Рішення № 98260506, 12.07.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5631/20

пр.№ 2/464/1108/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

суддя Тімченко О.В.

секретар судового засідання Дзьобан Н.С.

справа № 464/5631/20

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області

відповідач Державна казначейська служба України

вимоги: відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірного звинувачення у адміністративному правопорушенні

представники учасників справи:

відповідача ДДП в особі УПП у Львівській області Чабан Я.С.

відповідача ДКС України Стегній А.В.

Обставини справи

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовом в порядку цивільного судочинства, в якому просить стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області на його користь 20 865 грн у відшкодування моральної шкоди шляхом списання з єдиного казначейського рахунку для здійснення казначейського обслуговування. Свої вимоги обґрунтовує тим, що притягнення його до адміністративної відповідальності та застосування до позивача адміністративного стягнення, яке у подальшому скасовано судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконне притягнення до відповідальності, незаконності дій посадової особи та завдання моральної шкоди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 20 жовтня 2020 року цивільну справу передано за підсудністю до Франківського районного суду м.Львова для розгляду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2021 року ухвалу суду скасовано з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судовому засіданні 08 червня 2021 року позов підтримав, не зміг надати пояснення по суті позову, у зв`язку з чим надано позивачу час для підготовки до справи. У подальшому у судове засідання не з`явився, подавши письмові пояснення, в яких просить розглядати справу у його відсутності. Подав відповідь на відзив.

Відповідачем ДПП в особі УПП у Львівській області надано суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку із безпідставністю. Покликається, що скасування постанови інспектора поліції про притягнення до адміністративної відповідальності у судовому порядку не є підставою для відшкодування моральної шкоди, завдання якої позивачем жодними фактичними даними не підтверджена. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівника поліції в межах адміністративного судочинства не порушенням його прав та не є підставою для відшкодування моральної шкоди. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила.

Відповідач ДКС України згідно із відзивом просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Уважає, що не є належним відповідачем у даній справі. Покликається, що позивачем не обґрунтовано, чим підтверджується заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого він виходить при визначенні грошової суми.

Розглядаючи клопотання ДКС України, викладене у відзиві, щодо розгляду справи у порядку розгляду справи у порядку загального позовного провадження, суд дійшов наступного висновку.

У п.2 ч.6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 277 ЦПК України визначено, що питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.277 ЦПК України частини 2-6 цієї статті (щодо переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження) не застосовується, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Судом встановлено, що заявлені позовні вимоги стосуються вимог, які розглядаються тільки в порядку спрощеного позовного провадження, а тому клопотання представника позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

У судове засідання представник відповідача ДКС України, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Мотиви та висновки суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 15 квітня 2019 року, яке набрало законної сили, у адміністративній справі № 464/485/19 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції Іващенка Олександра Петровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; скасовано постанову серії НК № 475911 від 20 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрито.

Також рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 15 квітня 2019 року, яке набрало законної сили, у адміністративній справі № 464/1935/19 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Левицького Тараса Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення; скасовано постанову серії НК №532749 від 27 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУАП, провадження у справі закрито.

У зв`язку із скасуванням постанов інспекторів поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності із закриттям провадження у справі останній просить відшкодувати моральну шкоду, яку оцінює у 20 865,00 грн. Стверджує, що у результаті безпідставної зупинки та винесення неправомірних постанов з накладенням штрафу права позивача були порушені та для її відновлення позивач повинен був вживати заходи щодо у суді.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.56 Конституції України визначено право кожної особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Держава, відповідно до закону, відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ч.3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Окрім того, порядок відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади врегульовано спеціальною нормою, що міститься у ст.1174 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний позов, суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду висловлений у постанові від Великої Палати від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, згідно з яким ст.ст.1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Незгода позивача із прийнятою інспектором патрульної постановою згідно із положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення, яку ним було оскаржене в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності свідчать про реалізацію позивачем передбаченого КАС України права на оскарження процесуальних рішень інспектора патрульної поліції та не є безумовним та безспірним доказом неправомірності процесуальних рішень, які потягла заподіяння позивачу моральної шкоди.

Сам факт скасування постанови інспектора поліції та закриття справ про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру, ураховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені рішенням суду. Наведеними рішеннями суду не установлено усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.10 ЦПК України).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Таким чином, оскільки у цій справі відсутні всі три умови для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування моральної шкоди, тому вимоги позивача є необґрунтованими. Доводи відповідачів є слушними, з якими суд погоджується.

Аналогічні висновки зроблені у рішенні Сихівського районного суду м.Львова від 25 липня 2019 року (справа 464/3236/19), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, яким у задоволенні позову позивача про відшкодування 20 000 грн моральної шкоди у зв`язку із скасуванням тих же постанов патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2, ст.125 КУАП, які є підставою позову у даній справі. Судом відмовлено у позові у зв`язку із недоведеністю позову та неналежним суб`єктним складом.

Тим же рішенням спростовують доводи відповідача ДКС України щодо неналежності його статусу як відповідача, адже з урахуванням Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, має бути належним відповідачем у даній категорії справ.

Безпідставними є покликання позивача на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», так як відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За положеннями Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Департамент патрульної поліції, затверджене наказом Національної поліції України в редакції від 31 жовтня 2016 року за № 1114, патрульна поліція не здійснює оперативно-розшукову діяльність та не є органом досудового розслідування, а тому не є суб`єктом за рішенням якого передбачено відшкодування моральної шкоди у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Доречними є аргументи відповідачів у цій частині.

Наведене свідчить, що позивачем не наведено та переконливо не доведено завдання йому моральної шкоди, що є його процесуальним обов`язком. Водночас суд ураховує, що у судовому засіданні позивач не зміг жодним чином пояснити у чому саме полягає моральна шкода та яким чином така виразилась. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи, передбачене ст.55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа указує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Згідно із ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При розгляді даної справи судом не встановлено порушення, невизнання чи оспорення відповідачами прав позивача. Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.

З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, у матеріалах справи відсутні.

Судові витрати

Розглядаючи прохання позивача, викладене у позовній заяві, про стягнення судових витрат у виді судового збору та витрат на правову допомогу, то такі у зв`язку із відмовою в позові до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України). Також суд констатує, що докази понесення таких судовий витрат у даній справі відсутні. Судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Відмовити у стягненні судових витрат у виді судового збору та витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

відповідач Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 40108646, м.Львів, вул.Перфецького, 19

відповідач Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, м.Київ, вул.Бастіонна, 6

Повний текст судового рішення виготовлено 12 липня 2021 року.

Суддя О.В.Тімченко