Рішення № 98291517, 12.07.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3355/21

2/264/1082/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"12" липня 2021 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді – Мушкета О.О.,

за участю секретаря – Прилепо Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Гуртовий Михайло Борисович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи: приватний нотаріус Остапенко Євген Михайлович, Кальміуський відділ ДВС у м. Маріуполі, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач та його представник звернулись із вказаним позовом до суду, посилаючись в його обґрунтування на те, що 19 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис за реєстром № 25272 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача боргу за кредитним договором від 19.10.2013 року, укладеного між ПАТ «Платинум Банк» та позивачем, кінцевим правонаступником прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення права вимоги є ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернуто стягнення простроченого боргу за сумою кредиту в розмірі 18490,46 грн. та 50 грн. плати за вчинення виконавчого напису, а всього 18540,46 грн. Державним виконавцем Кальміуського ДВС у м. Маріуполі Урютовою О.В. 22.03.2021 року відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача такого боргу та виконавчий збір у розмірі 1854,05 грн. Постановою від 12.04.2021 року визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 220 грн. та звернуто стягнення на доходи боржника. Постановою від 17.05.2021 року накладено арешт на грошові кошти що містяться на відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Вважає вказаний виконавчий напис протиправним, тому таким, що не підлягає виконанню. Вказує, що вона не отримувала письмової вимоги від Банку про наявність заборгованості і необхідності її сплати, а також не отримувала копію договору про відступлення права вимоги. Отже, заборгованість, зазначена у виконавчому написі, є спірною, а виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не був посвідчений, а також після спливу 3-х років з дня виникнення права вимоги. На підставі викладеного просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 19 листопада 2020 року, реєстр № 25272, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Гуртовой М. Б. в судове засідання не з`явились, представник позивача надав суду письмову заяву з проханням вирішити справу за його відсутності та відсутності позивача, задовольнивши заявлені вимоги та не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.

Представники відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в судове засідання не з`явились за невідомих суду причин повторно, будучи повідомленими про час та місце слухання справи належним чином, не надавши суду заяв з проханням вирішити спір у їх відсутність.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання також не з`явився повторно, будучи повідомленими про час та місце слухання справи належним чином.

Представник Кальміуського відділу ДВС у м. Маріуполі в судове засідання на розгляд справи не з`явився, надав суду письмову заяву, згідно якої просив суд слухати справу у відсутності представника.

Таким чином відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК суд ухвалив заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 19.11.2020 року вчинено виконавчий напис № 25272 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 18490,46 грн. та 50 грн. плати за вчинення виконавчого напису, а всього 18540,46 грн.

Виконавчий напис набрав чинності з дня його вчинення, тобто з 19.11.2020 року.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Кальміуського ДВС у м. Маріуполі Урютовою О.В. 22.03.2021 року відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача зазначеного боргу та стягнуто виконавчий збір у розмірі 1854,05 грн.

Постановою державного виконавця Кальміуського ДВС у м. Маріуполі від 12.04.2021 року визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 220 грн. та звернуто стягнення на доходи боржника, а постановою від 17.05.2021 року накладено арешт на грошові кошти що містяться на відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

При вирішенні вказаного спору, суд виходить з таких положень законодавства.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (в редакції до 26 листопада 2014 року), документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. При цьому для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 були внесені зміни.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині внесених змін, зокрема, щодо внесення до такого «Переліку документів» «кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису за якими додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

При цьому ухвалою від 1 листопада 2017 року Вищого адміністративного суду України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Таким чином суд встановив, що для видачі виконавчого напису нотаріусу відповідно до «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є саме нотаріально посвідчені кредитні угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, які для одержання виконавчого напису повинні подаватися нотаріусу в оригіналі разом із документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/20084/14.

Натомість суд встановив, що нотаріусом в порушення ст. 87 Закону України «Про нотаріат», пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» було видано 19.11.2020 року спірний виконавчий напис, реєстр № 25272.

На підставі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Тобто, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості.

Таким чином суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур, оскільки суд повинен установити чи мав на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник безспірну заборгованість перед стягувачем.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15 а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц, від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц та від 2 липня 2019 року по справі № 916/3006/17.

Суд зазначає натомість, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише стягувачем, тому не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином суд робить висновок, враховуючи положення ст. 15, 16, 18 ЦК України та ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. В свою чергу, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис:

1) з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення;

2) а також з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає необхідності вдаватись до вирішення питання про безспірність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року по справі № 645/1979/15-ц.

Таким чином, встановивши в судовому засіданні факт порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. процедури вчинення виконавчого напису від 19.11 2020 року, реєстр № 25272 за яким з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернуто стягнення боргу в сумі 18490,46 грн. та 50 грн. за вчинення виконавчого напису, наведене є самостійною та достатньою підставою для визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі переліченого заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 19.11. 2020 року, реєстр № 25272.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які на підставі ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків, надання правової допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи витрати на правовому допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно із ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд встановив, що позивачем було сплачено при звернені до суду із позовом судовий збір у розмірі 904,00 грн., а також понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., що загалом складає 2904 грн.

Таким чином, враховуючи, що суд повністю задовольнив заявлені позовні вимоги, то на підставі ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню доведені понесені ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 2904грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Остапенко Євген Михайлович, Кальміуський відділ ДВС у м. Маріуполі - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 19.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, реєстр № 25272, за яким з ОСОБА_1 за кредитним договором 327/8088LCL1C від 19.10.2013 року, укладеного з ПАТ «Платинум Банк», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернуто стягнення боргу в сумі 18490,46 грн. та 50 грн. за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2904,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ: 43311346, розташоване: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, офіс 204.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Третя особа: Кальміуський відділ ДВС у м. Маріуполі, Донецька обл., м. Маріуполь, 24-квартал,17.

Суддя: О. О. Мушкет