Ухвала суду № 98255389, 07.07.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/2056/20

Номер провадження 1-кп/201/361/2021

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання – Горностаєвій О.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Будака О.С.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – Грицай В.О.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – Мерешка М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника Грицай В.О. про зміну запобіжного заходу, застосованого в рамках кримінального провадження, відомості про яке 03 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 03 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою до спливу двомісячного терміну.

У судовому засіданні прокурор Будак О.С. висловив думку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до шести років, а тому є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, прокурор зазначив, що перебуваючи на волі, ОСОБА_2 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані в суді. А також посилався на те, що у ОСОБА_2 відсутні міцні соціальні зв`язки в місці його проживання, відсутнє постійне місце роботи та джерело доходу.

Також додав, що відносно обвинуваченого до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська направлений обвинувальний акт за ч. 2 ст. 187 КК України, що свідчить про те, що ОСОБА_2 може вчинити нові умисні кримінальні правопорушення з корисливих мотивів.

Таким чином, на переконання прокурора, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не втратили свою актуальність та продовжують існувати, а тому є доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Грицай В.О. у судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків.

При цьому, зауважив на те, що прокурором не подано відповідне клопотання про продовження його підзахисному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за 5 днів, як це передбачено законом, до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання під вартою, а, тому, на його думку, правові підстави для продовження тримання під вартою ОСОБА_2 відсутні.

За наведених ним підстав просив змінити його підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час задля надання можливості працевлаштуватися на роботу, про що подав письмове заперечення на усне клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав позицію і клопотання свого захисника у повному обсязі та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що переховуватися від суду не буде.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Мерешко М.Л. залишили вирішення питання доцільності продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_2 та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на розсуд суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів до 03 березня 2020 року, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених ним ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого ОСОБА_2 переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків не зменшилися на час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років, при цьому, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

При цьому, під час оцінки ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_2 .

Поряд із цим, оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_3 переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані у суді ступень яких є досить високою.

Разом із цим, на переконання суду, прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати ризик можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_2 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній також підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і обвинувальний акт стосовно останнього направлений до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, що, у свою чергу, може характеризувати обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення злочинів, а, отже, дає достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Поряд із цим, суд не приймає доводи сторони захисту про відсутність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_2 під вартою у зв`язку із відсутністю відповідного клопотання прокурора про продовження такого запобіжного заходу, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону, адже, виходячи з положень ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду кримінального провадження незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто для вирішення означеного питання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду клопотання сторони обвинувачення не є обов`язковим.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватими, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Поряд із цим, вирішуючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд приходить до висновку, що таке клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, як з наведених вище підстав, так і виходячи з наступного.

Так, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Грицай В.О. про неналежні умови утримання обвинуваченого під вартою, а саме відсутність свіжого повітря, гігієнічних умов, недостатнє природне освітлення, відсутність фізичних вправ на свіжому повітрі, постільної білизни, недостатня кількість продуктів харчування, низька якість продуктів харчування, переповненість камери, відсутність туалетних засобів, як на підставу для зміни запобіжного заходу судом не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до статей 1,2 Закону України «Про попереднє ув`язнення» Попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Метою попереднього ув`язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.

Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув`язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, або за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи начальника установи для попереднього ув`язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах.

Крім того, статтею 9 цього ж Закону визначено перелік прав осіб, взятих під варту, серед яких право знайомитися з правилами тримання під вартою, на щоденну прогулянку тривалістю одна година, одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі, купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення, користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження.

Пунктом 6 статті 13 Закону України «Про попереднє ув`язнення» скарги, заяви і листи з питань, не пов`язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув`язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому законом.

Так, захисником Грицай В.О. не надано жодного підтвердження того факту, що його підзахисний ОСОБА_2 звертався зі відповідними скаргами на неналежні умови утримання до адміністрації місця попереднього ув`язнення.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про попереднє ув`язнення» нагляд за додержанням законів у місцях попереднього ув`язнення здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Тобто, суд не є тим органом, який уповноважений перевіряти належність умов утримання осіб, які перебувають під вартою, тим більше, що, навіть у разі встановлення відповідним органом факту неналежних умов утримання особи у місці попереднього ув`язнення, це не є підставою для зміни запобіжного заходу, а є підставою для відповідного реагування прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Поряд із цим, суд враховує наведені стороною захисту доводи про наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 постійного місця проживання, матері пенсійного віку, позитивної характеристики з місця мешкання та вірогідну можливість останнього працевлаштуватися на роботу, однак ці обставини, на переконання суду, не зменшують ступень існуючих ризиків, які визнані судом доведеними, і не можуть слугувати підставою для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового провадження.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_2 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою закінчується 09 липня 2021 року, вважає за доцільне продовжити тримання ОСОБА_2 під вартою строком на 60 днів до 04 вересня 2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 199, 331, 369-372, 395 КПК України, суд, –

постановив:

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 04 вересня 2021 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, є 04 вересня 2021 року.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Грицай В.О. про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17 годині 30 хвилин 08 липня 2021 року.

Суддя І.Г. Ополинська