Рішення № 98268889, 27.05.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6786/20

Провадження №2/405/1382/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Гаврилюк Ю.В.,

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Швець Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницький цивільну справу № 404/6786/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, буд.41), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (м.Кропивницький, проспект Винниченка, 1а) про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконно прийнятого рішення, дій чи бездіяльності органів Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, в якому просив стягнути на його користь шляхом відрахування коштів з державного бюджету відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 10 000 грн., а також стягнути у відшкодування моральної шкоди у розмірі 35 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.06.2020 року о 19:26 год. в м. Бобринець по вул. Промислова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю мопеда марки Musstang Active MT110-3, чорного кольору під його (позивача) керуванням та мопеда марки Viper Active, синьо-чорного кольору, під керуванням водія ОСОБА_2 . За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження за №12020120110000188 та внесено відомості до ЄРДР 06.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке в подальшому було закрито на підставі постанови про закриття кримінального провадження від 31.08.2020 року. Вказав, що слідчим під час розслідування кримінального провадження не було прийнято до уваги обставини, які мали значення для повного і неупередженого розслідування, що в подальшому призвело до безпідставно інкримінованого йому (позивачу) адміністративного правопорушення. В свою чергу, обставини ДТП були спростовані наявними доказами, які мали би досліджуватися до порушеного кримінального провадження та обставини, які виключали його відкриття та яке розслідувалось з порушенням його (позивача) права на захист. Також, в рамках кримінального провадження першочергово та в подальшому були відсутні докази вчинення злочину, тому була відсутня й подальша перспектива розслідування кримінального провадження.

Позивач вказав, що в органу досудового розслідування було достатньо доказів винуватості особи, яка спричинила ДТП, водія ОСОБА_2 , одним із основних є стан алкогольного сп`яніння останнього. Як зазначається в матеріалах справи, під час тестування на алкоголь безпосередньо після ДТП ОСОБА_2 мав результат 2,2% алкоголю («Drager», тест №1854), про що свідчить протокол серії ОБ №054956 від 16.09.2020 року. За таких обставин, ОСОБА_2 не мав права керувати транспортним засобом, оскільки втратив пильність, переоцінивши свої можливості, керував транспортним засобом з порушенням орієнтування у навколишньому середовищі, в результаті чого спричинив ДТП, яке сталося 05.06.2020 року.

Також позивач зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що саме керування у стані алкогольного сп`яніння знизило увагу ОСОБА_2 та швидкість реакції, що послугувало невідворотній обставині для уникнення зіткнення під час ДТП, а тому вважає, що показання ОСОБА_2 не могли братися слідчим до уваги, але слідчими зазначені факти не брались в основу розслідування та дії останніх виходили поза межі закону, а складені матеріали справи не відповідали фактичним обставинам події ДТП, яка відбулася 05.06.2020 року та ґрунтувалися виключно на припущеннях посадових осіб та ОСОБА_2 . Слідчим було надано достатній час та існувало достатньо доказів для швидкого розслідування факту ДТП, проте через непрофесійність дій слідчих не було проведено вчасно жодних дій для того, щоб прийняти правомірне рішення по справі. Як і розслідування кримінального правопорушення органом досудового розслідування злочинів у сфері транспорту, так і складання адміністративних матеріалів УПП Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області проводилися з численними порушеннями законодавства та права на захист, одним із підтвердження чого є відмітка у протоколі серії ОБ №054957 від 22.09.2020 року. У зв`язку з чим він (позивач) був змушений звернутися до адвоката ОСОБА_3 за правничою допомогою з метою організації захисту своїх прав та законних інтересів в інкримінованому йому (позивачу) правопорушенні та оскарженні незаконних дій працівників УПП Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області. Згідно п. 5.1 договору №83 від 29.09.2020 року за надання правової допомоги ним (позивачем) сплачено адвокату гонорар у розмірі 10 000 грн., а тому зазначені додаткові судові витрати повинні бути відшкодовані відповідачем.

Позивач також зазначив, що під час розгляду справи №383/908/20 у Бобринецькому районному суді Кіровоградської області адвокатом подано клопотання про закриття провадження щодо притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та викладені у ньому обставини по факту ДТП, які повинні були братись до уваги правоохоронними органами під час прийняття кінцевого рішення, а не досліджуватись адвокатом, та доводять некомпетентність органу влади, що стало наслідком завдання йому (позивачу) моральної шкоди та понесення додаткових матеріальних витрат. Вказав, що постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.10.2020 року у справі №383/908/20 було підтверджено його (позивача) невинуватість у ДТП, яка мала місце 05.06.2020 року, а провадження по справі було закрито на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Що стосується особисто його (позивача) охоронюваних законом прав, внаслідок некомпетентності та упередженого ставлення працівників правоохоронних органів, що призвело до несвоєчасного встановлення винної особи, а також належним чином не були всебічно дослідженні матеріали справи, ігноруючи принцип верховенства права та принцип законності, як наслідок відносно нього (позивача) були складені адміністративні матеріали із інкримінованого санкцією ст. 124 КУпАП. Тому, відшкодування моральної шкоди, завданої прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю є безумовною підставою стягнення моральної шкоди, що призвело до понесення додаткових витрат, пов`язаних з організацією судового захисту, що є підставою їх стягнення з відповідача.

Позивач також вказав, що в результаті зазначених дій йому було завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює в 35 000 грн. Розмір моральної шкоди був ним встановлений з урахуванням характеру і обсягу завданих йому (позивачу) моральних страждань, істотного порушення конституційних прав, умисного характеру дій зі сторони правоохоронних органів, які повинні стояти на їх захисту, а не порушені, а також відчуття безпорадності та розчарування, які він (позивач) відчув внаслідок притягнення до відповідальності.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 листопада 2020 року матеріали зазначеної цивільної справи передано на розгляд за територіальною підсудністю до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04 січня 2021 року прийнято до провадження зазначену справу, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року підготовче провадження по даній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Швець Р.Ю. (діє на підставі ордеру серії АА №1058435 від 02.11.2020 року) під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не відомі, при цьому, представник ГУНП в Кіровоградській області під час підготовчого провадження у справі подав до суду відзив на позовну заяву, зареєстрований в суді за вх. № 6757 від 17.03.2021 року, в обґрунтування якого вказав, що в матеріалах, наданих позивачем разом з позовною заявою, на обґрунтування наявності підстав для відшкодування шкоди міститься лише постанова Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2020 року про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. А в самому позові, позивач як на підстави наявності права на відшкодування шкоди, посилається на ст. ст. 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України. При цьому, умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на не договірні зобов`язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів. Позивач в позові посилається на відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими чи службовими особами, а саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, проте дії працівників поліції в даному випадку незаконними чи неправомірними у встановленому законом порядку не визнано. Також, сам факт закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, не є безумовною підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Також вказав, що з позову та доданих до нього документів не зрозуміло, яких саме моральних страждань зазнав позивач і які наслідки. Не зрозуміло як саме було організовано життя позивача до складання протоколу і що ж змінилося після, та в чому ж саме було звуження його (позивача) конституційних прав. Тобто, відсутні належні докази, які б вказували на те, в чому ж полягає спричинена моральна шкода, а також наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її заподіянні. Без надання документальних доказів твердження позивача про громадський осуд, моральні страждання, зміни життєдіяльності є лише припущеннями і не можуть братися судом до уваги як фактичні дані.

Також представник відповідача зазначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг на виконання робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При цьому, представник позивача в наданих документах зазначає загальну суму витрат, понесених на правову допомогу в адміністративній справі - 10 000 грн., однак не надає докази щодо обсягу наданих послуг, витраченого часу на їх виконання та вартість, що сплачена або підлягає сплаті, відсутній розрахунок суми, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Тому вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн. документально не підтверджені та не доведені. Посилаючись на ст. ст. 1174, 1166, 1167, 1176 ЦК України, Постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не відомі, заяви, клопотання не надходили.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, а також врахувавши позицію відповідача ГУНП в Кіровоградській області, надану у відзиві на позов, дослідивши матеріали справи та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.2 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України, до яких, серед іншого, належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову, - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Тлумачення вказаних процесуальних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Крім того, визначаючи розподіл тягаря доведення у даній цивільній справі, суд прийшов до переконання про необхідність застосування до спірних правовідносин правила частини 3 ст.12 ЦПК України, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У розумінні наведеного правила необхідно враховувати також правило частини 6 ст.81 ЦПК України, згідно з яким доказування не може грунтуватися на припущеннях, і саме таке розуміння процесуального закону найбільшою мірою відповідатиме засадничим принципам цивільного процесу: принципам змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу.

Судом встановлено та письмовими доказами у справі підтверджується, що постановою старшого слідчого СВ Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області Яловенка Є.Л. про закриття кримінального провадження від 31.08.2020 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020120110000188 від 06.06.2020, - закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. При цьому, слідчим встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з порушенням правил дорожнього руху України, вчиненого ОСОБА_1 , так і самим потерпілим ОСОБА_2 . Не охоплюється ст. 286 КК України, заподіяння шкоди особі, яка самостійно керувала транспортним засобом, та отримала тілесні ушкодження, що перебувають у причинно- наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначена постанова про закриття кримінального провадження до слідчого судді в порядку ст. ст. 303, 304 КПК України, - не оскаржувалася.

Крім того, згідно з вказаною постановою копії постанови направлено начальнику Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за порушення правил дорожнього руху.

В подальшому, 22.09.2020 року ДОП Бобринецького ВП старшим лейтенантом поліції Гузієнком О.В. складено протокол про адміністративне правопорушеннясерії ОБ №054957 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, зі змісту якого (протоколу) вбачається, що водій ОСОБА_1 05.06.2020 року о 19 год. 00 хв. в м. Бобринець по вул. Промислова, 3 керуючи транспортним засобом Musstang Active МТ 110-3, заздалегідь не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, а також перед поворотом ліворуч не зайняв завчасно крайнє положення на проїзній частині, в результаті чого транспортний засіб, який рухався позаду нього, а саме: Viper Active під керуванням ОСОБА_2 допустив зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив п. 9.2, 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.

Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2020 року (Справа №383/908/20), яка набрала законної сили 24.10.2020 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП (протокол серії ОБ №054957 від 22.09.2020 року) закрито на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Тим самим, судом відзначається, та не спростовано позивачем, що зазначеним судовим рішенням (постановою) за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №054957 закрито провадження по справі відносно позивача ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення, при цьому зазначеним судовим рішеням не встановлено будь - яких незаконних дій працівників Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови № 4 від 31.03.1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідствомі судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 вказаної постанови).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких у законодавстві виокремлюються посадові чи службові особи органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

За приписами частини першої 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Враховуючи те, що у зазначеній справі з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог та підстав позову, а також наданих позивачем доказів, - відсутні підстави для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 1174 ЦК України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Тим самим, суд зауважує, що в даному випадку стягненню на користь позивача шкоди, завданої неправомірними діями службових осіб органів державної влади - посадових осіб ГУНП в Кіровоградській області, має передувати ухвалене в установленому законом порядку судове рішення щодо неправомірності таких дій.

Окремо судом зазначається, що Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001 року у справі №1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної) завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто, відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів, тим самим, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що сам факт складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно позивача ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за відсутністю складу адміністративного правопорушення згідно ст. 247 ч.1 п. 1 КУпАП, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні факти неправомірності дій та порушення вимог законодавства з боку працівників Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, а також документальне підтвердження завдання позивачу такої шкоди.

Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 12, 81 ЦПК України не було доведено суду наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, що є наслідком для відмови позивачу в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. позивачем в додаток до позовної заяви долучено копію договору №83 про надання правової допомоги від 29.09.2020 року, укладеного між адвокатом Швецем Р.Ю. та ОСОБА_1 (клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується, під час строку дії цього договору, надати правову допомогу у вигляді надання консультацій і роз`яснень з правових питань, складання необхідних заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта по захисту під час вирішення питання по притягненню до адміністративної відповідальності та оскарженню протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №054957. Пунктом 5.1 вказаного договору визначено, що за правову допомогу, передбачену в п.п.1.1 договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 10 000 грн.

Також позивачем долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1058435 від 02.11.2020 року та акт приймання-передачі виконаних робіт від 13.10.2020 року, та під час підготовчого провадження у справі представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Швецем Р.Ю. долученого до справи розрахункову квитанцію від 22.03.2021 року про оплату за договором №83 від 29.09.2020 року та акт виконаних робіт на суму 10 000 грн.

З огляду на те, що адвокатом не надано суду розрахунку витрат з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретних видів правничої допомоги, суд, в свою чергу, не може належним чином дати оцінку наданому акту приймання-передачі виконаних робіт від 13.10.2020 року, оскільки у ньому визначено виключно перелік видів послуг. Також належних доказів на підтвердження їх (послуг) оплати, окрім розрахункової квитанції від 22.03.2021 року, скріпленої печаткою адвоката, суду надано не було, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, що є наслідком для відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги. Крім того, судом відзначається, що позивач з даним позовом звернувся до суду 02.11.2020 року, тоді як зазначена розрахункова квитанція датована 21.03.2021 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про стягнення з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області через Управління державного казначейства в Кіровоградській області шляхом відрахування з державного бюджету на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої (правової) допомоги у розмірі 10 000 грн. 00 коп. та у відшкодування моральної шкоди в розмірі 35 000 грн. 00 коп, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова