне" (Клієнт, Відповідач), сторони узгодили, що Адвокатське об`єднання здійснює представництво інтересів відповідача та участь в судових засіданнях при розгляді Господарським судом Київської області справи № 911/1022/21, включаючи в себе: підготовку та подання заяв, клопотань, відзивів, заперечень, скарг та інших документів правового характеру, надання усних консультацій.

Пункт 1.4 Договору містить розширений спектр повноважень, наданих Клієнтом Адвокатському об`єднанню.

Однак, суд зазначає, що обумовлений в договорі перелік послуг не є доказом надання таких послуг адвокатом. Окрім того, він не є детальним, зокрема, у ньому відсутня інформація про витрачений адвокатом час на надання послуг, вартість окремих послуг, тощо. Зокрема, пунктом 3.4 договору передбачено, що прийняття наданої правової допомоги або окремих її етапів оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних робіт.

Однак, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано доказів приймання Клієнтом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) загальною вартістю, визначеною у договорі.

Окрім того наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 290 від 26.04.2021 підтверджує факт здійснення відповідачем оплати у відповідному розмірі, однак не підтверджує та не доводить факту надання адвокатом послуг.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано достатніх доказів, на підставі яких наявна можливість визначити розмір його витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, які він поніс.

Так, судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно, 10 700,00 грн, сплачених відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 290 від 26.04.2021, не підлягають розподілу між сторонами.

Отже, беручи до уваги наведене вище, враховуючи часткове задоволення позову у цій справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що судові витрати понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи підлягають пропорційному розподілу до розміру задоволених позовних вимог на обидві сторони, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3 484,09 грн витрат на правову допомогу, при цьому, 8 515,91 грн витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи, слід залишити за позивачем.

Витрати понесені відповідачем у зв`язку із розглядом справи документально не доведено, а тому не розподіляються між сторонами.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 4 665,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне" (09631, Київська область, Рокитнянський район, село Острів, вулиця Садова, будинок 2/1, код 39654473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідравлічні будівельні машини" (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, селище міського типу Солоне, вулиця Гагаріна, будинок 26, код 38355030) заборгованість в сумі 311 000 (триста одинадцять тисяч) грн 00 коп., а також 4 665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн 00 коп. судового збору та 3 484 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн 09 коп. витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 12.07.2021