Рішення № 98296206, 30.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2021м. ДніпроСправа № 904/7057/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "КАРОЛІНА", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Дніпротехконтракт", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 224 423,42 грн.

Представники:

від позивача: Іпатов А.В., довіреність № 2 від 09.11.2021 року, адвокат;

від відповідача: Садиленко О.Л., ордер АЕ № 1054016 від 03.02.2021 року, адвокат;

від відповідача: Зимокос Г.С., виписка з ЄДРЮОФОП, керівник.

ПРОЦЕДУРА

Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Кароліна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Дніпротехконтакт" грошові кошти в сумі 224 423,42 грн., з яких: за товар неналежної якості у розмірі 220 868,28 грн. та 3 555,14грн. збитків за зберігання товарів неналежної якості.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2021 року № 242 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади, та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2021 року справу № 904/7057/20 передано на розгляд судді Бєлік В.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2021 року справу № 904/7057/20 прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.03.2021 року о 10:00 год.

02.03.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 26.02.2021 року.

09.03.2021 року електронною поштою від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 09.03.2021 року про відкладення підготовчого судового засідання.

10.03.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № 01-10-03/21 від 10.03.2021 року.

У підготовче судове засідання 11.03.2021 року представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2021 року оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 30.03.2021 року о 15:00 год.

23.03.2021 року електронною поштою від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 22.03.2021 року про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАС ТРЕЙД".

25.03.2021 року електронною поштою від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 25.03.2021 року про продовження процесуального строку на подання письмових заперечень на відповідь на відзив.

У підготовчому судовому засіданні 30.03.2021 року судом було розглянуто заяву представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАС ТРЕЙД".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 року в задоволенні заяви представника відповідача вих. № б/н від 22.03.2021 року про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАС ТРЕЙД" відмовлено, клопотання представника відповідача вих. № б/н від 25.03.2021 року про продовження процесуального строку на подання письмових заперечень на відповідь на відзив задоволено та в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 12.04.2021 року о 11:30 год.

09.04.2021 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові заперечення вих. № б/н від 08.04.2021 року.

12.04.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 12.04.2021 року про продовження строку розгляду підготовчого провадження на 30 календарних днів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 14.05.2021 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 27.04.2021 року о 11:40 год.

27.04.2021 року представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 01-27-04/21 від 27.04.2021 року щодо позиції позивача на викладені обставини в запереченнях відповідача.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження в межах розумного строку та підготовче судове засідання відкладено на 31.05.2021 року о 12:00 год.

31.05.2021 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № б/н від 31.05.2021 року.

31.05.2021 року у підготовчому судовому засіданні представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2021 року о 14:30 год.

Судове засідання яке було призначено з судового розгляду по суті на 10.06.2021 року о 14:30 год. не проводилось.

10.06.2021 року 0 13:45 надійшло повідомлення про замінювання будівлі Господарського суду Дніпропетровської області, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

У зв`язку з надходженням вищезазначеної інформації, розгляд справ, призначених на 10.06.2021 року у період часу 14:10 до 15:30 не здійснювались, що підтверджується актом про тимчасове зупинення роботи Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2021 року, який міститься в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги необхідність забезпечення участі сторін у судовому засіданні, та їх право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне призначити судове засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2021 року призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2021 року о 11:00 год.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 30.06.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позову позивач посилається на укладання між сторонами договору поставки товару у спрощений спосіб, однак неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків, позивач вимушений зберігати у себе поставлені відповідачем труби неналежної якості, для чого позивачем спеціально орендоване складське приміщення, а отже завдаються позивачеві збитки.

Позиції відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач не погоджується із заявленим позовом, вважає його необґрунтованим та безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, ТОВ "ВКП "ДНІПРОТЕХКОНТРАКТ" визнає факт поставки ПП "НВФ "КАРОЛІНА" трубної продукції, відповідно до видаткових накладних № 215 від 17.04.2019 року, № 228 від 05.06.2019 року та № 282 від 25.03.2020 року, здійснених на виконання умов договору поставки.

Водночас, Позивачем не вказано, однак Відповідач вважає за необхідне наголосити, що окрім вказаних вище трьох поставок, ТОВ "ВКП "ДНІПРОТЕХКОНТРАКТ" був поставлений, а ПП "НВФ "КАРОЛІНА" прийнятий товар за цілим рядом інших накладних, оскільки ділові відносини між сторонами спору тривали понад чотирьох років: з червня 2016 року по липень 2020 року.

Впродовж вказаного періоду ТОВ "ВКП "ДНІПРОТЕХКОНТРАКТ" здійснював поставки труб в асортименті, відповідно до потреб ПП "НВФ "КАРОЛІНА".

При цьому, оскільки Відповідач не має у власному розпорядженні товарного складу, кожного разу продукція транспортувалася безпосередньо із м. Нікополь (території заводу Інтерпайп) до складу Позивача.

Відповідач зазначив, що категорично не згодний із тим, що поставка товарів здійснювалася на підставі договорів, укладених у спрощений спосіб.

Так, надані разом із позовною заявою копії первинних документів містять посилання на Договір № 1006/1-16 від 10.06.2016 року, п. 3.2. якого встановлений обов`язок сторін вказувати посилання на відповідний договір у платіжних дорученнях, при здійсненні платежів в межах зазначеного договору, наразі відповідач веде роботу, спрямовану на розшук оригінального примірника Договору № 1006/1-16 від 10.06.2016 року, підписаного сторонами.

Крім того, відповідач наголошує, що кожна партія поставленого ним товару супроводжувалася вичерпним переліком належної документації щодо підтвердження якості поставленого товару.

В ході приймання трубної продукції у повноважних представників позивача жодного разу не виникало питань щодо "пошкодження" та/або "наявності слідів вандалізму" на бирках, весь товар був належним чином маркований та упакований.

Щоразу труби приймалися покупцем у повному обсязі та без жодних зауважень.

Вказаний факт підтверджується, зокрема Актом прийому-передачі товару № 367 від 05.06.2019 року (який, до речі, також: має посилання на Договір № 1006/1-16 від 10.06.2016 року), складеного в ході приймання ПП "НВФ "КАРОЛІНА" товару за Видатковою накладною № 228 від 05.06.2016 року з ініціативи Позивача, пункт 2 якого містить наступні відомості:

"2. Прийнятий Покупцем товар відповідає якості та асортименту, відповідним вимогам Договору. Товар поставлений у встановлені у Договорі терміни. Покупець не має жодних претензій до прийнятого товару ".

За таких обставин Відповідачу не зрозумілими є претензії щодо якості товару, що раптово виникли після спливу значного часу від моменту передачі трубної продукції у розпорядження покупця - від чотирьох до п`ятнадцяти місяців з моменту прийняття товару.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзиві

У відповіді на відзив позивач заперечує проти відзиву та просить задовольнити позовну вимогу, а також зазначає, що у відзиві на позовну заяву Відповідач посилається на нібито пропуск Позивачем строку пред`явлення вимог щодо якості поставленого товару та порушенням процедури прийняття товарів за якістю (неповідомлення постачальника), посилаючись при цьому на умови Договору №1006/1-16 від 10.06.2016 року та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, яка застосовується у відносинах сторін відповідно до положень зазначеного договору.

Договір №1006/1-16 від 10.06.2016 року припинив свою дію в зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, ще 31.12.2016 року. Його умови не містили положень щодо автоматичної пролонгації його дії на наступні періоди. Жодних додаткових угод на продовження дії цього договору сторонами не укладалось. Наявність посилання на номер і дату цього договору в деяких: документах сторін (рахунках, платіжних дорученнях) є технічною помилкою бухгалтерів, пов`язаною необхідністю зазначення підстави здійснення розрахунків чи виставлення рахунків. Однак, це жодним, чином не відновлює дійсність договору як документу, чиї норми регулюють взаємовідносини сторін

На думку позивача норми договору №1006/1-16 від 10.06.2016 року та Інструкції № П-7, на які посилається відповідач в своєму відзиві на позовну заяву, стосуються виключно первісного приймання товару за якістю, а в даному випадку спір виник з причин виявлення прихованих недоліків поставленого товару згідно п. 9 Інструкції № П-7, ст. 680 ЦК України.

Згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, за якими отримувався спірний товар, труби мають відповідати ТУ 14-3-460:2009 та ТУ 14-3-190-2004.

Відповідно до приписів п. 4.1, 4.2 ТУ 14-3-190-2004, кожна партія труб має супроводжуватись одним документом про якість. Хімічний склад металу труб, виготовлених із заготовки, приймають по документу про якість постачальника трубної заготовки.

Аналогічні положення містяться також і в п. 6.8, 8.4 ТУ 14-3-460:2009.

Таким чином, при первісному прийманні товару від Відповідача Позивач здійснював приймання товарів за якістю саме за наданими Відповідачем інспекційними сертифікатами заводу-виробника ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" № 2064 від 16.04.2019 року, № 3582 від 03.06.2019 року та № 1455/Б від 24.03.2020 року, які в подальшому виявились такими, що не видавались заводом-виробником, тобто підробленими.

Позивач вважає, що не підтвердження якості поставленого товару вимогам ТУ відповідними документами (сертифікатами) унеможливлює використання такого товару за своїм цільовим призначенням.

Невідповідність якості поставленого товару була виявлена Позивачем лише 31.07.2020 року з листом ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб".

Позивач також зазначає, що Позивач ще 24.07.2020 року листом №24/07/20-01 звертався до відповідача щодо виниклих питань по якості поставленого товару та підтвердження його якості.

Також на адресу Відповідача була направлена претензія вих.№01/27 від 27.08.2020 року разом із Актом про не підтвердження якості труб №1-05-08 від 05.08.2020 року.

Однак жодних відповідей від Відповідача отримано не було.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач не погоджується із поясненнями, міркуваннями та аргументами Позивача, викладеними у відповіді на відзив, відхиляє їх у повному обсязі, а заявлений позов як і раніше - вважає безпідставним та таким, що за жодних обставин не підлягає задоволенню судом, з огляду на наступне.

ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Дніпротехконтакт" не надавав ПП "НВФ "КАРОЛІНА" Інспекційних сертифікатів № 2064 від 17.04.2019 року, №3582 від 03.06.2019 року та № 1455/Б від 24.03.2020 року. Такі Сертифікати ніколи не отримувалися Відповідачем і не надавалися Позивачу -ТОВ "ВКП "ДНІПРОТЕХКОНТРАКТ" категорично заперечує наявність події передачі ПП "НВФ "КАРОЛІНА" Сертифікатів, копії яких додані до позовної заяви.

Відповідач зазначив, що Інспекційний сертифікат № 1495 від 30.03.2020 року суттєво відрізняється від наданого Позивачем сертифікату від 24.03.2020 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як вбачається з матеріалів справи, що Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Кароліна" (далі - Позивач) відповідно до видаткових накладних отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємства "Дніпротехконтракт" (далі - Відповідач) партії труб.

Так, відповідно до видаткової накладної № 215 від 17.04.2019 року Позивачем отримано:

1) Труба 38x4,0 ТУ 14-3-460:2009 сталь 20 кількістю 2,910 т ціна без ПДВ 54 150,00 грн./т;

2) Труба 219x20,0 ТУ 14-3-460:2009 сталь 20 кількістю 5,110 т ціна без ПДВ 54 150,00 грн./т.

Відповідно до видаткової накладної № 228 від 05.06.2019 року Позивачем отримано:

1) Труба 219x25x6500 ТУ 14-3-460:2009 сталь 20 кількістю 0?805 т ціна без ПДВ 62 500,00 грн./т;

2) Труба 219x25x8500 ТУ 14-3-460:2009 сталь 20 кількістю 5.475 т ціна без ПДВ 62 500,00 грн./т;

3) Труба 273x35 ТУ 14-3-460:2009 сталь 20 кількістю 15,195 т ціна без ПДВ 54 150.00 грн./т.

Відповідно до видаткової накладної № 282 від 25.03.2020 року Позивачем отримано:

1) Труба 219x16,0 ТУ 14-3-190-2004 сталь 20 кількістю 2,805 т ціна без ПДВ 47 890,00 грн./т;

2) Труба 273x20,0 ТУ 14-3-190-2004 сталь 20 кількістю 4,240 т ціна без ПДВ 48 750,00 грн./т.

Поставлений на адресу Позивача товар, оплачено в повному обсязі, що підтверджено, наявнии у матеріалах справи копіями платіжних дорученнь: №47 від 03.04.2019 року; №9354 від 15.04.2019 року; №9369 від 19.04.2019 року; №9374 від 25.04.2019 року; від 11.05.2019 року; №9422 від 27.05.2019 року; №9447 від 06.06.2019 року; №124 від 10.06.2019 року; №9459 від 14.06.2019 року; №9469 від 21.06.2019 року; №135 від 25.06.2019 року; №215 від 09.09.2019 року;

Однак, у подальшому в Позивача виникли сумніви щодо належності та якості поставлених Відповідачем труб (в тому числі через затертість QR-кодів на бірках і неможливістю таким чином перевірити їх справжність), а саме щодо поставки за видатковою накладною № 282 від 25.03.2020 року, у зв`язку з чим Позивач звернувся:

- 24.07.2020 року з листом №24/07/20-01 до Відповідача щодо підтвердження справжності інспекційного сертифікату № 1455/Б від 24.03.2020 року через невідповідність інформації з QR коду бірки на сайті заводу-виробника та неможливість зчитання QR-кодів з інших бірок через їх механічне пошкодження (затертість).

- 31.07.2020 з листом №31/07/20-01 до заводу-виробника ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" з проханням підтвердження справжності інспекційного сертифікату № 1455/Б від 24.03.2020 року та відповідності виготовлених труб вимогам ТУ.

Так, листом від 31.07.2020 року ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" повідомило, що не підтверджує справжність цього сертифікату та такий сертифікат ними не видавався.

Відповідь від Відповідача на лист №24/07/20-01 від 24.07.2020 року так і не отримано.

05.08.2020 року посадовими особами Позивача були оглянуті наявні на складі труби, які постачались Відповідачем, та складено Акт №1-05-08 про не підтвердження якості труб.

У зв`язку з цим на адресу відповідача була направлена претензія вих.№01/27 від 27.08.2020 року разом із Актом про не підтвердження якості труб, відповідь на яку відповідачем не надано.

Залишки труб, що знаходяться на складі позивача становлять:

Труба 219x20,0 ТУ 14-3-460:2009 - залишок 1,01 т.; ціна 54 150,00 грн./т; сума 54 691,50 грн. + ПДВ 20% = 65 629,80 грн.

Труба 273x35 ТУ 14-3-460:2009 - залишок 1,54 т.; ціна 54 150,00 грн./т; сума 83 391,00 грн. + ПДВ 20% = 100 069,20 грн.

Труба 219x16,0 ТУ 14-3-190-2004 - залишок 0,96 т.; ціна 47 890,00 грн./т; сума 45 974,40 грн. + ПДВ 20% = 55 169,28 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторони в накладних та платіжних дорученнях посилались на договір № 1006/1-16 від 10.06.2016. Проте жодна із сторін не надала до матеріалів справи цього договору.

Позивач, заперечуючи проти відзиву, зазначив, що строк дії сплив 31.12.2016, його умови не містили положень щодо автоматичної пролонгації, а додаткові угоди про продовження дійдоговору не укладались.

Відповідачем доказів на спростування такого твердження не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Отже сторонами не надано доказів укладення договору поставки у вигляді єдиного документа в період спірних відносин, а саме, квітень-червень 2019 року та березень 2020 року.

За таких обставин, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки укладений у спрощений спосіб у спрощений спосіб, відповідно до пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України, шляхом прийняття замовлення Покупця до виконання Постачальником та фактичної передачі Покупцю Товару на підставі видаткової накладної, а Покупець при цьому сплатив вартість отриманого товару, про що йшлося вище.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на наявний в матеріалах документи, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо повернення суми за товар неналежної якості.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як свідчать матеріали справи, позивач отримав від відповідача на підставі видаткових накладних №215 від 17.04.2019, № 220 від 05.06.2019 та № 282 від 25.03.2020 товар - сталеві труби 38х4,0 та 219х20,0 по ТУ 14-3-460 2009, а також сталеві труби 219х16,0 та 273х20,0 по ТУ 14-3-460 2009

Отримання товару позивачем не заперечується, а також підтверджується підписом повноважного представника замовника на зазначених вище видаткових накладних.

Товар, в момент передачі, прийнято позивачем без зауважень щодо якості та кількості вартість його позивачем оплачена.

В силу положень ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якість товарів, що поставляються, за приписом ч. 1 ст. 268 ГК України, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу (ч. 2 ст. 268 ГК України).

Статтею 680 ЦК України передбачено, що покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач на доказ невідповідності отриманого товару надає акт про непідтвердження якості труб №1-05-08 від 05.08.2020.

Такий акт не є належним та допустимим доказом оскільки складений лише представниками позивача. А ні представника постачальника (відповідача), а ні будь-які інши не зацікавлені особи до складення цього акту не залучалися. Доказів запрошення представників відповідача для перевірки якості труб зазначених в акті №1-05-08 від 05.08.2020 позивачем не надано.

Крім того, зазначений акт містить претензії до якості товару лише стосовно поставки за накладною № 282 від 25.03.2020, жодної інформації щодо невідповідності вимогам до якості поставок за накладними №215 від 17.04.2019, № 220 від 05.06.2019 не зазначеною.

У претензії № 01/27 від 27.08.2020, що направлялась на адресу відповідача, також не міститься зауважень щодо якості товару, отриманого за накладними №215 від 17.04.2019, № 220 від 05.06.2019

Отже позивачем не доведено належними та допустимими доказами не підтверджено отримання від відповідача товару неналежної якості.

Крім того, правові наслідки передання товару неналежної якості визначені ст. 678 ЦК України, ст. 268 ГК України.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Істотним порушенням вимог щодо якості переданого товару законодавець п. 2 ст. 678 ЦК України визначає недоліки, які не можна усунути, недоліки, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліки, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення.

Позивач не надав доказів невідповідності самого товару вимогам якості, а саме, висновку експертизи щодо невідповідності невідповідності властивості металу (марки сталі), з якого виготовлені труби, діаметру, довжини чи інших фізичних параметрів вимогам ТУ 14-3-460 2009.

Сама лише невідповідність сертифікату №1455/Б від 24.03.2020 сертифікатам заводу виробника не може слугувати беззаперечним доказом невідповідності отриманого товару виходячи з наступного.

Видаткові накладні, за якими поставлявся товар, не містять посилань на передачу разом з товаром сертифікатів якості заводу-виробника. Отже доказів, що такий сертифікат мав підтвердити якість товару саме за спірними поставками, матеріали справи не містять.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України та інших підзаконних нормативно-правових актів, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, позивачем з допомогою належних та допустимих доказів не доведено суду обставин поставки товару неналежної якості та наявності підстав застосування наслідків, зазначених ч. 2 ст. 678 ЦК України.

Що стосується позовної вимоги про стягнення збитків, завданих поставкою товару неналежної якості.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Під збитками позивач розуміє витрати, на зберігання труб. Позивачем не доведено поставку відповідачем товару неналежної якості. Отже не доведено протиправної поведінки відповідача.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив у задоволенні позову відмовити повністю.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 12.07.2021 року.

Суддя В.Г. Бєлік