Рішення № 98291812, 02.07.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/2080/21

2/337/1319/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2021 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участі секретаря – Бойко Л.Л.

представника позивачки – адвоката Бичківського О.О.

представника відповідача – адвоката Біллерис Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

15.04.2021р. позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до АТ «Універсал Банк», мотивуючи його тим, що 21.11.2017 року вона звернулась до цього Банку з Анкетою-заявою, в якій просила відкрити їй поточний рахунок. 04.02.2018р. вона почала користуватись карткою, а весною 2018р. звернулася до Банку через мобільний додаток Мonobank з проханням встановити кредитний ліміт у розмірі 6тис.грн. ЇЇ заява була задоволена, вона користувалась цими коштами і повернула їх. Впродовж строку дії договору з невідомих їй причин кредитний ліміт збільшувався Банком самостійно та штучно зріс до 15тис.грн. 01.03.2019р. після списання Банком грошових коштів за прострочення за кредитом вона дізналась про наявність заборгованості перед Банком. 05.12.2020р. вона отримала виписку про рух коштів за рахунком, з якої їй стало відомо, що Банк в односторонньому порядку, без погодження з нею, списував з її карткового рахунку відсотки за користування кредитом, збільшуючи тим самим кредитний ліміт. Так, за період з 01.08.2018р. по 01.05.2020р. Банком списано відсотків на загальну суму 15252,01грн. Вважає ці дії Банку протиправними, такими, що порушують її права як споживача. Зокрема, Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати будь-які обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами. Порядок списання коштів з рахунку клієнта регулюються ст.1071 ЦК України і за її змістом може мати місце виключно за розпорядженням клієнта. Без такого розпорядження кошти можуть бути списані з рахунку на підставі рішення суду та у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом. Між нею та відповідачем такий договір не укладався. Згоди на розпорядження та списання грошових коштів з її рахунку вона банку в письмову вигляді не надавала. Таким чином, Банк отримав вказані грошові кошти без достатньої правової підстави і відповідно до ст.1212 ЦК України повинен їх повернути.

Просить визнати протиправними дії АТ «Універсал Банк» щодо автоматичного списання коштів з її карткового рахунку та стягнути з Банку на її користь безпідставно списані грошові кошти в сумі 15252,01грн.

Ухвалою суду від 16.04.2021р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні.

11.05.2021р. надійшов відзив представника відповідача АТ «Універсал Банк» - адвоката Біллерис Ю.О., в якому відповідач позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що 21.11.2017р. ОСОБА_1 особисто підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, відповідно до п.2 якої погодилась з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Підписанням Анкети-заяви позивачка підтвердила з тим, що ознайомлена з усіма цими документами, отримала їх примірники в мобільному додатку, вони зрозумілі їй та не потребують додаткового тлумачення. Вказаний договір є договором приєднання. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладання такого договору та прийняття клієнтом визначених ним обов`язків. Позивачка не заперечує факту звернення до Банку за оформленням платіжної картки monobank. На момент звернення до Банку таке звернення та усі відповідні процедури перевірки та погодження здійснювались через відповідний мобільний додаток онлайн. За визначеним алгоритмом дій клієнт не міг продовжити роботу в додатку і перейти на інший етап без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та їх погодження шляхом натиснення відповідної кнопки. Отже, усі передбачені в п.3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг документи були надані позивачці, вона з ними ознайомилась та поставила відповідну відмітку. Також в п.6 Анкети-заяви позивачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись нею для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення дій згідно з Договором. Тобто під час кожної маніпуляції клієнта в мобільному додатку та обрання ним тієї чи іншої опції із натисканням його дії підтверджується згенерованим за його згодою електронним підписом, який прирівнюється до власноручного. Таким чином, твердження позивачки про те, що вона не отримувала примірники документів, які вказані в п.3 Анкети-заяви, не ознайомлювалась з ними, не відповідає дійсності та, зважаючи на послідовність дій, є технічно неможливим. В позовній заяві позивачка сама наголошує на тому, що вона та Банк уклали договір, що вона отримала платіжну картку, користувалась коштами в межах кредитного ліміту та взагалі банківськими послугами в межах договору. Банк ці обставини також не оспорює, у зв`язку з чим вони не потребують доказування в силу приписів ч.1 ст.82 ЦПК України. Укладений договір є обов`язковим для виконання. Щодо зміни кредитного ліміту та нарахування процентів, то ці умови погоджені сторонами у розділі 5 Глави ІІ «Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток» Умов та правил надання банківських послуг. На даний час кредитний ліміт позивачки становить 15тис.грн. Розрахунок процентів здійснюється за кожен календарний день періоду, протягом якого позивач як клієнт користувалась кредитними коштами, на максимальну суму боргу в день за відповідною формулою. У випадку, якщо позивач допускає прострочення та не вносить кошти відповідно графіку та у відповідній сумі, то проценти за умовами договору списуються за рахунок кредитного ліміту, а отже проценти є погашеними за рахунок кредиту. За використання таких кредитних коштів Банк за умовами договору нараховує проценти,оскільки за рахунок такого списання по факту надається сума кредитного ліміту для погашення процентів. Крім того, в п.10 Анкети-заяви позивачка надала право та доручила Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед Банком, що випливають з цього договору. Таким чином, сторони під час укладання договору погодили відповідний порядок надання, обслуговування кредиту. Нарахування процентів позивачці здійснено відповідно до умов такого договору. Цей договір є чинним, недійсним не визнаний, не розірваний, не припинений. Також позивачкою невірно обраний спосіб захисту прав. Просить в позові відмовити.

20.05.2021р. надійшла відповідь позивачки ОСОБА_1 на відзив відповідача, в якому вона зазначила, що наведений банком у відзиві алгоритм реєстрації в мобільному додатку monobank частково не відповідає дійсності. Зокрема, при реєстрації Банк не повідомляв її про технічну можливість ознайомитись з Умовами і правилами надання банківських послуг в мобільному додатку і про те, що технічно вона не могла перейти до іншого кроку реєстрації без натискання червоної кнопки «Умови». Відтак, Банк не має доказів того, що вона була належним чином ознайомлена з Умовами обслуговування, тарифами, паспортом кредиту і розрахунком. Твердження відповідача про те, що вона підписала документи електронним підписом, який є аналогом власноручного, не відповідають дійсності, оскільки АТ «Універсал Банк» не надає послуги ЕЦП, акредитованих центрів сертифікації ключів (АЦСК) не має. Вона дійсно особисто підписала Анкету-заяву, яку надав їй кур`єр, але остання не містить жодних відомостей про розмір кредиту чи кредитного ліміту, розмір відсоткової ставки, пені, комісії, виду та строку дії кредитної картки. Дозвіл на списання грошових коштів з її рахунку вона банку не надавала. В той же час факт незаконного списання грошових коштів підтверджується наданою нею випискою про рух коштів. При цьому, Банк списував грошові кошти за відсутності у неї заборгованості, а саме 31.07.2018р. в сумі 185,39грн., 31.08.2018р. – 191,72грн., 30.09.2018р. – 272,00грн., 31.10.2018р. – 287,29грн., 30.11.2018р. – 360,25грн., 31.12.2018р. – 387,85грн. Просить позов задовольнити повністю.

31.05.2021р. надійшли заперечення представника відповідача АТ «Універсал Банк» - адвоката Біллерис Ю.О. на відповідь на відзив, в яких він зазначив, що твердження позивачки про можливість отримання картки без процедури погодження з умовами обслуговування, тарифами, паспортом кредиту і розрахунком його вартості не відповідають дійсності, оскільки, як вже зазначалось, процедура подання заявки та отримання картки відбувалась онлайн в мобільному додатку за певним алгоритмом дій і без підтвердження клієнтом факту ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, паспортом кредиту тощо продовжити таку процедуру та отримати картку неможливо. Крім того, позивачка не заперечує факту звернення до Банку та особистого підписання Анкети-заяви. В п.10 Анкети-заяви вказано, що вона надала право та доручила Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків без додаткових розпоряджень для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк». Тому доводи позивачки та її позовні вимоги є безпідставними.

03.06.2021р. до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача АТ «Універсал Банк» - адвоката Біллерис Ю.О., в яких він додатково вказав на безпідставність доводів позивачки про недійсність електронного підпису в спірних правовідносинах, оскільки відповідно до Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України, затвердженого постановою НБУ №78 від 14.08.2017р., використання удосконаленого ЕП та простого ЕП здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається у письмовій формі після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму. В даному випадку п.6 Анкети-заяви та пп.6.1,6.2 розділу 6 «Основні положення» глави 1 «Загальні умови» Умов обслуговування рахунків фізичних осіб, які складають укладений між сторонами письмовий договір про надання банківських послуг, ними погоджено підписання договорів, угод, листів, повідомлень тощо з використанням електронного цифрового підпису у мобільному додатку. Такий ЕЦП є аналогом власноручного підпису. Також вимоги позивачки про визнання незаконними дій Банку щодо списання коштів з рахунків є по суті передчасними, оскільки п.10 Анкети-заяви містить дозвіл позивачки на списання грошових коштів з її рахунку без будь-яких додаткових розпоряджень. Укладений між сторонами договір про надання банківських послуг є укладеним, недійсним не визнаний. Обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає засадам презумпції правомірності правочину. Просить в позові відмовити.

09.06.2021р. до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача АТ «Універсал Банк» - адвоката Біллерис Ю.О., в яких він додатково зазначив, що позивачка не повідомила суд про те, що рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18.12.2020р.. по справі №337/3890/20 було задоволено позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Під час розгляду вказаної справи ОСОБА_1 скористалась правом на подання відзиву на позов, в якому виклала обставини, аналогічні тим, що викладені нею в позовній заяві у цій цивільній справі. Вказані доводи були предметом судового розгляду і судом їм дана відповідна оцінка. Позовна заява ОСОБА_1 побудована лише на її припущеннях і жодними доказами не доведена. Також вважає безпідставними посилання позивачки на норми ст.1212ЦК України як на підставу для задоволення її позовних вимог, оскільки в даному випадку між сторонами виниклі зобов`язальні відносини на підставі укладеного договору про надання банківських послуг, до яких ст.1212 ЦК України не застосовується. Чинний договір є достатньою та належною правовою підставою для набуття (отримання) майна. Таким чином, підстав для задоволення позову немає.

01.07.2021р. до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача АТ «Універсал Банк» - адвоката Біллерис Ю.О., в яких він додатково зазначив, що постановою Запорізького апеляційного суду від 16.06.2021р. у справі №337/3890/20 позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором був задоволений частково та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 4087,66грн.. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції вважав неналежним доказом Умови та правила банківських послуг, які були додані банком до позову. В той же час, прийшов до висновку, що сума, яка була стягнута з ОСОБА_1 в позасудовому порядку шляхом автоматичного списання з її карткового рахунку, підлягає врахуванню при визначенні загального розміру заборгованості, оскільки стягненню підлягає сума саме неповернутих коштів. З наданої виписки про рух коштів встановлено, що ОСОБА_1 було витрачено грошові кошти в розмірі 37425,74грн., повернуто - 33338,08грн.. Тому стягненню з неї підлягає різниця в розмірі 4087,66грн. Отже, сума грошових коштів, автоматично списана з рахунку ОСОБА_1 в позасудовому порядку, вже врахована судом під час визначення суми заборгованості за кредитним договором. За таких обставин позовні вимоги заявлені за фактичної відсутності порушеного права з метою отримання неправомірної вигоди. Просить в задоволенні позову відмовити.

01.07.2021р. від позивачки ОСОБА_1 до суду також надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначила, що вона не підписувала з банком ніякого договору щодо використання удосконаленого ЕП, тому доводи відповідача про те, що нею використовувався електронний підпис, є безпідставними та хибними. Крім того, судом апеляційної інстанції у справі №337/3890/20 було надано оцінку доказам, на які посилається відповідач у справі і встановлені цим судом обставини на підставі ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляду цієї справи. Зокрема, Запорізьким апеляційним судом було частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та встановлено, що з матеріалів справи не вбачається, що вона була належним чином ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг і що ці документи містили умови про користування кредитними коштами, сплати процентів, пені, комісії. Суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачці процентів за користування коштами, пені та комісії. Отже, цим судом було встановлено, що Банк неправомірно нарахував відсотки та не мав права списувати їх з карткового рахунку. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Бичківський О.О. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача – адвокат Біллерис Ю.О. позов не визнав повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях, письмових поясненнях, просить в його задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. При цьому, спосіб захисту повинен бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, в межах даної цивільної справи ОСОБА_1 просить визнати незаконними дії АТ «Універсал Банк» щодо автоматичного списання з її карткового рахунку грошових коштів на погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами і стягнути їх з Банку як безпідставно отримані відповідно до ст.1212 ЦК України.

В обґрунтування таких вимог вказує, зокрема, на відсутність укладеного між нею та Банком письмового договору, яким би було передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати кредитний ліміт, нараховувати проценти та інші платежі, а також списувати грошові кошти з її рахунку. Будь-яких розпоряджень щодо списання грошових коштів вона Банку не надавала. Тому, здійснивши таке списання в рахунок кредитних коштів, Банк порушив вимоги ст.1066,1071 ЦК України та її права як споживача банківських послуг.

Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

В постанові Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч.1,3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ст.1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаних норм права вказує на те, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави — це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження між учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Крім того, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 червня 2015 року у справі №6-100цс15.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18.12.2020р. у цивільній справі ЄУН 337/3890/230 було задоволено позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 листопада 2017 року в сумі 19986,11 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2102 грн., усього 22088,11 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16.06.2021р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 грудня 2020 року змінено - зменшено стягнутий з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» розмір заборгованості за кредитним договором з 19986,11грн. до 4087,66грн. та витрати на оплату судового збору з 2102 грн. до 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 91 копійка.

Вказаними судовими рішеннями встановлено і суд не вбачає підстав відступати від відповідних висновків, що 21.11.2017р. ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку.

Відповідно до п.2 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, підтвердила його укладання і зобов`язалась виконувати його умови.

Відповідно до п.3 Анкети-заяви ОСОБА_1 підписанням цього договору підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Крім того, ОСОБА_1 беззастережно погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Банк виконав свої зобов`язання за цим договором, надав ОСОБА_1 кредит, але остання свої зобов`язання щодо його повернення порушувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 24.06.2020р в загальному розмірі 19986,11грн.

Вказана заборгованість була повністю стягнута рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18.12.2020р.

Змінюючи це рішення в частині розміру заборгованості, Запорізький апеляційний суд в постанові 16.06.2021р. вказав на те, що надані суду Банком Умови та Правила банківських послуг є неналежним доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження про те, що саме з цими Умовами була ознайомлена та погодилася ОСОБА_1 , підписуючи 21.11.2017р. Анкету-заяву, а також те, що вказаний документ на момент отримання нею кредитних коштів містив умови щодо користування кредитними коштами та сплати, процентів, пені, комісії у зазначених в цих документах розмірах і порядку.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила надання банківських послуг, за умови відсутності в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та комісії надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, і відповідно для застосування до спірних правовідносин правил ст.634 ЦК України.

У зв`язку з цим апеляційний суд визнав неправомірним нарахування ОСОБА_1 процентів, пені та комісії на підставі наданих банком Умов. Проте, дійшов висновку, що сума заборгованості у вигляді процентів, пені та комісії, яка була нарахована Банком та в позасудовому порядку автоматично списана з карткового рахунку ОСОБА_1 , підлягає врахуванню при визначенні загального розміру заборгованості. З урахуванням витрачених ОСОБА_1 кредитних коштів на загальну суму 37425,74 грн., фактично сплачених нею коштів в розмірі 33338,08 грн., апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за договором від 21.11.2017р. в розмірі 4087,66грн. (37425,74 грн. - 33338,08 грн.)

Отже, вказаними судовими рішеннями у цивільній справі ЄУН 337/3890/230, які набрали законної сили, було встановлено, що між сторонами 21.11.2017р. будо укладено договір про надання банківських послуг, в т.ч. банківського рахунку та кредитування, в силу якого і здійснювалось нарахування та списання з карткового рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у вигляді процентів, пені та комісії. Таке нарахування та списання визнано судами неправомірним, оскільки надані Банком в обґрунтування свого позову Умови та правили надання банківських послуг є неналежним доказом через відсутність підтверджень про ознайомлення ОСОБА_1 саме з цими Умовами за відсутності в Анкеті-заяві домовленості про розмір кредитних коштів, розмір та порядок нарахування процентів, пені, комісії. Тому сума нарахованих та списаних грошових коштів у вигляді процентів, пені та комісії зарахована судом в рахунок заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту.

Крім того, в межах судового розгляду цієї цивільної справи судом встановлено, що в п.10 Анкети-заяви від 21.11.2017р., особисте підписання якої позивачка ОСОБА_1 не заперечувала, вона надала право та доручила Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед Банком, що випливають з цього договору.

Таким чином, вказане спростовує доводи позивачки ОСОБА_1 та її представника про те, що між сторонами не був укладений письмовий договір, який би надавав право Банку нарахувати та списувати з карткового рахунку проценти, пеню та комісію.

При цьому, укладений між сторонами договір про надання банківських послуг недійсним не визнавався, факт його нікчемності, в т.ч. у зв`язку із недодержанням обов`язкової письмової форми, судами не встановлювався.

Суд відхиляє доводи позивачки та її представника про те, що договір є нікчемним, оскільки вона не була ознайомлена з Умовами та правила надання банківських послуг і докази, що саме ці умови розуміла вона, підписуючи Анкету-заяву, відсутні.

Як вже зазначалось, укладений між сторонами договір є договором приєднання і складається з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту, Паспорта споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Звертаючись до Банку, позивачка підписала Анкету-заяву, чим підтвердила, що ці документи становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, що з цими документами вона ознайомилась і погодилась.

Суди при вирішенні позову Банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором виходили лише з того, що Банк не надав суду доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами була ознайомлена і погодилась ОСОБА_1 , вважав додані до позову Банком Умови неналежним доказом, що не виключає правомірність укладеного договору.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка ОСОБА_1 вимог про застосування наслідків нікчемного правочину не заявляла. Як пояснив в судовому засідання представник позивачки, ними заявлені позовні вимоги про стягнення грошових коштів у вигляді нарахованих та списаних процентів, пені та комісії не в порядку реституції недійсного правочину, а саме в порядку ст.1212 ЦК України.

В той же час, суд вважає, що наявність зобов`язальних правовідносин і чинного договору є законною правовою підставою набуття грошових коштів і виключає застосування правил ст.1212 ЦК України.

Як вже зазначалось вище, укладений між сторонами 21.11.2017р. договір про надання банківських послуг, а саме п.10 Анкети-заяви, власноруч підписаної ОСОБА_1 , містить доручення останньої Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед Банком, що випливають з цього договору. Така домовленість сторін відповідає вимогам ст.1071 ЦК України, тому підстав вважати незаконними дій Банку щодо автоматичного списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 у суду немає.

Також суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконними дії Банку щодо автоматичного списання грошових коштів з її карткового рахунку, яке фактично відбулось в межах укладеного між сторонами та чинного договору про надання банківських послуг, є неналежним способом захисту, оскільки не відповідає змісту та характеру наявних між сторонами правовідносин.

Крім того, суд враховує, що Запорізький апеляційний суд в постанові від 16.06.2021р. у цивільній справі ЄУН 337/3890/230, вважаючи недоведеним правомірність визначення Банком заборгованості у вигляді процентів, пені та комісії, яка фактично є предметом спору і у цій справі, зарахував автоматично списані з карткового рахунку ОСОБА_1 грошові кошти в погашення її заборгованості за тілом кредиту.

Зазначені вище обставини в сукупності, на думку суду, виключають стягнення з Банку на користь ОСОБА_1 грошових коштів у вигляді нарахованих процентів, пені та комісії в сумі 15252,10грн..

Таким чином, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позов ОСОБА_1 незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись ст.3,6,11,15,16,509,526,627,629,1066,1068,1069,1071,1212 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.07.2021р.

Суддя Н.А.Мурашова

02.07.2021