Ухвала суду № 98258827, 13.07.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13192/21

провадження № 1-кп/753/1536/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Бондаренко М.С.,

секретар судового засідання Добробаба М.Р.,

учасники судового провадження:

прокурор Онацько А.Ю.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

під час проведення підготовчого судового засідання в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 42015100000000986, за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований

за адресою:

АДРЕСА_1 ,

раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

встановив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 02 липня 2021 року.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він будучи директором ПП «СПЕЦБУДЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 33634891), будучи службовою особою, будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, усвідомлюючи і передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці вирішив заволодіти грошовими коштами, виділених з бюджету.

Так, ОСОБА_1 , в період з травня 2012 року до серпня 2013 року, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у м. Києві, будучи службовою особою - директором ПП «СПЕЦБУДЕЛЕКТРОМОНТАЖ», який наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, маючи умисел на заволодіння чужим майном, а саме коштами управління житлово-комунального господарства Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, діючи з корисливих мотивів, використовуючи службові повноваження щодо підписання актів приймання виконаних будівельних робіт, які є офіційними документами, достовірно знаючи про обсяг виконаних робіт за Договором № 1 від 26 квітня 2012 року та додатковими угодами із «Реконструкції парку «Позняки» на перетині проспекту Петра Григоренка та вулиці Драгоманова із будівництвом фонтану у Дарницькому районі міста Києва», а також достовірно знаючи дійсну вартість вказаних робіт, діючи всупереч вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV та п. 3.3.12 Державних будівельних норм України Д.1.1-1-2000, умисно завищив вартість виконаних робіт, що відобразив у Актах приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які затвердив своїми підписами, спричинивши управлінню житлово-комунального господарства Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації матеріального збитку на суму 59 055,60 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Прокурор під час підготовчого судового засідання заявив суду про наявність клопотання від обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України.

Представник потерпілого до початку підготовчого судового засідання подала клопотання про проведення засідання у її відсутність.

Суд, заслухавши думку сторін провадження, прокурора та обвинуваченого, які не заперечували проти задоволення цього клопотання, дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Водночас ч. 4 ст. 286 КПК України встановлено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Шляхом опитування обвинуваченого, судом встановлено, що він правильно розуміє і не оспорює формулювання обвинувачення, характер висунутого обвинувачення та правову кваліфікацію своїх дій за ч. 2 ст. 191 КК України, у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої позиції обвинуваченого, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, дійсно мало місце, і воно отримало правильну кримінально-правову оцінку судом.

Окрім цього, судом встановлено, що обвинувачений розуміє свої права, передбачені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України, що не є реабілітуючою.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК України).

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Санкція ч. 2 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні з травня 2012 року до серпня 2013 року кримінального правопорушення, що віднесене до нетяжких злочинів, згідно зі ст. 12 КК України, а тому строк давності, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України становить п`ять років.

Враховуючи наведене, на час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого, закінчився п`ятирічний строк давності, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Разом з тим, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є неприпустимим.

Враховуючи наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 , з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_1 є нетяжким злочином, та з моменту вчинення інкримінованого злочину минуло більше п`яти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, речові докази відсутні, суд дійшов до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак клопотання слід задовольнити, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закривши стосовно нього кримінальне провадження за ч. 2 ст. 191 КК України.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні покласти на обвинуваченого, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20) про те, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З огляду на викладене та керуючись ст. 49, ч. 2 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ст. 314, 369-372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження та його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2015 року за № 42015100000000986, стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 КК України у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності, закрити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведені експертизи під час досудового розслідування:

- за проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 березня 2018 року № 1240/16-42/1241/16-42 у розмірі 27 170 грн;

- за проведення судово-економічної експертизи від 31 травня 2018 року № 6847/18-45 у розмірі 5 720 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М. С. Бондаренко