Рішення № 98266481, 09.07.2021, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/858/21

Провадження № 2/144/623/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2021 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Германа О.С.,

секретаря судового засіданні – Пігулі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначив, що 02.07.2010 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір, відповідно до якого останній було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 10100,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 .

Вказує, що 25.06.2020 позивачем була направлена претензія кредитора до Теплицької державної нотаріальної контори, на яку 07.07.2020 було надано відповідь, про те що довідки про вчинення нотаріальних дій та копії документів, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялись нотаріальні дії, тому надати інформацію відносно заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 та кола спадкоємців надати не можуть.

19.01.2021 спадкоємцям померлої ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, яку не було виконано.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 загальна сума її заборгованості за кредитом становить 13969,79 грн.

Посилаючись на ст. 526, 527, 530, 1054, 1218, 1219, 1268-1270, 1273, 1282 ЦК України, представник банку просив стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та понесені судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_3 (за довіреністю) в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, в якому у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв не надав, відзиви на позов не надходив.

Ухвалою суду від 10 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано. Клопотань від сторін про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі не надходило.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

02.07.2010 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір, відповідно до якого останній було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 10100,00 грн.

ОСОБА_2 своєчасно не повернула АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 02 від 18 січня 2019 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно з ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст.ст. 1281, 1282 ЦК України.

У зв`язку зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281,1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Відповідно до статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

Проте позивач в своїй позовній заяві як на підставу для задоволення позову посилається на те, що відповідач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину і повинен нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак доказів фактичного проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач є спадкоємцем померлої з урахуванням відсутності в матеріалах справи відповідних документів.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності та вартості спадкового майна.

Згідно із 1, 5, 7ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 наведеної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведені обставини, а саме відсутність підстав для стягнення боргу за кредитом спадкодавця, позов АТ КБ «Приватбанк» являється безпідставним, не доведеним в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 89, 141, 247, 265, 274-279, 282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 284 ЦПК України, рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за його письмовою заявою, складеною відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя