Рішення № 98260465, 30.06.2021, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/858/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Вовк О.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Страхової компанії “Еталон”: Репета Ю.Ю.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить, стягнути на його користь з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» - 100 000 грн. страхового відшкодування, з ОСОБА_2 - 18 417 грн. 16 коп. майнової шкоди та судові витрати по справі. Свої позовні вимоги аргументує тим, що 18 травня 2017 року, близько 23 год. 35 хв. у м. Перемишляни Львівської області, на перехресті вул. Івана Франка - Галицька, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Ford Transit» номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Volswagen Transporter» номерний знак Республіки Польща НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди у відповідності до звіту про оцінку автомобіля марки «Volswagen Transporter» номерний знак Республіки Польща НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , складеного 07 червня 2019 року, вартість відновлювального ремонту рівня ринкової вартості становить 132951, 92 грн. Водночас, вартість працездатних та ліквідних складових даного автомобіля, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та коефіцієнта ліквідності, за мінусом вартості робіт по їх демонтажу та вартості металобрухту складових, які залишилися, складає 14 534 грн. 76 коп. У зв`язку із викладеним, вартість матеріального збиту завданого позивачу становить 118 417 грн. 16 коп., розрахованого як різниця між ринковою вартістю автомобіля та його залишками після дорожньо-транспортної пригоди. Автомобіль марки ««Volswagen Transporter» номерний знак Республіки Польща НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Республіки Польща належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . У свою чергу, ОСОБА_4 , нотаріально - посвідченою довіреністю уповноважила позивача отримувати страхове відшкодування у зв`язку із пошкодженням зазначеного автомобіля та вчиняти від її імені будь-які інші дії, які будуть необхідні при реалізації виданої нею довіреності. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Ford Transit» номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8460960 у ПрАТ «СК «Еталон». 14 вересня 2018 року подано до ПрАТ «СК «Еталон» заяву про виплату страхового відшкодування та інші документи необхідні для врегулювання страхового випадку. Листом від 07 листопада 2018 року він отримав відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, покликаючись при цьому на п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте з таким рішенням страховика він не погоджується, оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулася 18 травня 2017 року. У свою чергу відповідач ОСОБА_2 своєї вини у даній пригоді категорично не визнавав. 30 травня 2018 року слідчим прийнята постанова про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало понад рік. Протокол серії БД №084361 про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 складений працівниками поліції лише 05 червня 2018 року. Постанова Перемишлянського районного суду Львівської області у цій справі винесена 12 липня 2018 року, яка відповідно до положень КУпАП вступила в законну силу після закінчення 10-денного строку на її оскарження в апеляційному порядку. Вищенаведені обставини не давали правових підстав звернутися йому із заявою до ПрАТ «СК «Еталон», оскільки цивільно-правова відповідальність настає з моменту встановлення, в передбаченому законом порядку, вини особи. Після вступу в законну силу рішення Перемишлянського районного суду Львівської області, яким встановлено наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП в діях відповідача ОСОБА_2 , він звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки саме з цього моменту виникли обгрунтовані правові підстави на відновлення порушеного права, у спосіб виплати страхового відшкодування, оскільки його цивільно-правова відповідальність була забезпечена полісом у ПрАТ «СК «Еталон». З огляду на вищевикладене вважає відмову у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СК «Еталон» такою що не ґрунтується на вимогах закону та не забезпечує мети дії норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Враховуючи ліміт визначений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8460960 з ПрАТ «СК «Еталон» підлягає стягненню 100 000 грн. страхового відшкодування. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на день дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8460960 з визначеним лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 100 000 грн., і дана сума в повному обсязі не покриває заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 118 417 грн. 16 коп., різницю, яка становить 18 417 грн. 16 коп. слід стягнути з ОСОБА_2 .

Представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», подано відзив на позовну заяву, згідно якого, він просить у позові відмовити у зв`язку із неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, даний строк є присічним і поновленню не підлягає, а відтак поважність причин пропуску не мають значення.

Позивач в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений позов визнав.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти позову заперечив, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву просив у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши обставини та документальні докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає до часткового задоволення мотивуючи це наступним.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом встановлено, що постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 липня 2018 року, визнано ОСОБА_2 винним у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а саме у тому, що ОСОБА_2 18.05.2017р. біля 23.35 год. в м.Перемишляни керуючи автомобілем «Форд Транзит» державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги на головну, з вулиці Ів.Франка на вул.Галицьку не пропустив транспортного засобу, що рухався по головній дорозі, а саме автомобіль «Фольцваген Транспортер» державний номерний знак НОМЕР_4 (польська реєстрація) під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок даної ДТП вищевказані автомобілі отримали технічні пошкодження. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (п. 2.1. ст..2 ЗУ ” Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності”

Згідно зі ст. 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» (Закону) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно висновку №988/19 про оцінку автомобіля марки «Volswagen Transporter» номерний знак Республіки Польща НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , складеного 07 червня 2019 року, Вартість відновлювального ремонту рівня ринкової вартості становить 132951, 92 грн. вартість працездатних та ліквідних складових даного автомобіля, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та коефіцієнта ліквідності, за мінусом вартості робіт по їх демонтажу та вартості металобрухту складових, які залишилися, складає 14 534 грн. 76 коп. У зв`язку із викладеним, вартість матеріального збиту завданого позивачу становить 118 417 грн. 16 коп., розрахованого як різниця між ринковою вартістю автомобіля та його залишками після дорожньо-транспортної пригоди.

Автомобіль марки «Volswagen Transporter» номерний знак Республіки Польща НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Республіки Польща належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . У свою чергу, ОСОБА_4 , нотаріально-посвідченою довіреністю уповноважила Пришляківського П.І. отримувати страхове відшкодування у зв`язку із пошкодженням зазначеного автомобіля та вчиняти від її імені будь-які інші дії, які будуть необхідні при реалізації виданої нею довіреності.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Ford Transit» номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8460960 у ПрАТ «СК «Еталон».

14 вересня 2018 року позивачем подано до ПрАТ «СК «Еталон» заяву про виплату страхового відшкодування.

Листом від 07 листопада 2018 року ПрАТ «СК «Еталон», ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

Відповідно до п. 35.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Судом встановлено, що дорожньою-транспортна пригода за участі позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , сталася 18.05.2017 року, тоді як із повідомленням про таку та з заявою про страхове відшкодування позивач звернувся до відповідача ПАТ «Страхова компанія «Еталон» лише 14.09.2018 року.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивач не скористався своїм правом на отримання страхового відшкодування та не звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Еталон» в передбачений законом строк - 1 рік з дати дорожньо-транспортної пригоди для отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну.

Тому слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Еталон», оскільки вимогу заявлено по спливу строку визначеного спеціальним Законом і такий строк є присічним та поновленню не підлягає.

Даний факт узгоджується з висновком Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 641/8243/14-ц (провадження № 61-10185св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 233/6322/15-ц (провадження № 61-1080св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 761/8048/16-ц (провадження № 61-8643св18).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

ОСОБА_1 подав докази, що підтверджують факт завдання шкоди, розмір такої шкоди, а також докази того, що ОСОБА_2 є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

За таких обставин суд прийшов до висновку про стягнення майнової шкоди в розмірі 18 417,16 грвн (в межах заявлених вимог) саме з відповідача ОСОБА_2 . Розмір шкоди відповідачем не заперечувався та належними доказами не спростовувався.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 184.14 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 417.16 грн. майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 184,14 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлений 09.07.2021 року.

Суддя Р. О. Борняк