Рішення № 98264916, 13.07.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/395/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оттенстен Україна ЛТД"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 32716 грн 53 к.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Оттенстен Україна ЛТД" із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 32716 грн 53 к.

Вирішення судом процесуальних питань.

06.05.2021 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, суд надіслав товариству на адреси, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення, яким суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі, повернулась до суду із відміткою відділення Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2021 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

06.05.2021 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням умов договору поставки №26/19 від 10.01.2019 щодо оплати поставленого товару. Позивач вважає, що відповідач відповідно до п. 6.2 договору повинен нести відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення грошового зобов"язання, а також відповідно до ст.625 ЦК України сплатити 3% річних та інфляційні втрати за весь час прострочення. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 526, 530, 546, 549, 627, 629, 610, 611,712 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оттенстен Україна ЛТД" (далі постачальник ) та Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі покупець) 10.01.2019 уклали договір поставки №26/19 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник передає у власність, а покупець зобо"язується прийняти і своєчасно оплатити окремі партії товару.

Згідно з Витягом з ЄДРЮОФОПГФ за кодом №327329140557 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 20.10.2020.

Предметом договору є такий товар: скобопістолети, комплектуючі до пневмоінструментів, інший пневматичний та механічний інстумент; скоби та інші розхідні матеріали. Ціна товару включає вартість упаковки (п.1.2.).

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.3.1.).

Покупець здійснює оплату за отриманий товар в розмірі 100 % від вартості поставленої партії товару в строк, що не перевищує 14 (чотирнадцяти ) календарних днів з дня відвантаження товару (згідно накладної) (п.3.2.).

Постачання товару здійснюється за рахунок покупця. Постачальник зобов"язаний забезпечити своєчасний відпуск партії товару на умовах цього договору згідно із заявкою покупця (п.4.1.).

Приймання - здавання товару здійснюється в місці поставки, передбаченому в п.4.1. цього договору, за умови присутності уповноважених представників обох сторін. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. Датою поставки вважається дата оформлення накладної на передачу товару покупцю (п.4.2.).

Покупець сплачує за товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами попередньо. Ціна кожної нової партії товару узгоджується між сторонами окремо (п.5.2.).

У разі порушення строків оплати товару, передбачених в п.3.2. цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення грошового зобов"язання. Строк позовної давності і нарахування пені за усіма вимогами по цьому договору становлять три роки (п.6.2.).

Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами прийнятих раніше зобов"язань за цим договором. Якщо після закінчення терміну дії договору жодна із сторін не побажає його розірвати, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 23667 грн 20 коп., що підтверджується видатковими накладними №3377 від 27 вересня 2019 року та №3772 від 31 жовтня 2019 року та актом звірки взаєморозрахунків за період вересень -грудень 2019 року, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, копії яких приєднані до матеріалів справи.

В порушення взятих на себе зобов"язань відповідач отриманий товар не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 23667 грн 20 коп.

Станом на 29.04.2019 відповідач заборгованість не погасив, у зв"язку з чим позивач на підставі п. 6.2. договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 5881 грн 14 коп. - пені, 1052 грн 44 коп. - 3% річних та 2115 грн 75 коп. - інфляційних втрат і звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до наведеного, договір укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23667 грн 20 коп. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Суд за допомогою ІПС "Законодавство" перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період з 12.10.2019 - 26.04.2021 та інфляційні втрати за період листопад 2019 року - березень 2021 року, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" більші за суму 3% річних та інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Суд також, враховуючи п.6.2 договору та строк оплати по кожній накладній, перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 12.10.2019 - 26.04.2021, сума яких менша за суму заявлену позивачем до стягнення та задовольняє вимоги в частині стягнення 5856 грн 71 коп. пені. В частині стягнення 24 грн 43 коп. пені належить відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 23667 грн 20 коп. - основної заборгованості, 5856 грн 71 коп. - пені, 1052 грн 44 коп. - 3 % річних та 2115 грн 75 коп. - інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2052 від 23 квітня 2021 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2268 грн 30 коп. - покладає на відповідача, судовий збір в сумі 01 грн 70 коп. - на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

19.04.2021 позивач (клієнт) та адвокат Бойко Роман Богданович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1477 від 11.02.2009 уклали договір про надання професійної правничої допомоги №19/04.

Відповідно до акта про надання правничої допомоги №б/н від 26.04.2021 вартість наданих послуг становить 5000 грн 00 коп.

На виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги №19/04 від 19.04.2021, позивач перерахував адвокату Бойку Роману Богдановичу кошти в сумі 5000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №2046 від 20 квітня 2021 року.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позову, підготовку адвокатом документів для подання до суду та виклад правової позиції, а також підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 4996 грн 42 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 03 грн 58 коп. покласти на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оттенстен Україна ЛТД" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 32716 грн 53 коп. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оттенстен Україна ЛТД", вул. Шевченка, буд. 317, м. Львів, 79069 (код 30223015 ) 23667 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім ) грн 20 коп. - основної заборгованості, 5856 (п"ять тисяч вісімсот п"ятдесят шість) грн 71 коп. - пені, 1052 (одну тисячу п"ятдесят дві) грн 44 коп. - 3 % річних та 2115 (дві тисячі сто п"ятнадцять) грн 75 коп. - інфляційних втрат, а також 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім ) грн 30 коп. судового збору та 4996 (чотири тисячі дев"ятсот дев"яносто шість) грн 42 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 24 (двадцять чотири) грн 43 коп. відмовити.

Судовий збір в сумі 01(одна) грн 70 к. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 03 (три) грн 58 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.07.2021

Суддя Т.В.Максимів