Рішення № 98280238, 08.07.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2624/21

Провадження № 2/242/892/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Універсальна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Універсальна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.01.2021 р. о 13.40 годині водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2107, д.н. НОМЕР_1 , рухався по вул..Солона в м.Селидове Донецької області, та, поблизу будинку № 51 вказаної вулиці, не вибрав безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу з врахуванням дорожніх умов, внаслідок чого допустив виїзд на зустрічну смугу та зіткнення з зустрічним автомобілем під керуванням ОСОБА_1 22.02.2021 р. постановою суду останнього було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, яка набрала чинності 05.03.2021 р. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована полісом № АО/4779774 страхової компанії «ПрАТ «СК «Універсальна» з лімітом відшкодування за шкоду, заподіяну майну 130000 грн. та розміром франшизи 2000 грн. Він звернувся до страхової компанії та отримав 19155,87 грн. Також, ОСОБА_2 22.03.2021 р. перерахував на картковий рахунок франшизу у сумі 1989,96 грн., з вирахуванням комісії банку від зазначеної у полісі 2000 грн. Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 99-D/82/7 від 28.01.2021 р., вартість матеріального збитку внаслідок ДТП складає 23954,84 грн. з ПДВ на вартість матеріалів та складових. Вартість матеріального збитку, завданого власнику майна внаслідок ДТП – 21155,87 грн. без ПДВ на вартість матеріалів та складових. Вартість відновлювального ремонту КТЗ, який необхідний для усунення механічних пошкоджень, заподіяних КТЗ в результаті ДТП згідно калькуляції вартості відновлювального ремонту, приведеної в додатку до висновку, складає 33593,75 грн. Коефіцієнт фізичного зносу в грошовому виразі складає 12437,88 грн. та розмір матеріального збитку – 21155,87 грн. (без ПДВ) і, відповідно, розмір страхового відшкодування склав 19155,87 грн. за вирахуванням розміру франшизи 2000 грн. Він звернувся до судового експерта-автотоварознавця, відповідно до висновку якого № 6 від 30.01.2021 р., вартість матеріальних збитків внаслідок ДТП на момент проведення дослідження складає 28832,84 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля – 39812,66 грн. Таким чином, відповідно до висновку експерта, вартість відновлювального ремонту складає суму, що на 6218,91 грн. більше від суми у висновку оцінювача на замовлення страхової компанії. Відповідно до ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до висновку експерта № 6 матеріальний збиток, з врахуванням зносу, складає 28832,84 грн., а відповідно до висновку № 99-D/82/7 – 21155,87 грн., то різниця між вказаними сумами складає 7676,97 грн. Розрахунок ціни позову: 39812,66 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно висновку № 6) – 19155,87 грн. (сума страхового відшкодування) -1989,96 грн. (сплата франшизи) = 18666,83 грн. Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Завдана неправомірними діями шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і, в даному випадку, складається з таких сум: 10979,82 грн. /коефіцієнт фізичного зносу в грошовому виразі, посилаючись на висновок експерта № 6/ та 10,04 грн. /не доплачений розмір франшизи/, тобто, 10989, 86 грн. Разом з матеріальною шкодою була спричинена моральна шкода.

У зв`язку з викладеним просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, а саме: різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у зв`язку з пошкодженням автомобіля у розмірі 10989,86 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., за надання правничої допомоги 7000,00 грн., витрати на залучення експерта 3200,00 грн., судовий збір у розмірі 1816,60 грн.; з ПрАТ «СК «Універсальна» - матеріальну шкоду у зв`язку з пошкодженням автомобіля в розмірі 7676,97 грн.

Заяви та клопотання сторін.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив, в якому зазначив, що на час скоєння ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована згідно полісу № АО/4779774 в ПрАТ СК «Універсальна». Ліміт відшкодування складає 130000,00 грн., франшизи – 2000 грн. Страхова компанія відшкодувала позивачу кошти у розмірі 19155,87 грн., він добровільно перерахував 2000 грн., з яких 1989, 96 грн. отримав позивач, а решта склала оплату послуг банку. Висновком № 99-D/82/7 вартість матеріального збитку складає 21155,87 грн. без ПДВ на вартість матеріалів та складових, зазначений висновок сторонами не оспорювався. 30.01.2021 р. позивач звернувся до судового експерта-товарознавця, висновок якого № 6 від 30.01.2021 р. не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки позивач сам, без узгодження з ним визначив суб`єкта діяльності по проведенню експертизи; огляд було проведено без його участі, відмови не надавав. До матеріалів справи долучена фото таблиця до дослідження № 6 від 31.03.2021 р. На фото 2 зафіксовано вигляд зліва та пошкодження лівої сторони автомобіля. Цей факт вказує на те, що передня, задня та права сторони автомобіля не отримали пошкодження під час ДТП. Разом з тим у вартість ремонту безпідставно враховано вартість бампера переднього, від регулювання фар, бамперу заднього, уплотнитель кришки багажника, обіцовка лівого багажника, коврове покриття переднє, сидіння переднє, подушка сидіння заднього. В позовній заяві позивач не відобразив відомості щодо ремонту автомобіля в частині підтвердження придбання нових запчастин, їх вартості. Виходячи з зазначеного, при вирішенні питання про стягнення на користь позивача матеріальної шкоди страхова компанія зобов`язана сплатити позивачу спричинену матеріальну шкоду, окрім франшизи в сумі 2000 грн., яка фактично була ним сплачена. Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. позивачем завищені, оскільки автомобіль знаходився в рухомому стані та в теперішній час він відремонтований. Він не ухиляється та бажає врегулювати спір з урахуванням думок та уступок обох сторін. Вимоги щодо відшкодування судових витрат не визнає, оскільки вважає вартість послуг явно завищеною, такою, що не співпадає з спів розмірністю із ціною позовних вимог, відсутні відомості які збирав адвокат. Відповідачем виступає також і страхова компанія, проте дані витрати позивач просить стягнути тільки з нього. Позивач не зазначає про наявність у нього ушкоджених після ДТП агрегатів та деталей автомобіля, що має суттєве значення по справі. Вважає, що замінені в автомобілі після ДТП механізми та вузли позивач зобов`язаний передати відповідачу.

Відповідач ПрАТ «СК «Універсальна» надав відзив, в якому зазначив, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ 21067, д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП, яка є підставою позову, була застрахована відповідачем згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО 4779774, за яким страховик зобов`язався відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров`ю та майну потерпілих. До ПрАТ «СК «Універсальна» від ОСОБА_1 надійшла заява про виплату страхового відшкодування згідно полісу в результаті ДТП, яка мала місце 13.01.2021 р. відповідно до ст.29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Метою встановлення розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу позивача, за заявою відповідача ОСОБА_2 була проведена оцінка вартості пошкодженого транспортного засобу. Відповідно до Висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 99-D/82/7 від 28.01.2021 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу DACIA Logan, д.н. НОМЕР_3 , складає 23954,84 грн. (з урахуванням ПДВ на вартість матеріалів та складових (без урахування ПДВ на вартість матеріалів та складових). Оскільки позивачем не було надано доказів ремонту пошкодженого автомобіля, то, з урахуванням абз. 2 п.36.2 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правововї відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та вплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплат проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Відповідно до абз.2 п.12.1 ст.12 зазначеного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 у розмірі 19155,87 грн., а отже виконала свій обов`язок стосовно виплати страхового відшкодування у повному обсязі відповідно до вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 у межа строків, встановлених Законом, звернувся до експерта (оцінювача) для проведення огляду автомобіля та складення експертизи. Невідомо та не зазначено в позовній заяві чому позивач подає свій висновок та які вимоги були порушені у висновку на замовлення відповідача ОСОБА_2 . Подання експертизи, виконаної на замовлення позивача саме по собі без законної мети (підстави) суперечить законодавству, що регулює спірні відносини та взагалі нівелює принципи верховенства права та правової (юридичної) визначеності. Таким чином, відповідач добросовісно виконав свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Щодо вимог про витрати на надання правничої допомоги, то позивачем не надано жодних доказів оплати витрат на правову допомогу, договору про надання правової допомоги, розрахунку, акту виконаних робіт, детального опису робіт тощо. У позовній заяві не зазначено, які докази не можуть бути подані разом із позовною заявою та причини, з яких вони не могли бути подані, а , отже, позивачем були подані всі докази, отже вимоги про стягнення коштів на правничу допомогу є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами. Просив відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення шкоди з ПрАТ «СК «Універсальна».

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.05.2021 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними доказами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано: постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП; висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 99-D/82/7 від 28.01.2021 р.; поліс № АО/4779774 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; висновок експерта за результатами авто товарознавчого дослідження № 6 від 30.01.2021 р., квитанцію про оплату послуг; виписку по картковому рахунку; договір про надання правової допомоги № 7 від 29.01.2021 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтво на паво зайняття адвокатською діяльністю; акт виконаних робіт по договору від 14.05.2021 р.; квитанцію прибуткового касового ордеру № 7 від 14.05.2021 р. про оплату 7000,00 грн. за надання правової допомоги по справі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 13.01.2021 р. о 13.40 годині водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2107, д.н. НОМЕР_1 , рухався по вул..Солона в м.Селидове Донецької області, та, поблизу будинку № 51 вказаної вулиці, не вибрав безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу з врахуванням дорожніх умов, внаслідок чого допустив виїзд на зустрічну смугу та зіткнення з зустрічним автомобілем під керуванням ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Універсальна», поліс № АО 4779774.

22.02.2021 р. постановою суду ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії та 04.03.20121 р. отримав 19155,87 грн. Також, ОСОБА_2 22.03.2021 р. перерахував на картковий рахунок франшизу у сумі 1989,96 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечується.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В Постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» надано роз`яснення, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зазнав шкоди в результаті ДТП та відповідно закону має право на її відшкодування з винної особи.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна» та відповідно ОСОБА_2 відповідає за завдану ним шкоду в межах суми ліміту. Його вина доведена та встановлена.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.36.2. ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Статтею 12 Закону передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як встановлено судом, страхова компанія визначила розмір страхового відшкодування у зв`язку з виниклою ДТП за результатами висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 99-D/82/7 від 28.01.2021 р., відповідно до якого розмір матеріального збитку склав 21155,87 грн. Страховик виплатив страхове відшкодування позивачу в сумі 19155,87 грн. за вирахуванням розміру франшизи у розмірі 2000 грн.

Водночас, висновком експерта за результатами авто товарознавчого дослідження № 6 від 30.01.2021 р. , вартість матеріального збитку за наслідками ДТП автомобіля DACIA Logan, д.н. НОМЕР_3 визначена в сумі 28832,84 грн.

Даний висновок було надано за результатами експертизи, проведеної на замовлення позивача, при цьому він не зазначив причин її проведення та не згоди з висновками попередньої експертизи, проведеної ПрАТ «СК «Універсальна» на замовлення ОСОБА_2 . Також, позивач не звертався до Фонду державного майна України із заявою на проведення відповідної рецензії Звіту (висновку) відповідно до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україна», відповідно до ст.7 якого оцінка майна обов`язково проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Позивачем висновок № 99-D/82/7 від 28.01.2021 р. не оспорював ся, проте 30.01.2021 р. він звернувся до судового експерта-товарознавця, висновок якого № 6 від 30.01.2021 р. був зроблений без узгодження з відповідачем ОСОБА_2 , огляд було проведено без його участі. Позивач не надав доказів щодо ремонту автомобіля в частині підтвердження придбання нових запчастин, їх вартості, а також того, що він сповіщав відповідача ОСОБА_2 про проведення експертизи та того, що останній надав згоду або відмову на її проведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997р., при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Отже, обидва експерти на власний розсуд оглянули пошкоджений ТЗ, описавши виявлені ними порушення. З огляду на те, що позивачем не надано доказів на спростування того обсягу та вартості пошкоджень, що були визначені у висновку експерта № 99-D/82/7 від 28.01.2021 р. , не встановлено обставин недотримання вимог закону при складанні висновку у зв`язку з чим позивач вимушений був провести експертизу на замовлення, а суд позбавлений можливості встановити правильність тверджень сторін, з огляду на відсутність належних доказів, з урахуванням принципу змагальності, доходить висновку, що відсутні підстави для сумніву щодо правильності визначення необхідного обсягу ремонтних робіт і їх вартості у первинному висновку та неприйняття до уваги висновку № 6 від 30.01.2021 р.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача – ПрАТ «СК «Універсальна» матеріальної шкоди у зв`язку з пошкодженням автомобіля в розмірі 7676,97 грн. та відповідача ОСОБА_2 в розмірі 10979,82 грн. не обґрунтовані, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

З відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 10,04 грн. – не доплачений розмір франшизи.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач має повернути йому деталі, агрегати та частини автомобіля, які були замінені на СТО і не були знищені в процесі ДТП, оскільки таке повернення здійснюється з урахуванням принципу диспозитивності, тобто - за заявою заподіювача шкоди (п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

Жодної заяви заподіювача шкоди (відповідача) з приводу повернення позивачем деталей, агрегатів, частини автомобіля матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п. 5 цієї постанови Пленуму згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи те, що майно позивача було ушкоджено внаслідок ДТП, та те, що внаслідок ушкодження цього майна, він переніс певні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням, клопотами по ремонту автомобіля, витрати часу на відновлення порушеного права, він має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача ОСОБА_2 , а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України. Виходячи з цього, суд вважає за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 1 500,00 грн.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 139, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а також приймаючи до уваги те, що судом не було прийнято до уваги висновок експерта № 6 від 30.01.2021 р. у задоволені вимог щодо відшкодування витрат на залучення експерта у розмірі 3200 грн. слід відмовити.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, то суд вважає що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, на підтвердження вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 7 від 29.01.2021 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтво на паво зайняття адвокатською діяльністю; акт виконаних робіт по договору від 14.05.2021 р.; квитанцію прибуткового касового ордеру № 7 від 14.05.2021 р. про оплату 7000,00 грн. за надання правової допомоги по справі.

Зазначено про участь в судовому засіданні в суді протягом однієї години і вартість (без зазначення часу) – 2000,00 грн., хоча розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Тому, суд дійшов висновку, що наявні підстави підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 5000,00 грн.

Що стосується вимог про стягнення судового збору, то, враховуючи часткове задоволення позовних вимог майнового характеру до відповідача ОСОБА_2 у розмірі 10,04 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 1500,00 грн. та відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача ПрАТ «СК «Універсальна», то з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», код ЄДРПОУ 20113829, розташоване за адресою: м.Київ, бул.Лесі Українки, 9, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (не доплачений розмір франшизи) у розмірі 10 (десять) грн.. 04 коп., моральну шкоду у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення було складено та підписано 08.07.2021 року.

Суддя В.Г.Черков