Рішення № 98272820, 13.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року Справа №480/2886/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2886/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0563 про визнання дій протиправними та стягнення середнього грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини А0563 (далі - відповідач), в якому просить:

1. Визнати протиправними дії військової частини А0563 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 - невиплату у день звільнення індексації грошового забезпечення.

2. Стягнути з військової частини А0563 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 07.04.2020 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення 12.02.2021 терміном 311 днів із розрахунку 627,32 грн. в день у сумі 195096,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 07.04.2020 позивача звільнено зі служби у військовій частині А0563. В день звільнення військова частина виплатила позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні не у повному обсязі не виплативши індексацію грошового забезпечення та компенсацію за неотримане речове майно.

Розрахунок в частині виплати компенсації за неотримане речове майно у сумі 64994,24 грн. вдповідачем проведено 20.05.2020. Також на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 по справі №480/3261/20, лише 12.02.2021 відповідчем було виплачено позивачу 83532,38 грн. індексації грошового забезпечення, а відтак відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього грошового забезпечення за час затримки в розмірі 195096,52 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що на військовослужбовців, які проходять військову службу КЗпП України не поширюється.

Також зазначає, що позивачеві індексація грошового забезпечення в сумі 85230,60 грн. виплачена 11.02.2021 на підставі рішення суду. Компенсація за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватися за правилами ст. 117 КЗпП України. (а.с. 35-39).

17.06.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримує позовні вимоги (а.с. 45-47).

Ухвалою суду від 13.07.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини А0563 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а саме невиплати у день звільнення індексації грошового забезпечення.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом командира Військової частини А0563 (по стройовій частині) від 07.04.2020 № 77 позивача, звільненого з військової служби наказом №55-ОС від 24.03.2017, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.04.2020. Також, серед іншого, наказано виплатити компенсацію за неотримане речове майно в сумі 65984 грн. (а.с.19).

Кошти в розмірі 64994,24 грн. перераховані відповідачем на рахунок позивача 20.05.2020, що підтверджується випискою з рахунку в АТ КБ "Приватбанк" від 31.03.2021 (17, 18) та не заперечується відповідачем.

У зв`язку з тим, що на час звільнення позивача з військової служби відповідачем не проведено повного розрахунку по грошовому забезпеченню, а саме: в частині виплати індексації грошового забезпечення, позивач звертався до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 по справі № 480/3261/20 визнано протиправними дії Військової частини А0563 щодо не виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 07.04.2020 включно з урахуванням січня 2008 та березня 2018 як базових місяців. Зобов`язано військову частину А0563 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.04.2020 включно з урахуванням січня 2008 та березня 2018 як базових місяців.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94636011) ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 повернуто скаржнику апеляційну скаргу військової частини А0563 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року по справі № 480/3261/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0563 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

На виконання рішення суду, відповідачем 11.02.2021 було виплачено кошти, що не заперечується сторонами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з абз. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При цьому, абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Однак, вказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

При цьому, такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення за час затримки розрахунку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 у справі № 803/1105/16 (провадження №К/9901/11863/18) також наголосив на правомірності посилання судів попередніх інстанцій в аналогічних правовідносинах на норми трудового законодавства, вказавши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що норми Кодексу законів про працю України в даному випадку не можуть застосовуватись.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, зазначеними в постанові від 04.12.2019 №825/742/16.

В день звільнення позивача зі служби 07.04.2020, відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, а саме: компенсацію за неотримане речове майно та військова частина не виплатила в повному обсязі індексацію грошового забезпечення позивача.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем 20.05.2020 було перераховано кошти на картковий рахунок позивача в сумі 64994,24 грн. (а.с.17,18).

Також на виконання рішення суду, відповідачем 12.02.2021 було виплачено індексацію грошового забезпечення позивача, що не заперечується сторонами (а.с. 53-54).

Однак, доказів щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідачем суду надано не було. А відтак, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 08.04.2020.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту – Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як вбачається з наданої відповідачем довідки Військової частини А0563 від 21.05.2021 №102 про грошове забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 42), позивачу за період проходження служби було нараховано грошове забезпечення за останні два місяці перед звільненням: за лютий-березень 2020 року - 37639,00 грн. Згідно вказаної довідки, середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням складає 627,32 грн.

При цьому з урахуванням вимог ст. 116 КЗпП України сума середнього заробітку має розраховуватись з дня наступного після звільнення.

З огляду на викладене, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за період з 08.04.2020 по 12.02.2021 (311 днів) складає 195096,52 грн. (627,32 грн. х 311 днів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Позицію щодо правомірності застосування судом до спірних правовідносин принципу співмірності під час розрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, було висловлено касаційною інстанцією в постанові Верховного суду від 24.07.2019 по справі №805/3167/18-а адміністративне провадження №К/9901/9908/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 вказала, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку суд вважає за необхідне враховувати розмір середнього заробітку позивача, факт наявності спору між позивачем та відповідачем щодо права отримання коштів при звільненні, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, ступінь вини відповідача, а також незначний проміжок часу з дня набрання рішенням суду законної сили та виплатою відповідачем належних сум. З урахуванням чого, сумою середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, яка буде співмірною з урахуванням усіх обставин справи, є сума, що дорівнює розміру середньомісячного грошового забезпечення позивача - 18819,50 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0563 про визнання дій протиправними та стягнення середнього грошового забезпечення – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А0563 (пров. Штагера, 14, м. Охтирка, Охтирський район, Сумська область, 42704, код ЄДРПОУ 08124500) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 08.04.2020 по 12.02.2021 в сумі 18819,50 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска