Ухвала суду № 98269250, 13.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7485/21

Провадження № 2-з/638/354/21

УХВАЛА

Іменем України

13 липня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про припинення зобов`язання за кредитним договором та припинення іпотеки,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про припинення зобов`язання за кредитним договором та припинення іпотеки.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначив, що підставою для звернення до суду із вказаним позовом є те, що 26 квітня 2021 року він в повному обсязі і належним чином виконав зобов`язання за кредитним договором № 800002294 від 19 жовтня 2007 року та сплатив стягувачеві (кредитору) грошові кошти в сумі 37917,86 доларів США. Виконання кредитором прийняте.

28 квітня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про припинення іпотеки внаслідок припинення основного зобов`язання повним виконанням та про вчинення дій, спрямованих на припинення реєстрації іпотеки та обтяжень, в якій зокрема просив: подати реєстратору Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заяву про припинення обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, подати реєстратору Державного реєстру іпотек заяву про вилучення з Державного реєстру запису про обтяження.

Однак відповідач, який отримав заяву 30 квітня 2021 року, дій щодо поновлення права власності на квартиру не вчинив. Окрім того, банк намагається вчинити дії, що дадуть йому можливість звернути стягнення на предмет іпотеки, підтвердженням чого на думку заявника є вчинення наступних дій.

20 грудня 2015 року відповідач звернувся до позивача з вимогою про досудове врегулювання спору, з якої вбачається, що вона містить всі умови, визначені статтею 35 Закону України «Про іпотеку», які обов`язкові для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, у вказаній вимозі відповідач пропонував передати для реалізації квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка є предметом іпотеки згідно із договором іпотеки, укладеним 19 жовтня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

На момент звернення до суду із даним позовом відповідач не мав можливості звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку внаслідок наявності відповідної заборони, застосованої згідно із ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 березня 2016 року по справі № 638/19467/15 про застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження ПАТ “АЛЬФА БАНК” квартири АДРЕСА_1 .

Після відкриття провадження у даній цивільній справі 08 липня 2021 року відповідач звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова із заявою про скасування вказаних заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження предмету іпотеки. У зв`язку із тим, що рішенням Харківського апеляційного суду по справі № 638/19467/15, залишеним в Верховним Судом, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, застосовані у справі № 638/19467/15 заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Таким чином, у позивача є підстави вважати, що відповідач намагається скасувати перешкоди для вчинення дій щодо застосування положень спірного іпотечного договору, зокрема отримати можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, що може ускладнити виконання можливого рішення суду в частині припинення іпотеки, з метою задоволення вимог до винесення судом рішення в позасудовому порядку за рахунок квартири, яка на цей час формально є предметом іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без проведення судового засідання в порядку письмового провадження згідно із ч. 7 ст. 13 ЦПК України.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є договір іпотеки, укладений щодо спірної квартири АДРЕСА_3 .

З доданих до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 , наявна наступна заборона на нерухоме майно, зареєстрована 19.10.2007 16:08:48 за № 5873871 реєстратором: приватний нотаріус Анохіна В.М., підстава обтяження: договір іпотеки, 2350, 19.10.2007, ПН ХМНО Анохіна В.М., об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 , номер РПВН: 7880370, власник: ОСОБА_1 , заявник: ПН ХМНО Анохіна В.М.

Позивач зазначає, що зобов`язання за кредитним договором №800002294 від 19 жовтня 2007 року, який забезпечений договором іпотеки від 19 жовтня 2007 року №80000294-И, припинені у зв`язку з повним і належним виконанням зобов`язання боржником. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до пунктів 1, 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

Верховний Суд зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявник посилається те, що зобов`язання за кредитним договором № 800002294 від 19 жовтня 2007 року, який забезпечений договором іпотеки від 19 жовтня 2007 року №80000294-И, припинені у зв`язку з повним і належним виконанням зобов`язання боржником. Однак дії АТ «Альфа-Банк», які полягають у звернення до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження предмету іпотеки, які були накладені ухвалою суду щодо цієї ж квартири однак у іншій справі, свідчать про те, що відповідач намагається отримати можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, що може ускладнити виконання можливого рішення суду в частині припинення іпотеки.

Реалізація стягнення на спірне майно призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, між позивачем та відповідачем є наявність спору щодо чинності договору іпотеки від 19 жовтня 2007 року №80000294-И щодо квартири АДРЕСА_1 , та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири може ускладнити захист позивачем своїх прав у випадку звернення стягнення на спірне майно АТ «Альфа-Банк».

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є договір іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1 .

В заяві про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки) права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Суд вважає обґрунтованим посилання заявника у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку звернення АТ «Альфа-Банк» стягнення на зазначену квартиру, яка обтяжена іпотекою, це ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки предметом спору є визнання договору іпотеки №800002294 від 19 жовтня 2007 року припиненим, та враховуючи, що обраний вид забезпечення позову, а саме накладення заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій, який позивач просить застосувати, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідно до вимог статей 149, 150 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 201/16142/17.

Суд вважає необхідним зазначити, що заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири обмежує лише право власника та іпотекодержателя на розпорядження майном, і діє до розгляду по суті цивільної справи № 638/7485/21.

Заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири жодним чином не порушить прав відповідача як іпотекодержателя. Вжиття судом таких заходів забезпечення позову запроваджує законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Враховуючи наведене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів по справі, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , може істотно ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, тому наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Застосовувати заходи зустрічного забезпечення суд не вважає за необхідне у зв`язку із відсутністю відомостей про те, що забезпечення позову спричинить збитки для відповідачки.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про припинення зобов`язання за кредитним договором та припинення іпотеки задовольнити.

Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , до розгляду по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про припинення зобов`язання за кредитним договором та припинення іпотеки.

Копію ухвали направити для негайного виконання до Регіонального центру послуг Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61000, м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, 144; 61000, м. Харків, м-н. Павлівський, 4), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6-й під`їзд, 10 поверх).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 13 липня 2021 року.

Суддя І.П. Латка