Рішення № 98296570, 14.07.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.2021р. Справа №905/881/21

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь

про стягнення штрафу в сумі 36625,00 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

1. Стислий зміст позовних вимог:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, про стягнення штрафу в сумі 36625,00 грн. за невірне зазначення маси відправленого вантажу за накладною №51969780.

2. Стислий зміст відзиву відповідача та клопотання про зменшення штрафних санкцій:

31.05.2021р. відповідачем надано відзив №09/127 від 25.05.2021р., в якому останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем на підтвердження своєї позиції не подано до суду штатного розпису станції Пологи РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», що унеможливлює повною мірою оцінити належність і допустимість комерційного акту №46003/127 від 03.12.2020р. як доказу на підтвердження позовних вимог. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на підставі ст.233 Господарського кодексу України. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує знаходженням в зоні проведення антитерористичної операції, що, на його думку, значно ускладнило логістику поставок сировини, доставка сировини за колишніми схемами маршруту неможлива, а тому здійснюється через об`їзні шляхи більшою відстанню, з`явились додаткові витрати підприємства. До того ж, відповідач зазначає про скрутне фінансове становище, збитковість підприємства, відсутність збитків у позивача.

11.06.2021р. до суду від відповідача надійшли заперечення №09/127 від 08.06.2021р., в яких останній проти доводів, викладених позивачем у відповіді на відзив заперечив, зазначивши, що в наказі №21 від 11.02.2020р., на який посилається позивач, вказано осіб, уповноважених на підписання комерційного акту, однак відповідач вважає, що вказаний акт не може бути прийнятий до уваги оскільки, вказана позивачем правова позиція не передбачає покладання обов`язків начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) на іншого працівника, а лише передбачає право у разі відсутності в штаті вказаної посади уповноважити іншого працівника залізниці на підписання від імені залізниці комерційних актів.

3. Стислий зміст відповіді на відзив:

07.06.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №13-04/378 від 03.06.2021р., в якій останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві, посилаючись на те, що комерційний акт від 03.12.2020р. №463003/127 підписаний належними особами в розумінні приписів п.10 Правил складання актів та ст.52 Статуту залізниць України. На підтвердження зазначеного позивач посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17, від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17 та від 23.11.2018р. №916/2450/17. Разом з тим, позивач заперечив щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафу, оскільки вважає, що штраф в даному випадку не є договірною санкцією, а випливає із положень Статуту залізниць України.

4. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом першої інстанції:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2021р. по справі №905/881/21 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.06.2021р. об 11:45 год.

28.05.2021р. до суду від позивача надійшло клопотання від 24.05.2021р. про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції, в одному із наступних судів, що знаходяться на території міста Запоріжжя: Господарський суд Запорізької області, Жовтневий районний суд м.Запоріжжя, Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя, Шевченківський районний суд м.Запоріжжя, Запорізький окружний адміністративний суд.

31.03.2021р. відповідачем надано відзив №09/127 від 25.05.2021р.,

Ухвалою суду від 01.06.2021р. відмовлено у клопотанні позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Розпорядженням заступника голови суду від 19.04.2021р. призупинена відправка кореспонденції за межі суду.

Телефонограмою суду від 01.06.2021р. повідомлено представника позивача зі змістом ухвали суду від 01.06.2021р.

07.06.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №13-04/378 від 03.06.2021р..

07.06.2021р. до суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 18.05.2021р., а саме: копію посвідчення на представника, довідки про юридичну адресу та рахунки.

У судове засідання 08.06.2021р. представники сторін не з`явились.

Ухвалою суду від 08.06.2021р. оголошено перерву в судовому засіданні до 14.07.2021 року об 11:15 год.

11.06.2021р. до суду від відповідача надійшли заперечення №09/127 від 08.06.2021р.

В судове засідання 14.07.2021р. представники сторін не з`явились.

5. Встановлені судом та неоспорені сторонами обставини справи:

У листопаді 2020р. Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на адресу одержувача зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Батайськ Російської Федерації відвантажено за залізничною накладною №51969780 у вагоні №54619762 вантаж - прокат плоский із заліза і нелегованої сталі шириною 600 мм або більше, але не менше 2050 мм.

При оформлені залізничної накладної №51969780 у вагоні №54619762 відповідачем вказано масу вантажу - 65598 кг (розділ 18).

Як свідчать розділи 20 та 21 вищезазначеної накладної, маса вантажу визначена відправником по трафарету.

03.12.2020р. на станції Пологи Придніпровської залізниці складено акти загальної форми №3419/1П та АРМ ПКО №23660 від 03.12.2020р., відповідно до яких встановлено, що при огляді вагону №54619762 встановлено навантаження згідно документа, маркування не порушено. По повідомленню ст.12 Заря більше документа 5152 кг, подано на переважування.

03.12.2020р. на станції Пологи Придніпровської залізниці складено акти загальної форми №3866/3П та АРМ ПКО №23661, відповідно до яких при переважуванні вагону №54619762 встановлено: брутто - 94400 кг, тара - 23850 кг, нетто по документам - 65598 кг, нетто фактично 70550 кг, більше документа на 4952 кг, понад вантажопідйомність - 1550 кг, загрожує безпеці руху, затриманий до комерційного акту та усунення комерційної несправності. Зданий під охорону до вибуття.

03.12.2020р. на станції Пологи Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №23660 від 03.12.2020р. було складено акт загальної форми по даним Книги ф.ГУ-78 №1395.

03.12.2020р. на станції Пологи Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №463003/127 з додатком, відповідно до якого на підставі акту загальної форми №3419/1П, №23661 від 03.12.2020р. проведено контрольне переважування вбогу №54619762 на справних 150-тонних електронних вагах №89 станції Пологи Придніпровської залізниці (повірка 03.12.2020р.) та встановлено наступне: фактично маса брутто вагона складає 94400 кг, тара вагона за перевізним документом 23850 кг, маса вантажу нетто за перевізним документом 65598 кг. Фактично маса ватажу нетто 70550 кг, що більше документу на 4952 кг, та вище вантажопідйомність вагону на 1550 кг. При комерційному огляді вагону було встановлено: навантаження вище бортів 1600-1700мм, маркування 2-ма смугами фарбою не порушено. В документі закріплений і навантажений НТУ №171 від 24.06.2016р. Виїмки, заглиблення відсутні, маркування не порушено, перекосу кузову не має, люки зачинені. Вагон в технічному стані справний.

11.12.2020р. на станції Пологи Придніпровської залізниці складено акти загальної форми №3869/ЗП та АРМ ПКО №30478, у яких встановлено, що: комерційна несправність усунена силами ст. Пологи шляхом переміщення вантажу вагою 2460 кг на вагонних вагах по трафарету вагою 2262 кг в кількості 3-х листів із п/в в автомобіль марки МАН НОМЕР_1 , прицеп НОМЕР_2 . При переважуванні на вагонних вагах: брутто – 91940 кг, тара – 23850 кг. НПД 68560 кг, Нф 68090 кг, менше документа - 470 кг. Маркування фарбою світлих тонів, не порушено. Комерційна несправність не виявлена, безпеці руху не загрожує, слідує призначенню.

11.12.2020р. на станції Пологи Придніпровської залізниці складено акти загальної форми №418, №3870/ЗП відповідно до яких встановлено час затримки вагону №54619762 та підстави затримки.

11.12.2020р. на станції Пологи Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №23661 від 03.12.2020р. було складено акт загальної форми по даним Книги ф.ГУ-78 №1415.

11.12.2020р. вагон №54619762 після усунення комерційної несправності за заявкою відповідача на та підставі наказу №136 від 11.12.2020р. було переадресовано за первинними перевізними документами №51969780 на станцію відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, що підтверджується актом загальної форми №25.

14.12.2020р. за наслідками усунення комерційної несправності та виникнення додаткових витрат на підставі акту загальної форми №418 залізницею складено накопичувальну картку №14120450, яку пред`явлено до сплати відповідачу.

Позивач зазначає, що платежі за вказаною накопичувальною карткою відповідачем було сплачено.

Причиною виникнення спору є неправильно зазначена в залізничній накладній №5196780 маси вантажу у вагоні №54619762, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 36625,00 грн.

6. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (із змінами та доповненнями) (далі - Статут залізниць України), визначає обов`язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ч.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п.4 ст.1 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 03.06.1999р., що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 р." та те, що Україна приєдналася 05.06.1992р. до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. при вирішенні спорів, пов`язаних із перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, слід застосовувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - Угода).

За змістом §§1, 2 статті 2 Угоди на її умовах здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному вантажному сполученні між станціями, які відкриті для виконання вантажних операцій відповідно до національного законодавства Сторін цієї Угоди та за накладними, передбаченими цією Угодою, і тільки по мережі доріг - учасників цієї Угоди.

Ця Угода має обов`язкову силу для залізниць, відправників та отримувачів вантажів і діє незалежно від державної належності Сторін договору перевезення.

За відсутності відповідних положень у цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій повноважна особа реалізує свої права (стаття 5 Угоди).

Згідно з § 2 ст.19 Угоди національним законодавством країни відправлення визначається, ким повинно здійснюватися завантаження вантажу у вагон - перевізником чи відправником.

Отже, у цих питаннях, у тому числі й щодо визначення маси вантажу, слід керуватися Статутом залізниць України та Правилами приймання вантажів до перевезень, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

За §3 статті 14 Угоди укладення договору перевезення підтверджується накладною єдиного зразка, зміст якої визначений статтею 15 цієї Угоди.

Відтак залізнична накладна №51969780 є договором на перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні.

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

За статтею 15 Угоди в залізничній накладній, серед іншого, зазначається маса вантажу.

Згідно з §1 ст.16 Угоди правильність відомостей і заяв у накладній забезпечує відправник. Саме він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення відомостей чи заяв, а також від того, що вони внесені у невідповідну графу накладної.

Аналогічний нормативний припис міститься також і в статті 37 Статуту залізниць України, згідно з якою під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Приписами § 1 ст.23 Угоди передбачено, що перевізник має право перевіряти дотримання відправником умов перевезення та чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником у накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.

Згідно з абзацом четвертим пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктом 1 §1 ст.29 Угоди встановлено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним у накладній.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, що кореспондується з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, у розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Порядок складання комерційних актів визначено Правилами складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України №344 від 28.05.2002р.

Згідно п.10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, у п.10 цих Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17, від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018р. у справі №916/2450/17.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт №463003/127 від 03.12.2020р. підписаний:

начальником станції - Чистовим В.Є., агентом з розшуку - ОСОБА_1 , агентом комерційним - ОСОБА_2 .

Позивачем на підтвердження повноважень працівників залізниці на підписання комерційного акту подано до матеріалів позовної заяви: наказ Структурного підрозділу «Запорізької дирекції залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 11.02.2020р. №21 «Щодо призначення відповідальних працівників станції Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів», наказ Структурного підрозділу «станції Маріуполь-Порт» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 07.02.2020р. №87/ДС «Про призначення відповідальних осіб за складання, правильністю оформлення та підписання комерційних актів у структурному підрозділі «Станція Маріуполь-Порт», наказ Структурного підрозділу «станції Маріуполь-Порт» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.02.2020р. №89/ДС «Доповнення до наказу №87/ДС від 07.02.2020 року призначення відповідальних осіб за складання, правильністю оформлення та підписання комерційних актів у структурному підрозділі «Станція Маріуполь-Порт», робочу інструкцію №9201 від 27.11.2017р. агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_1 , затверджену начальником станції Пологи Структурного підрозділу «Запорізької дирекції залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із доповненням та посадову інструкцію №3227 від 02.01.2018р. агента комерційного ОСОБА_2 , затверджену начальником станції Пологи Структурного підрозділу «Запорізької дирекції залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі змінами.

Згідно наказу Структурного підрозділу «Запорізької дирекції залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 11.02.2020р. №21 «Щодо призначення відповідальних працівників станції Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів» вбачається, що агент з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 була уповноважена на підписання від імені залізниці комерційних актів, на термін відсутності начальника району (вантажного).

При цьому, відповідно до робочої інструкції №9201 від 27.11.2017р. агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_1 , яка була доповнена 02.01.2019р., до посадових обов`язків ОСОБА_1 включено: «Згідно ст.129 Статуту залізниць України при складані комерційних актів на термін відсутності начальника району (вантажного) ставлять свій підпис від імені залізниці».

Відповідно до п.2.22 робочої посадової інструкції №3227 від 02.01.2018р. агента комерційного ОСОБА_2 , затвердженої начальником станції Пологи Структурного підрозділу «Запорізької дирекції залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі змінами та доповненнями, до посадових обов`язків ОСОБА_2 входить контрольне зважування вагонів та остання має право підпису комерційних актів.

За висновками суду, комерційний акт №463003/127 від 03.12.2020р. підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.

З огляду на викладене, зазначений комерційний акт №463003/127 від 03.12.2020р. є належним й допустимим доказом порушення відповідачем порядку складення залізничної накладної №51969780 в частині зазначення правильної маси вантажу у вагоні №54619762.

В силу приписів частин першої та другої ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

За змістом п.3 § 3 ст.16 та § 2 ст.23 Угоди відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявить неправильність, неточність або неповноту вказаних відправником в накладній даних і при цьому встановлює, що при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагона поза його вантажопідйомність.

При цьому неустойка стягується відповідно до приписів ст.31 "Сплата провізних платежів і неустойок" в п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, що належить перевізнику, який виявив цей надлишок.

Відповідно до § 1 ст.31 Угоди якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов`язком: 1) відправника, який бере участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється.

Відносно неустойки діє такий же порядок.

Згідно з § 5 ст.31 Угоди провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата.

Абзацом першим ст.118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту залізниць України).

За перевезення надлишку вантажу, виявленого у вагоні №54619762, позивачем здійснений розрахунок провізної плати у відповідності до ст.ст.16, 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, , Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009р. №317.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву також було заявлено зменшення заявленої до стягнення суми штрафу.

Згідно ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За висновками суду, розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.

Крім того, положення статті 122 Статуту залізниць України не пов`язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.

Штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, і можливості його зменшення Статутом не передбачено.

В даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.

Дана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17, від 20.03.2018р. у справі №925/1025/17 та від 05.02.2019р. у справі №914/2339/17.

Судом враховано, що розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.

Також суд враховує, що правильно зазначати масу вантажу у перевізних документах є обов`язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів, а не зобов`язанням у розумінні ст.173 Господарського кодексу України.

Разом з тим, відповідно до положень Статуту залізниць України, застосування штрафної санкції за зазначення неправдивих відомостей в залізничній накладній не передбачає дослідження питання щодо наявності/відсутності понесених позивачем збитків, та не ставиться в залежність від їх наявності.

Крім того, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу згідно з положеннями ст.233 Господарського кодексу України є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Також, в обґрунтування зменшення розміру заявленої до стягнення штрафу, відповідач посилається на те, що він здійснює свою господарську діяльність у м.Маріуполь Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, що на його думку значно ускладнило логістику поставок сировини, доставка сировини за колишніми схемами маршруту неможлива, а тому здійснюється через об`їзні шляхи більшою відстанню, тому з`явились додаткові витрати підприємства.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на наступне.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та визначено, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є квітень 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктах, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратила чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, м.Маріуполь Донецької області зазначено в переліку населених пунктів, в яких проводилась антитерористична операція.

Указом Президента України від 30.04.2018р. №116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018р. «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», відповідно до якого припинена антитерористична операція та розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях з 30.04.2018 року.

Станом на жовтень 2020 року (період перевезення вантажу) антитерористична операція на території м.Маріуполя Донецької області не проводилась.

Разом з тим, судом взято до уваги, що фактично маса вантажу у вагоні №54619762 була більшою, ніж маса, зазначена в накладній, а також вище вантажопідйомності вагону, що забороняється Правилами технічної експлуатації залізниць України, а також свідчить про підвищення навантаження на руховий склад та небезпеці руху.

Крім цього, відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

Одночасно, важкий фінансовий стан, перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю, не позбавляють відповідальності відповідача за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній, а тому відсутні підстави для зменшення заявленої до стягнення суми штрафу.

Враховуюче вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь про стягнення штрафу в сумі 36625,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108, ЄДРПОУ 40081237, р/р № НОМЕР_3 в філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», МФО 305482, ЄДРПОУ 40081237) штраф в сумі 36625,00 грн. та судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 14.07.2021р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина