Ухвала суду № 98266888, 09.07.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6882/15-ц

Провадження № 6/487/163/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючої: судді Гаврасієнко В.О., за участі секретаря Полінкевич К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександровичзвернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №57477797 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 487/6882/15-ц, виданого 18.06.2018 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу в загальному розмірі 432822,10 грн. Рішення суду набрало законної сили 28.07.2017 року. У зв`язку з тим, що боржник рішення суду не виконує, заборгованість не сплачує, на виклики приватного виконавця не з`являється, просить суд постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

В судове засідання приватний виконавець Куліченко Д.О. не з`явився, у поданні просив розглянути подання без його участі, подання підтримав у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали подання, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра перебуває виконавче провадження №57477797 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 487/6882/15-ц, виданого 18.06.2018 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу в загальному розмірі 432822,10 грн.

Приватним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій, а саме: 19.10.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Відповідно інформації з Сайту Укрпошти, рекомендована кореспонденція (постанова про відкриття виконавчого провадження) не отримана боржником під час доставки.

19.10.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно що належить боржнику, цінності, та інше майно боржника, що знаходиться на зберіганні в банківській установі, у тому числі в індивідуальному банківському сейфі. Відповідно до повернутого конверта боржник не отримує кореспонденцію за адресою своєї реєстрації.

19.10.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на всі грошові кошти в будь якій грошовій одиниці та валюті, що містяться на всіх рахунках, у всіх банківських та інших фінансових установах.

19.10.2019 приватним виконавцем направлено вимогу подати декларацію про доходи та майно та з`явитись до приватного виконавця. Відповідно до інформації сайту Укрпошти боржник не отримує кореспонденцію за адресою своєї реєстрації.

15.08.2019 приватним виконавцем здійснений вихід за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якого складений акт приватного виконавця, відповідно до якого встановлено, що доступ до будинку не надано. За інформацією, отриманою від сусідів, боржник не проживає за вказаною адресою.

На запит виконавця Державною прикордонною службою України листом від 02.09.2019 повідомлено про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.04.2019 перетнув державний кордон України в напрямку Шарм-Ель-Шейх і до теперішнього часу в зворотному напрямку інформації в прикордонній службі відсутня.

Регіональний сервісний центр в Миколаївській області при УМВС України повідомив приватного виконавця, що за ОСОБА_2 зареєстровано транспортні засоби: марки FORD FOCUS 1/6, легковий, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; марки OPEL ASTRA, легковий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

13.09.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про розшук майна боржника, а саме транспортних засобів: марки FORD FOCUS 1/6, легковий, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; марки OPEL ASTRA, легковий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Станом на 23.11.2020 транспортні засоби співробітниками поліції не виявлені.

06.04.2020 приватним виконавцем здійснений повторно вихід за адресою реєстрації боржника, а саме АДРЕСА_1 , за результатами якого складений акт приватного виконавця, відповідно до якого встановлено, боржник за місцем реєстрації не проживає, його місце перебування невідомо і встановити при здійсненні виконавчого провадження не представляється можливим.

18.09.2020 приватним виконавцем направлено повторно вимогу подати декларацію про доходи та майно та з`явитись до приватного виконавця. Відповідно до інформації сайту Укрпошти боржник кореспонденцію не отримує.

09.10.2020 здійснено вихід за адресою АДРЕСА_2 , за результатами якого складений акт приватного виконавця, відповідно до якого встановлено, боржник за вказаною адресою не проживає, перевірити майновий стан та фактичне місце проживання не представляється можливим.

22.02.2021 приватним виконавцем направлено повторно вимогу подати декларацію про доходи та майно та з`явитись до приватного виконавця. Відповідно до інформації сайту Укрпошти боржник кореспонденцію не отримує.

Рішення до теперішнього часу не виконано, жодних коштів на погашення заборгованості по рішенню суду боржником не сплачено, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і коштів.

Відповідно до ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, що здійснюється нею через систему відповідних державних органів, а також судів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (далі - Пакт), кожна людина є вільною у виборі місця перебування і вправі покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, або які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення, прав і свобод інших осіб.

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України і може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Так, положеннями ст. 6 цього Закону України встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно ст. 18 ч. 3 п. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, державний виконавець вправі звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання останнім зобов`язань за рішенням про стягнення заборгованості.

Зі змісту ст. 441 ЦПК України вбачається, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов`язань за рішенням суду.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведених вимог законодавства, саме державний виконавець зобов`язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником рішення суду, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Проте, належних та допустимих доказів того, що боржник ОСОБА_1 має намір ухилятись або ухиляється від виконання судових рішень шляхом вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судових рішень, або безпідставно не з`являється на виклики приватного виконавця та умисно ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків, суду не надано.

З урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, суд вважає, що підстави для задоволення подання відсутні, що не перешкоджає державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», суд вважає за необхідне у задоволенні подання відмовити.

Керуючись ст. 5,6 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 260,431, 441 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 15 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя В.О. Гаврасієнко