Рішення № 98278886, 07.07.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8492/20

Провадження № 2/755/2736/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Кравченко А.С.

за участю - представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дубовика А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ № 23К від 28.05.2020 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ «ЕНСОФ»; поновити ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «ЕНСОФ»; зобов`язати ТОВ «ЕНСОФ» внести відповідні виправлення до трудової книжки ОСОБА_2 ; зобов`язати ТОВ «ЕНСОФ» сплатити на користь ОСОБА_2 суму недоотриманої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 1 049 985,30 грн; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1 911,01 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він перебував на посаді директора ТОВ «ЕНСОФ» та 28.05.2020 року відповідачем відносно нього винесено наказ № 23К про звільнення з займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків. Із наказом про звільнення та внесенням запису до трудової книжки позивач не погоджується, оскільки вважає наказ таким, що вчинений з грубим порушенням вимог діючого законодавства, а підстава, на якій він ґрунтується, не відповідає дійсності, не дотримано процедури звільнення та призначення нового директора. Наказ був підписаний директором з інновацій ТОВ «ЕНСОФ» ОСОБА_3 , а відповідний запис до трудової книжки внесений за підписом директора з кадрових питань Некрасси І.А., який не уповноважений на підписання документів від імені Товариства. Позивач ознайомився з наказом 28.05.2020 року, йому була повернута трудова книжка та з ним був здійснений повний розрахунок з відпрацьований час до 28.05.2020 року. Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей 28.05.2020 року позивач передав директору з кадрових питань Некрасі І.А., директору фінансовому ОСОБА_4 та начальнику управління правової роботи ОСОБА_5 , що виступали від імені ТОВ «ЕНСОФ», печатку ТОВ «ЕНСОФ», ключ та магнітний ключ від офісу. Жодних змін до ЄДРПОУ щодо Товариства у день звільнення позивача із займаної посади внесено не було, нового директора у той день не було призначено, зміни щодо керівника ТОВ «ЕНСОФ» були внесені до ЄДРПОУ 01.06.2020 року. Отже на момент винесення наказу про звільнення позивача та підписання його директором з інновацій ОСОБА_3 і внесення запису про звільнення до трудової книжки директором з кадрових питань ОСОБА_6 позивач фактично та юридично займав посаду директора ТОВ «ЕНСОФ», а зазначені особи не мали жодних повноважень на підписання документів від імені Товариства. Таким чином, і наказ, і запис у трудовій книжці підписані неуповноваженими особами, є незаконними та підлягають скасуванню, із внесенням відповідних виправлень до трудової книжки. Позивача не було запрошено до участі у загальних зборах учасників Товариства, де вирішувалося питання про його звільнення, йому не було надано копії протоколу загальних зборів учасників, також він не ставив свого підпису про тримання та ознайомлення з таким протоколом. Підставою винесення Наказу про звільнення позивача вказано одноразове грубе порушення трудових обов`язків, у зв`язку із недодержанням вимог законодавства України з охорони праці, що створює небезпеку для здоров`я і життя працівників, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Однак, жодного дослідження обставин порушення позивачем трудових обов`язків проведено не було. 26.05.2020 року в ході загальних зборів учасників товариства розглядалося питання про розгляд службових записок працівників Товариства щодо порушення приписів законодавства України із охорони праці та відібрання письмових пояснень у працівників Товариства. Однак позивача, як директора Товариства, до участі у загальних зборах запрошено не було, а також не було запрошено жодної третьої особи, на підставі звернень якої існувала необхідність у проведенні дослідження вказаних обставин. За текстом протоколу загальних зборів учасників товариства № 26/05/2020 від 26.05.2020 року убачається, що на ім`я ОСОБА_3 надійшли службові записки від директора з кадрових питань та начальника управління правової допомоги щодо експлуатації працівниками складу електричного штабелера - ручного навантажувача без направленні їх на проходження інструктажу й навчання з перевірки знань з питань охорони праці, у зв`язку з невжиттям директором товариства заходів зі створення системи управління охороною праці і забезпечення її ефективного функціонування, що загрожує життю та здоров`ю працівників товариства. За результатами зборів було прийнято рішення відібрати пояснення від начальника центру виконання замовлень Товариства щодо ряду питань, а також - отримати від позивача, в якості директора Товариства, письмові пояснення щодо невжиття ним заходів зі створення системи управління охороною праці і забезпечення її ефективного функціонування та експлуатації працівниками складу електричного штабелера - ручного навантажувача без направлення їх на проходження інструктажу й навчання з перевірки знань з питань охорони праці. Позивачем було надано письмові пояснення про те, що начальник центру виконання замовлень не повідомляв його про наявність порушень у підзвітному йому підрозділі. Ані директор з кадрових питань, ані начальник управління правової допомоги щодо експлуатації працівниками електричного штабелера - ручного навантажувача без направлення їх на проходження інструктажу й навчання з перевірки знань з питань охорони праці до позивача не зверталися. На момент складання протоколу загальних зборів від 26.05.2020 року зазначені електричні штабелери в експлуатацію на складах не вводилися. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року, діяльність Товариства була обмежена та зазначені електричні штабелери не використовувалися. Протокол загальних зборів не зазначає конкретних дат або проміжків часу, в період яких здійснювалося таке використання електричних штабелерів, не зазначено прізвищ осіб, які здійснювали відповідні роботи. Позивачем, як посадовою особою, жодного порушення здійснено не було. Звільнення на підставі ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, а тому може бути застосоване не пізніше одного місяця з дня виявлення грубого порушення трудових обов`язків і не пізніше 6 місяців з дня вчинення порушення. Оскільки протокол не містить відомостей про дати порушення, неможливо встановити, чи було дотримано встановлених законом строків притягнення позивача у якості директора до дисциплінарної відповідальності. У зв`язку з незаконним звільненням з займаної посади, позивач вимагає виплатити йому компенсацію середнього заробітку за період вимушеного прогулу, з 28.05.2020 року по 29.10.2020 року у розмірі 1 049 985,30 грн, із розрахунку 9 999,86 грн - середньоденна заробітна плата; 105 робочих днів - кількість робочих днів у відповідному періоді.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва, ОСОБА_7 , від 27.07.2020 року відкрите провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ» про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, яким встановлено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

15.09.2020 року до суду від представника відповідача ТОВ «ЕНСОФ» - Дубовика А.А. надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує, вважаючи, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, не є предметом регулювання трудового права, а є корпоративним спором з приводу управління Товариством, у зв`язку з чим справа підлягає закриттю. Відповідно до п. 9.14 Статуту Товариства його виконавчим одноосібним органом є директор. Учасники Товариства згідно з протоколом від 28.05.2020 року вирішили припинити повноваження одноосібного члена виконавчого органу товариства - директора. Також вказаним протоколом було вирішено питання про призначення нового директора.

24.09.2020 року від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, у яких проти аргументів відзиву заперечує та відкидає їх. Зазначає, що його звільнення відбулось з підстав, пов`язаних з трудовою діяльністю, із порушенням принципів притягнення до дисциплінарної відповідальності. Предметом цього цивільного спору є порядок та підстави звільнення, що повністю знаходиться у площині трудового законодавства.

13.10.2020 року до суду надійшла заява представника відповідача ТОВ «ЕНСОФ» - Дубовика А.А. про закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

27.10.2020 року позивачем подано до суду заперечення на заяву про закриття провадження у справі та заяву про збільшення позовних вимог.

16.11.2020 року до суду від представника відповідача ТОВ «ЕНСОФ» - Дубовика А.А. надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якому зазначає, що на складі Товариства здійснюється експлуатація електричного штабелера - ручного електричного візка, який був придбаний у лютому 2020 року. Відповідно до нормативно-правового акту з охорони праці (п. 6.1 НПАОП 63.1-7.21-81) до роботи з ручним візком допускається особа не молодше 18 років після проведення відповідного інструктажу та перевірки знань з питань охорони праці. Товариством було з`ясовано, що з моменту придбання вказаного навантажувача працівники складу не проходили такого навчання, жодних дій щодо організації технічних заходів, направлених на забезпечення безпеки, збереження життя і здоров`я не здійснювалося. Посадовою інструкцією позивача визначено, що він вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці. Ст. 15 Закону України «Про охорону праці» та п. 1.3 Типового положення про службу охорони праці встановлено, що служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю, а роботодавцем у цьому випадку є директор Товариства. Службовими записками від 25.05.2020 року начальника управління правової роботи та директора з кадрових питань було проінформовано учасника Товариства, ОСОБА_3 , про грубе порушення позивачем норм законодавства України з охорони праці, що загрожують життю й здоров`ю працівників Товариства, та можуть призвести до завдання шкоди життю і здоров`ю працівників підприємства та значних наслідків та збитків. 26.05.2020 року були скликані загальні збори Товариства. Начальник центру виконання замовлень на виконання вказаного рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 26/05/2020, подав службову записку від 27.05.2020 року щодо поставлених (заданих) питань, в якій зазначив наявні порушення, та про те, що повідомляв про ці порушення ОСОБА_2 28.05.2020 року директором з кадрових питань у присутності учасника Товариства ОСОБА_8 , директора з інновацій, начальника управління правової роботи, був уголос прочитаний протокол загальних зборів Товариства № 26/05/2020 та запропоновано позивачу надати письмові пояснення. 28.05.2020 року позивач надав пояснення про те, що начальник центру виконання замовлень не повідомляв йому про порушення. Саме позивач, як директор Товариства, не вжив жодних заходів із створення системи управління охороною праці та не забезпечив її ефективне функціонування, а через таку його бездіяльність могло бути завдано шкоди життю та здоров`ю працівників Товариства під час їх роботи з електричним штебелером. 28.05.2020 року згідно з протоколом загальних зборів Товариства № 28/05/2020, уповноважений часниками Товариства директор з інновацій видав та підписав наказ № 23К про звільнення позивача, на підставі чого директор з кадрових питань вніс до трудової книжки позивача відповідний запис. У той же день позивачу було вручено наказ про його звільнення, видано трудову книжку під розпис та проведений розрахунок. Наведений позивачем розрахунок середньої заробітної плати є необґрунтованим, оскільки не відповідає п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

10.12.2020 року позивачем подано заяву про виклик свідка - ОСОБА_9 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2020 року закрито провадження у цивільній справі за ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ» про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул.

Цього ж дня до суду надійшли заперечення представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 на відзив ТОВ «ЕНСОФ» на заяву про збільшення позовних вимог, у яких вважає викладені відповідачем доводи, міркування та заперечення проти позову цілком безпідставними, з огляду на наступне. Особисто позивач не надавав працівникам вказівок використовувати електричний штабелер та йому взагалі не було відомо про його використання. Крім того, у зв`язку з обмеженим функціонуванням підприємства через негативну епідеміологічну ситуацію в Україні, вказаний електричний штабелер взагалі не мав використовуватися з причин відсутності виробничої необхідності. Щодо незабезпечення позивачем організації на підприємстві системи управління з охорони праці, то це є масштабним процесом організації управління на підприємстві, який мав бути організований власниками та керівництвом ТОВ «ЕНСОФ» за 10 років існування юридичної особи. Посадові обов`язки позивача не передбачали необхідності створення системи управління з охорони праці.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2021 року задоволено апеляційну скаргу адвоката Млечка І.В., подану в інтересах ОСОБА_2 , та скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2020 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва, Катющенко В.П., від 12.03.2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ» про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул та призначено її до судового засідання.

12.05.2021 року судом постановлено ухвалу про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 . Третій особі роз`яснено процесуальне право подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. На позивача та відповідача покладено обов`язок направити третій особі заяви по суті справи з відповідними додатками, що були подані до суду, а копії такого направлення подати до суду до наступного судового засідання.

08.06.2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 щодо позову, у яких проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, оскільки вважає його необґрунтованим, та таким, що спростовується з мотивів, зазначених у відзиві представника відповідача на заяву про збільшення позовних вимог.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надійшло.

Ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, було відмовлено стороні позивача у виклику та допиту у якості свідка ОСОБА_9 , оскільки обставини, які, на думку сторони, може підтвердити свідок, не підлягають доказуванню обраним стороною способом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 підтримав заявлений позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просив його повністю задовольнити, посилаючись на доводи, що викладені у позові та заявах по суті справи. Додатково зазначив, що звільнення позивача за одноразове грубе порушення відбулось без належних підстав, оскільки загальні збори учасників при винесенні рішення від 28.05.2020 року не зібрали відповідних документів та не встановили вину позивача, вказане рішення не вмотивоване та у ньому не доведено вину позивача. Крім того, було порушено процедуру - не призначено в.о. директора. Відповідно до п. 9.16 Статуту до переліку посадових обов`язків позивача не входить доведення до інших підрозділів трудової безпеки. Рішення загальних зборів від 28.05.2020 року позивачем не оскаржувалося.

Представник відповідача ТОВ «ЕНСОФ» - Дубовик А.А. у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві заяву про збільшення позовних вимог. Пунктами 9.14, 9.15 статуту Товариства директор є виконавчим одноосібним органом товариства, до компетенції якого належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням діяльністю Товариства. Коли у лютому 2020 року Товариство придбало навантажувач, позивач вже займав посаду директора. У Товариства відсутня служба з охорони праці, що є грубим порушенням, за яке позивача було звільнено. Про вказане порушення власники товариства дізналися 25.05.2020 року.

У судове засідання позивач, ОСОБА_2 , та третя особа, ОСОБА_3 , не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується даними трудової книжки наказом від 14.01.2020 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ» на посаду директора (т. 1 а.с. 19).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ» є підприємницьким товариством, що діє на підставі статуту, затвердженого протоколом № 14/04/2020 від 14.04.2020 року загальних зборів учасників ТОВ «ЕНСОФ» та станом на 28.02.2020 року загальна чисельність працівників підприємства складала 43 особи (т. 2 а.с. 21-30, т. 2 а.с. 4).

Згідно зі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За нормою ч. 1 ст. 99 ЦК України Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

У відповідності до п. 9.1 ст. 9 Статуту органами товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган.

За п. 9.14 ст. 9 Статуту виконавчий орган Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства. Виконавчим одноосібним органом Товариства є директор. До компетенції виконавчого органу Товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства. Директор, як одноособовий виконавчий орган, приймає рішення в межах вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства одноособово (п. 9.15 Статуту).

Згідно з пп. 1 п. 9.16 ст. 9 Статуту Директор Товариства розробляє поточні плани діяльності Товариства і заходи, що є необхідними для вирішення його завдань.

Наказом директора з інновацій ТОВ «ЕНСОФ», ОСОБА_3 , № 23К від 28.05.2020 року «Про звільнення ОСОБА_2 » ОСОБА_2 , директора ТОВ «ЕНСОФ», звільнено 28.05.2020 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, у зв`язку з недодержанням вимог законодавства України з охорони праці, що створює небезпеку для здоров`я і життя працівників, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Директору фінансовому ОСОБА_11 провести всі необхідні розрахунки з ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства України (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до Наказу № 23К від 28.05.2020 року підставою його винесення є рішення загальних зборів ТОВ «ЕНСОФ» (протокол від 28.05.2020 № 28/05/2020), пояснення ОСОБА_2 від 28.05.2020 року.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Положеннями ст. 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Звільнення є одним із видів заходів стягнення, що може застосовуватися за порушення трудової дисципліни до працівника (п. 1 ч. 1 ст. 147 КЗпП України).

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За нормою ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Посадова інструкція є документом, що регламентує організаційно-правовий статус працівників і визначає їх конкретні завдання та обов`язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, які необхідні для забезпечення ефективної роботи працівників.

Посадову інструкцію директора підприємства було затверджено учасниками ТОВ «ЕНСОФ», ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з п. 8 розділу ІІ. Завдання та обов`язки вказаної Посадової інструкції директор підприємства вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.

За приписами ч.ч. 1-3, 7 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

На власника або уповноважений ним орган покладається обов`язок проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 вказаного Закону роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання (ст. 27 Закону України «Про охорону праці»).

За нормою ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про охорону праці» та п. 1.4 Типового положення про службу охорони праці (НПАОП 0.00-4-21-04) на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Положеннями ч. 4 ст. 15 Закону України «Про охорону праці» та п. 1.3 Типового положення про службу охорони праці (НПАОП 0.00-4-21-04) встановлено, що служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Відповідно до сп. 6.1 НПАОП 63.1-7.21-81 до управління ручним візком допускається особа не молодше 18 років після проведення відповідного інструктажу та перевірки знань з питань охорони праці.

Убачається, що у лютому 2020 року, коли ТОВ «ЕНСОФ» було придбано електричний штабелер - ручний візок, загальна чисельність працівників ТОВ «ЕНСОФ» налічувала 43 особи, а отже на підприємстві мала функціонувати служба охорони праці, з підпорядкуванням уповноваженому власником органу, яким у цьому випадку є виконавчий орган товариства - директор (т. 2 а.с. 1, 2).

У відповідності до службової записки від 25.05.2020 року директора з кадрових питань ТОВ «ЕНСОФ», ОСОБА_6 , на ім`я учасника ТОВ «ЕНСОФ», ОСОБА_3 , останньому доводиться до відома про те, що під час службової поїздки до складських приміщень підприємства, за адресою: АДРЕСА_1 , 22.05.2020 року ним було виявлено, що під час здійснення посадових обов`язків комірники ТОВ «ЕНСОФ» використовують автоматичний навантажувач. На питання про наявність у працівників необхідних допусків з охорони праці та посвідчень для допуску для таких робіт його проінформували про відсутність їх у працівників. Повідомляється, що ОСОБА_6 вже доповідав директору ТОВ «ЕНСОФ», ОСОБА_2 , про необхідність забезпечення умов з охорони праці та створення безпечних умов праці для працівників центру виконання замовлень, у зв`язку з чим просить втрутитись (т. 2 а.с. 5).

Крім того, 25.05.2020 року аналогічного змісту службову записку на ім`я учасника ТОВ «ЕНСОФ», ОСОБА_3 , складено начальником управління правової роботи М.С. Лісничою (т. 2 а.с. 6).

Згідно з п. 9.4 ст. 9 Статуту загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

26.05.2020 року загальними зборами учасників ТОВ «ЕНСОФ», що оформлені протоколом № 26/05/2020, здійснено розгляд питань службових записок працівників Товариства щодо порушення приписів законодавства України з охорони праці та відібрання письмових пояснень у працівників Товариства та вирішено: 1. Відібрати пояснення від начальника центру виконання замовлень Товариства на наступні питання: 1) Чи дійсно роботи із електричним штабеолером проводяться працівниками без проведення відповідного інструктажу та перевірки знань з питань охорони праці? 2) Чи дійсно працівники не проходили інструктаж з охорони праці та не отримали відповідне посвідчення? 3) Чи повідомляли про такі порушення когось? 2. Доручити директору з кадрових питань ознайомити із даним протоколом начальнику центру виконання замовлень Товариства; 3. Директору Товариства надати письмові пояснення щодо невжиття ним заходів із створення системи управління охороною праці і забезпечення її ефективного функціонування, та допуску працівників складу до роботи з електричним штабелером (ручним навантажувачем) без направлення їх на проходження інструктажу й навчання із перевірки знань з питань охорони праці, під час виконання директором Товариства своїх посадових обов`язків. Письмові пояснення надати негайно упродовж одного робочого дня з дати ознайомлення із даним протоколом (т. 2 а.с. 8-9).

Відповідно до службової записки начальника Центру виконання замовлень ТОВ «ЕНСОФ», ОСОБА_12 , останнім на питання щодо роботи Центру повідомляється: дійсно роботи із електричним штабеолером проводяться працівниками без проведення відповідного інструктажу та перевірки знань з питань охорони праці; дійсно працівники не проходили інструктаж з охорони праці та не отримали відповідне посвідчення; ним в усному режимі проінформовано директора про необхідність запровадження у товаристві заходів із охорони праці, але відповідних доручень щодо створення служби охорони праці він не отримував (т. 2 а.с. 10).

У своїх поясненнях з приводу протоколу 26/05/2020 загальних зборів учасників ТОВ «ЕНСОФ» директор, ОСОБА_2 , повідомляє, що начальник центру виконання замовлень не повідомляв його про наявні порушення у підзвітному йому підрозділі (т. 2 а.с. 14).

Таким чином, судом встановлено, що директором ТОВ «ЕНСОФ», як його виконавчим органом, в порушення покладених на нього функціональних обов`язків, не було забезпечено функціонування на підприємстві служби охорони праці, не вжито заходів для інструктажу працівників Товариства з питань охорони праці, не запроваджено систему управління охороною праці та не забезпечено її ефективне функціонування.

Верховним Судом у постанові від 05.12.2018 року у справі № 666/557/16-ц зроблено висновок, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру поступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Убачається, що позивачем було допущено бездіяльність в частині виконання обов`язку створити на підприємстві умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, у зв`язку з чим відповідачем було встановлено факт невиконання позивачем обов`язку по виконанню вимог законодавства України з охорони праці, який за приписами законодавства України та статуту ТОВ «ЕНСОФ» входить до кола безпосередніх трудових обов`язків позивача. За матеріалами справи не було встановлено обставин, що перешкоджали ОСОБА_2 , як директору ТОВ «ЕНСОФ», виконати покладений на нього обов`язок по забезпеченню додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, тобто його вина, що виразилася у формі протиправної недбалості - бездіяльності у виконанні службових обов`язків, та наявність причинного зв`язку між невиконанням позивачем трудових обов`язків і негативними наслідками, що могли настати внаслідок такого порушення, є очевидною та знаходиться у прямому зв`язку.

У абз. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначається, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

28.05.2020 року загальними зборами ТОВ «ЕНСОФ» прийнято рішення, оформлене протоколом № 28/05/2020, що був посвідчений Іващенко Н.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 451-452, звільнити ОСОБА_2 з посади директора Товариства за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, у зв`язку з недодержанням вимог законодавства України з охорони праці, що створює небезпеку для життя і здоров`я працівників, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, та уповноважити директора з інновацій ОСОБА_3 на підписання наказу Товариства про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Товариства (т. 2 а.с. 15-17).

З дотриманням вимог ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», крім припинення повноважень одноосібного виконавчого органу Товариства - директора, яким був позивач, вказаним рішенням загальних зборів ТОВ «ЕНСОФ» також було вирішено питання про призначення нового директора.

Відповідно до повноважень, наданих посадовою інструкцією директора з кадрових питань, що затверджена директором ТОВ «ЕНСОФ» ОСОБА_2 18.05.2020 року, директор з кадрових питань ОСОБА_6 вніс до трудової книжки позивача відповідний запис про звільнення позивача (т. 2 а.с. 11-13).

Таким чином, загальними зборами учасників ТОВ «ЕНСОФ» було правомірно прийнято рішення про звільнення позивача з посади директора за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, у зв`язку з недодержанням вимог законодавства України з охорони праці, що створює небезпеку для життя і здоров`я працівників, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, на виконання якого, для закінчення процедури звільнення, директором з інновацій ТОВ «ЕНСОФ», ОСОБА_3 , винесено наказ № 23К від 28.05.2020 року.

Вказане рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом № 28/05/2020, не оскаржене, не було визнане недійсним та є чинним.

З урахуванням сукупності наданих доказів, судом не встановлено порушення відповідачем процедури звільнення позивача з посади директора на підставі п. 1 ч. 1 ст.41 КЗпП України, з дотриманням приписів ст. 47 КЗпП України.

Згідно із вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_2 у частині позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, ув`язку з відсутністю правових підстав для їх задоволення, що, у свою чергу зумовлює відмову у задоволенні похідних позовних вимог про поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул, що є підставою для повної відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул.

Інші доводи позивача, які наведені у позові та заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-1, 40, 41, 147-149, 153 КЗпП України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 . АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ» (код ЄДРПОУ: 36938941. М. Київ вул. Кирилівська, 134-А, офіс 230), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст судового рішення складений 12.07.2021 року.

Суддя: