Рішення № 98296580, 09.07.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/502/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

- від позивача: Косенко Т.В., ордер серії АІ № 1110594 від 30.04.2021; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №9318/10 від 31.07.2020 (в режимі відеоконференції)

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (Житомирська область, м. Радомишль)

про стягнення 123148,17 грн.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява ПП "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" до ПрАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 123148,17 грн., з яких 105000,00 грн. основного боргу, 11770,50 грн. інфляційних втрат, 6377,67 грн. 3% річних, а також 2270,00 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує взяті зобов`язання в частині повної оплати поставленого товару згідно з специфікацією - додатком № 1 від 30.05.2018 до договору поставки № 30/11/17 від 30.11.2017.

Ухвалою від 12.05.2021 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 03.06.2021 о 11:30; витребував у сторін відповідні документи (а. с. 28).

Ухвалою від 03.06.2021 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.07.2021 об 11:30 (а. с. 41).

Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги.

Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив; правом на надання відзиву на позов не скористався.

За ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Подання заяв по суті справи є правом учасників процесу (ч. 4 ст. 161 ГПК України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце засідання суду, про що свідчить витяг з офіційного сайту Укрпошти, отриманого за електронним запитом суду (а. с. 61, 62) проте не скористався правом, передбаченим ст. 165 ГПК України, виходячи з того, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача в режимі відеоконференції, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

30.11.2017 між ПП "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" (позивач/ постачальник) та ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (відповідач/ покупець) укладено договір поставки № 30/11/17 (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставляти, а покупець, у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати запасні частини до виробничого обладнання (далі - товар).

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP, склад покупця (ІНКОТЕРМС, 2010), за адресою: м. Радомишль вул. Микгород № 71.

Особливості виготовлення товару визначаються у специфікації (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору визначається сукупністю погоджених та підписаних обома сторонами специфікацій у грошовому виразі, але не повинна перевищувати грошового еквіваленту 20000,00 дол. США.

Згідно з п. 3.2 договору оплата здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника на умовах: 3.2.1. передоплата 50% вартості товару, що постачається по специфікації (додаток до договору); 3.2.2. оплата решти 50 % вартості товару, що постачається по специфікації (додаток до договору), протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту остаточного та повного постачання товару передбаченого у специфікації, але тільки у платіжний день (на момент підписання договору, платіжний день - вівторок і четвер).

Покупець сплачує за товар, що поставляється за даним договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів, передбачених цим договором (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору моментом оплати вважається момент зарахування коштів на рахунок постачальника. Якщо строк оплати припадає на не платіжний день, то останнім днем оплати вважається перший наступний платіжний день.

У п. 4.1. договору сторонами погоджено, що постачальник зобов`язаний передати товар покупцю протягом 50 (п`ятдесяти) календарних днів з моменту виконання покупцем 50% передоплати.

Передача товару здійснюється за умовами поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідних видаткових накладних; моментом переходу ризиків пошкодження, втрати товару та права власності від постачальника до покупця є момент передачі товару від постачальника до покупця; датою поставки є дата підписання покупцем накладної на отримання товару на складі покупця.

Пунктом 10.1 договору, зокрема, передбачено, що договір діє з дати його підписання та скріплення печатками по 31.12.2018 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором, взятих на себе до вищевказаної дати, у тому числі гарантійних.

Відповідно до умов договору, між сторонами укладено специфікацію (додаток №1 від 22.11.2018 до договору поставки) (а. с. 33).

Позивачем взяті за даним договором та специфікацією зобов`язання виконано повністю на загальну суму 495387,47 грн., що підтверджується накладною № 645663 від 14.03.2019 (а. с. 19,20), довіреністю № 243 від 06.03.2019 (а. с. 21).

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар відповідач виконав частково на суму 390387,47 грн., тому на дату розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем становить 105000,00 грн.

У зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 123148,17 грн., з яких 105000,00 грн. основного боргу, 11770,50 грн. інфляційних втрат, 6377,67 грн. 3% річних, а також 2270,00 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна, зокрема, вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних, зокрема, з особистим, сімейним чи домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 105000,00 грн.

Позивач у письмових поясненнях вих. №31/05-21, від 31.05.2021 повідомив, що помилково в додатках до позовної заяви вказано специфікацію від 30.05.2018; однак правильною є специфікація від 22.11.2018 на загальну суму 495387,47 грн.: для узгодження цін постачання виставлено рахунок №599524 від 30.05.2018 на загальну суму 495387,47 грн., та на виконання якої було поставлено товар, про що підписано видаткову накладну № 645663 від 14.03.2019 на загальну суму 495 387,47 грн.; зазначення у довіреності № 243 від 06.03.2019 на отримання цінностей посилання на додаток № 1 від 22.11.2018 до договору № 30/11/17 від 30.11.2017, а не на додаток № 1 від 30.05.2018 сталося через технічну помилку; отримання цінностей відбулося відповідно до додатку №1 від 22.11.2018 до договору №30/11/17 від 30.11.2017 (як і зазначено в пов`язаних документах, зокрема в довіреності №243) (а. с. 30 - 32) .

Як вбачається з специфікації, укладеної до договору поставки (а. с. 33), сторонами погоджено загальну суму поставки у розмірі 495387,47 грн.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 495387,47 грн., що підтверджується накладною № 645663 від 14.03.2019 (а. с. 19,20) та довіреністю №243 від 06.03.2019 (а. с. 21), які підписані і скріплені печатками сторін.

Зауваження чи заперечення зі сторони відповідача щодо отриманого товару матеріали справи не містять. За таких обставин, позивачем виконано взяті за договором зобов`язання.

За даними позовної заяви, відповідачем частково оплачено товар, про що свідчить виписка з банківського рахунку (а. с. 22).

Станом на дату розгляду справи, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно з договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар повністю не виконав.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати товару, отриманого на підставі договору, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу основного боргу на загальну суму 105000,00 грн.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 11770,50 грн. інфляційних за період з квітня 2019 року по березень 2021 року включно і 6377,67 грн. 3% річних за період з 15.04.2019 по 23.04.2021 за розрахунком позивача (а. с. 23,24).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Зважаючи на встановлені судом періоди розрахунку боргу, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", суд прийшов до висновку про його обгрунтованість у сумі 6377,67 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено таке.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 11770,50 грн. за період з квітня 2019 по березень 2021 включно.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд вважає, що нарахування інфляційних повинно здійснюватися за такий період з травня 2019 року по березень 2021 року.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат за вказаний період, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить 10386,84 грн., тому в частині заявлених позовних вимог у сумі 1383,66 грн. слід відмовити.

5. Висновок Господарського суду Житомирської області за результатами розгляду позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач не надав суду докази сплати заявленої суми заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 121764,51 грн., з яких, 105000,00 грн. основного боргу, 6377,67 грн. 3% річних, 10386,84 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1383,66 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

6. Розподіл судового збору між сторонами.

6.1. Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим судом взято до уваги, що згідно з п. 9 ст.129 ГПК України якщо, серед іншого, спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

6.2. Щодо витрат по сплаті на правничу допомогу.

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що між адвокатським об`єднанням "Унілекс" та ПП "НВФ "VD MAIS" укладено договір про надання правової допомоги № 12/10-20/1 від 12.10.2020 щодо захисту прав та інтересів позивача.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає: 2270,00 гри. витрати на оплату судового збору та 10 000 грн. витрати на правову допомогу у суді першої інстанції, 10000 грн. витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, 10000 грн. витрати на правову допомогу у суді касаційної інстанції, а загалом 32 270,00 грн.

В засіданні суду представником позивача повідомлено, що належні докази витрат по сплаті на правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи викладене, питання щодо витрат по сплаті на правничу допомогу судом в судовому засіданні не розглядалось.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, м. радомишль, вул. Микгород, 71, код ЄДРПОУ 05418365) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 29, код ЄДРПОУ 21558350):

- 105000,00 грн. основного боргу;

- 6377,67 грн. 3% річних;

- 10386,84 грн. інфляційних втрат;

- 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1383,66 грн. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.07.21

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на електронну адресу представника: ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу (реком.)