Ухвала суду № 98270523, 08.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 липня 2021 року Справа № 160/6841/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

за участі секретаря судового засідання Манько К.А.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Голик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, третя особа - голова адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради Федоренко Володимир Володимирович про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Соборної районної у м.Дніпрі ради, третя особа – Голова Соборної районної у м.Дніпрі ради Тімарєв Артем Сергійович про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року повернуто позовну заяву.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В подальшому позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій фактично здійснює заміну відповідача (на адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради) та третьої особи (на голову адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради Федоренко Володимира Володимировича) та просить суд:

визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради № 22-ос від 21.03.2012 року про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 з посади Головного спеціаліста юридичного відділу виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради за угодою сторін;

поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на посаді Головного спеціаліста відділу правового забезпечення та взаємодії з правоохоронними органами Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради або на іншій рівнозначній посаді в Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради з 21.03.2012 року зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах Місцевого самоврядування України;

зобов`язати Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 44013254) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період часу з 21.03.2012 року по дату фактичного поновлення на посаді, з врахуванням посадового окладу, доплати за вислугу років та надбавки за ранг, преміювання працівників, в межах фонду преміювання, надбавки за високі досягнення у праці тощо з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Ухвалою суду від 08.06.2021 року замінено відповідача у справі № 160/6841/20, а саме Виконавчий комітет Соборної районної у м.Дніпрі ради на адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради; виключено зі складу учасників справи третю особу голову Соборної районної у м.Дніпрі ради ОСОБА_2 ; залучено як третю особу голову адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради ОСОБА_3 .

Представник відповідача надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, при цьому, у вказаному клопотання надано пояснення лише обставинам справи та не зазначено з яких підстав позовна заява має бути залишена без розгляду.

Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 233 КЗпП Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. (ч. 3 ст. 123 КАС України)

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Адміністративний суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Оскільки перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу, який законодавець визначив альтернативно - як день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.

Суд також зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з посади Розпорядженням голови Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради № 22-ос від 21.03.2012 року відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що вказане розпорядження винесено за результатом примусу позивача до написання заяви про звільнення за угодою сторін.

Проте, навіть якщо припустити, що позивача звільнено за результатом примусу, то суд зазначає, а позивач не заперечує, що вказані події навіть якщо і відбулись, то до того, як винесено оскаржуване розпорядження, тобто більше 8 років тому.

Крім того, посилання позивача на ту обставину, що він брав участь у великій кількості справ, а тому не міг вчасно звернутися до суду, судом не приймаються, оскільки, як було зазначено вище, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Так, позивач в заяві від 15.07.2020 року зазначив, що подія, з якою в тому числі пов`язаний позов, а саме оскаржуване розпорядження про звільнення, було видане (прийнято, ухвалено) 21.03.2012 року.

Проте, вказана подія безпосередньо пов`язана, (тобто має прямий причинно-наслідковий зв`язок з розглядом судом загальної юрисдикції (Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська) кримінальної справи за обвинуваченням позивача ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст 368 КК України, яке було розпочато ще 21.02.2011 року.

При цьому, досудове розслідування та судовий розгляд вказаної кримінальної справи (згодом кримінального провадження) тривав безперервно з травня 2011 року по 18 березня 2020 року включно.

Безпосередньо 18 березня 2020 року прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Кривцуном С.О. було винесено Постанову про закриття кримінального провадження щодо особи (щодо гр. ОСОБА_1 ) в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримати, тобто за реабілітуючих обставин.

Вказане процесуальне рішення набрало законної сили.

Тривалість провадження з розгляду вказаної кримінальної справи жодним чином не залежало від процесуальної поведінки позивача у справі ОСОБА_1 та не може бути підставою для відмови у поновленні йому процесуального строку на звернення до суду з зазначеним позовом.

При цьому, копію процесуального рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 ним було отримано лише 29.04.2020 року.

Проте, суд зазначає, що оскаржуване Розпорядження голови Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради № 22-ос від 21.03.2012 року про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 з посади Головного спеціаліста юридичного відділу виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради винесено за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП), тобто звільнення не було пов`язано з кримінальною справою відносно позивача, що в свою чергу свідчило б про необхідність доведення своєї невинуватості в кримінальній справі, а потім вчиняти дії щодо поновлення на посаді.

Крім того, позивач в позовній заяві посилається на ст.6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка передбачає, що громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Проте, суд зазначає, що вказана стаття застосовується, якщо особа «звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності», а позивач звільнений за угодою сторін.

Крім того, будь-яких доказів, що позивач перебував під вартою після винесення оскаржуваного розпорядження, не надано.

За приписами частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на те, що строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені за несплату адміністративно-господарських санкцій пропущено, суд доходить висновку про залишення без розгляду відповідних позовних вимог.

При цьому, суд залишає без задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду як необґрунтоване.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, третя особа - голова адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради Федоренко Володимир Володимирович - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складений 13 липня 2021 року.

Суддя О.В. Єфанова