Рішення № 98259672, 08.07.2021, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3432/17

Провадження № 2/311/70/2021

08.07.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

секретаря судового засідання Осінцевої Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Василівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Василівського районного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Уточнивши позовні вимоги, позивач вказав, що відповідно до укладеного договору № 048СМБ/08 від 29 лютого 2008 року, відповідач ОСОБА_1 отримав в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 56 000,00 доларів США, зі сплатою 13,50 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 28 лютого 2022 року, на умовах визначених договором кредиту, а саме: повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах передбачених договором та графіком погашення кредиту.

Свої зобов`язання позивач за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу зазначену суму коштів.

Відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 20 листопада 2017 року у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 58 333,14 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 545 774,95 грн., яка складається із: суми заборгованості за кредитом 45 976,88 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1 218 345,34 грн.., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 25,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 666,98 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 12 324,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 326 584,02 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 6,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 178,60 грн.

Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, а також покласти на ОСОБА_1 оплату судових витрат (т.с. № 1, а.с. 2-4, 51-54).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного

Відповідно до укладеного договору № 048СМБ/08 від 29 лютого 2008 року, ОСОБА_1 отримав в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 56 000,00 доларів США, зі сплатою 13,50 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 28 лютого 2022 року, на умовах визначених договором, кредит.

В якості забезпечення боржником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій ОСОБА_1 передано в іпотеку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала йому на підставі договору купівлі-продажу № 1148 від 28.04.2001, заставною вартістю 71 000 дол. США.

Крім того, 26.03.2008 між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» укладений кредитний договір № 310-08Ж031К, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 786 259,62 грн. зі сплатою 14,5% річних та кінцевим строком повернення до 25.03.2028. Кредит надавався на фінансування будівництва придбання житла відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № 10/8-5-25/2-Т від 05.02.2008, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Укрсоц-Капітал», та договору про бронювання об`єкту нерухомості 301/02-08-138 від 01.02.2008, який був укладений між ОСОБА_1 та науково-виробничим підприємством «Пластополімер» ЛТД.

В якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, було передано в іпотеку наступне майно: за договором застави майнових прав від 26.03.2008 (реєстр. № 945) – майнові права на нерухомість, будівництво якої ще не завершено, за договором 10/8-5-25/2-Т купівлі-продажу цінних паперів від 05.02.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія по управлінню активами - адміністратор пенсійних фондів «Укрсоц-Капітал», діючого від свого імені та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Інвестстройтехнологія», за участю торговця цінними паперами ТОВ «Фондова компанія Зенит-ДТ», додаткового погодження № 1 від 21.02.2009 до договору № 10/8-5-25/2-Т купівлі-продажу цінних паперів від 05.02.2008 заставною вартістю 1 298 052 грн.; за договором застави цінних паперів № 310-08Ж031-3 від 26.03.2008 – пакет безпроцентних (цільових) облігацій серії А, який становить кількість 10 800 штук, які були у бездокументовій формі ТОВ «Компанія з управління активами – Адміністратор пенсійних фондів «Укрсоц-Капітал», загальною номінальною вартістю пакету облігацій 1 289 052 грн.

Однак, постановою господарського суду Запорізької області від 15.02.2010 боржника, ФОП ОСОБА_1 , визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором приватного підприємця-банкрута призначено арбітражного керуючого Комаренко Т.О., яку зобов`язано здійснити процедуру ліквідації.

14.04.2010 до господарського суду Запорізької області надійшла заява з кредиторськими вимогами від Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Запорізького відділення Донецької обласної філії акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до приватного підприємця-банкрута ОСОБА_1 в сумі 1 405 637,20 грн.

Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 08.12.2011 у справі № 26/41/10 на розгляд господарського суду Запорізької області подано звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_1 , якого визнано банкрутом постановою суду від 15.09.2010. Кредиторами у справі, які заявили вимоги, виступили Державна податкова інспекція у Василівському районі Запорізької області, ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк». Вказані вище кредитори були визнані та включені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів приватного підприємця-банкрута.

Під час процедури банкрутства було реалізоване все заставне майно ОСОБА_1 .

Грошових коштів від реалізації майна банкрута вистачило на погашення кредиторської заборгованості в сумі 421 824,77 грн., що склало 22% усіх вимог.

Інші вимоги кредиторів залишились непогашеними, у зв`язку з відсутністю майна та грошових коштів у приватного підприємця.

08.12.2011 господарський суд Запорізької області затвердив ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора. Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено, провадження у справі закрито. Ухвала набрала законної сили.

Позивач звернувся до суду з вимогами до ОСОБА_1 лише 14.12.2017 за спливом шести років після прийняття рішення господарським судом про припинення діяльності ФОП та затвердження ліквідаційного балансу банкрута та звіту ліквідатора.

Крім того, відповідач вказав, що, виходячи з того, що виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією.

Отже, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені та штрафу.

Тим більше у кредитному договорі передбачено, що сплата пені здійснюється у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування у гривні ( п.4.1 Договору).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, та відповідно до п. 4.1 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п.4.1 Договору за кожний день прострочки ( у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період невиконання зобов`язань). При цьому сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Отже вимоги про стягнення пені, вираженої в доларовому еквіваленті, на думку відповідача, не ґрунтуються на Законі та умовах Договору.

ОСОБА_1 також зазначив, що позивачем порушено строки позовної давності щодо стягнення основної суми заборгованості, оскільки про порушення свого права позивач знав ще під час пред`явлення заяви до ОСОБА_1 про включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів у господарській справі про банкрутство № 26/41/10, яку 14.05.2010 господарський суд Запорізької області своєю ухвалою прийняв до розгляду. Дана заява є своєрідною вимогою про дострокове повернення грошових коштів в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.3.15 Договору невідновлюваної кредитної лінії від 29.02.2008 № 048СМБ/08, сторони домовилися, що в разі порушення позичальником строків сплати процентів, та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково більш ніж на тридцять календарних днів кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник, зі свого боку, зобов`язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом тридцяти календарних днів з дати одержання зазначеного письмового повідомлення кредитора.

Отже, на думку відповідача, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строк виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред`явлення вимог 14.04.2010 до господарського суду Запорізької області відповідачу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, банком змінено строк виконання зобов`язання та перебіг позовної давності.

Перебіг позовної давності розпочався 14.05.2010 (зі спливом 30 днів з моменту отримання вимоги) і закінчився 14.05.2013, а позивач звернувся до суду з позовом лише 14.12.2017.

ОСОБА_1 зазначає, що позивач втратив своє право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та пенею, звернувшись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 048СМБ/08 від 29.02.2008 до суду лише 14.12.2017 року, тобто після спливу строків позовної давності (т.с. № 1, а.с. 155-160).

В додаткових поясненнях відповідач вказав, що, звернувшись до нього, як до позичальника із вимогою від 03.12.2009 про дострокове повернення кредиту на загальну суму 60 433,98 дол. США з яких: заборгованість за кредитом – 52 665,95 дол. США, прострочені відсотки – 7 768,03 дол. США та пеня – 1 287, 13 грн., банк реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України та змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання. Відповідно після отримання 25 грудня 2009 року позичальником відповідної вимоги про дострокове повернення кредиту, строк виконання зобов`язання настав 25 січня 2013 року.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строк виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред`явивши вимогу 03.12.2009 за № 152-005/96-601 позичальнику про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, банк змінив строк виконання зобов`язання та зумовив зміну перебігу позовної давності.

Отже, перебіг позовної давності розпочався 25.01.2010 (за спливом 30 днів з моменту отримання вимоги) і закінчився 25.01.2013, а позивач звернувся до суду з позовом лише 14.12.2017, що свідчить про пропуск позивачем позовної давності (т.с. № 2, а.с. 25-30).

В судове засідання представник позивача не з`явився, але надала суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явився, представником відповідача надано заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача.

Рух справи та прийняті процесуальні рішення.

19 грудня 2017 року позовна заява надійшла до суду (т.с. № 1, а.с. 1-4).

Ухвалою суду 29 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження (т.с. № 1, а.с. 29).

15 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.с. № 1, а.с. 36).

02 квітня 2018 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява (т.с. № 1, а.с. 51-54).

25 квітня 2018 року судом винесено заочне рішення у справі (т.с. № 1, а.с. 64-65).

21 квітня 2020 року до суду від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення з клопотанням про поновлення строку на подачу заяви (т.с. № 1, а.с. 77-83, 98-100).

30 липня 2020 року судом винесено ухвалу про скасування заочного рішення у справі від 25 квітня 2020 року (т.с. № 1, а.с. 139-140).

15 вересня 2020 року судом залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк» акціонерне товариство «Альфа-Банк» (т.с. № 1, а.с. 153).

30 вересня 2020 року отримано відзив на позовну заяву (т.с. № 1, а.с. 155-160).

30 листопада 2020 року винесено ухвалу про витребування доказів (т.с. № 1, а.с. 224).

25 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.с. № 1, а.с. 244).

25 лютого 2021 року винесено ухвалу про витребування доказів (т.с. № 2, а.с. 4).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №048СМБ/08 від 29 лютого 2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав від позивача ПАТ «УКРСОЦБАНК» в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 56 000,00 доларів США, зі сплатою 13,50 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 28 лютого 2022 року, на умовах визначених договором кредиту, а саме: повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах передбачених договором та графіком погашення кредиту. Кредит надано ОСОБА_1 на поточні потреби (а.с. 11-13, 14-15).

Свої зобов`язання позивач виконав у повному обсязі.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, станом на 20 листопада 2017 року, у нього перед позивачем ПАТ «УКРСОЦБАНК» виникла заборгованість в розмірі 58 333,14 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 545 774,95 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом 45 976,88 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1 218 345,34 грн.., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 25,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 666,98 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 12 324,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 326 584,02 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 6,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 178,60 грн., що підтверджено розрахунками заборгованості, виписками за особовим рахунком відповідача, доданими до матеріалів справи (т.с. № 1, а.с.22, 55, 177-180, 181-216, т.с. № 2, а.с. 16-19).

Згідно з пунктом 3.3.15 Договору сторони домовилися, що в разі порушення позичальником строків сплати процентів, та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково більш ніж на тридцять календарних днів кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник, зі свого боку, зобов`язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом тридцяти календарних днів з дати одержання зазначеного письмового повідомлення кредитора.

З досліджених судом доказів встановлено, що 03 грудня 2009 року позивач звернувся до ОСОБА_1 , як до позичальника, із вимогою про дострокове повернення кредиту, отриманого за умовами кредитного договору від 29 лютого 2008 року №048СМБ/08 на загальну суму 60 433,98 дол. США з яких: заборгованість за кредитом – 52 665,95 дол. США, прострочені відсотки – 7 768,03 дол. США та пеня – 1 287, 13 грн. (т.с. № 2, а.с.11, 30).

Згідно зі статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) Верховний Суд вказав, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1статті 1050 ЦК Україниза стосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.».

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Строк позовної давності починається з моменту пред`явлення Банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом (Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у рішенні від 9 листопада 2016 року у справі №6-2251цс16).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/449+4/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичність платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку в разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст. 1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц, кредитний договір припиняє свою дію з дати направлення боржнику вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу, тому вимоги про стягнення процентів після цієї дати задоволенню не підлягають. Згідно ст.611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором.

Таким чином, суд зазначає, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, позивач, як кредитор, реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України та змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне дострокове повернення кредиту та платежів за ним розпочався за спливом 30 днів після одержання такої вимоги

Відповідно, після отримання 25 грудня 2009 року позичальником відповідної вимоги про дострокове повернення кредиту, строк виконання зобов`язання настав 25 січня 2013 року.

З позовом до суду банк звернувся 14 грудня 2017 року (згідно відмітки на конверті про відправлення поштової кореспонденції), що свідчить про пропуск встановленого законом трирічного строку для звернення до суду, а, отже, про пропуск позивачем позовної давності та, як наслідок, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з цих підстав.

Суд зазначає, що додатково про обізнаність позивача про наявність заборгованості в розмірі, зазначеному позивачем у листі, направленому на адресу ОСОБА_1 03 грудня 2009 року, свідчить заява позивача від 08 квітня 2010 року на адресу господарського суду Запорізької області про включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство відповідача № 26/41/10 (т.с. № 1, а.с. 232-236). Зокрема, зі змісту вказаної заяви встановлено, що станом на 15.02.2010 ОСОБА_1 мав перед банком заборгованість за умовами кредитного договору від 29 лютого 2008 року №048СМБ/08 на загальну суму 62 047,85 дол. США з яких: заборгованість за кредитом – 52 665,95 дол. США, прострочені відсотки – 9 381,98 дол. США та пеня – 1 287, 13 грн., що свідчить про включення вимог до відповідача за листом від 03.12.2009 до вказаної заяви.

В подальшому, ухвалою господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2011 року затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та припинено його діяльність (т.с. № 1, а.с. 231).

Керуючись ст.ст. 12, 77, 80, 263-268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову акціонерного товариства «Альфа-Банку» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення суду складено 13 липня 2021 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко