Ухвала суду № 9825081, 08.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року справа №2а-26124/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Василенко Л.А., Губської Л.В.

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Стахановський машинобудівельний завод»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 26 лютого 2010 року

по адміністративній справі № 2а-26124/09/1270

за позовом Закритого акціонерного товариства «Стахановський машинобудівельний завод»

до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним та скасування податкового рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ «Стахановський машинобудівельний завод» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.03.2009 року № 0000242301, від 14.04.2009 року № 0000242301/1, від 30.06.2009 року № 0000242301/2, від 30.06.2009 року № 2823272301/2, посилаючись на наступні обставини.

В період з 25.02.2009 року по 03.03.2009 року Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання виконання експортного контракту № 41/137 від 19.02.1999 року, укладеного з ТОВ «Стахановмаш» м. Москва. За результатами перевірки був складений акт № 168/23-00211352 від 06.03.2009 року, з висновками якого позивач не згоден, оскільки згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі прийняття судом, Міжнародним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовні заяви резиденту про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст.1,2 цим Законом, зупиняється і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених ст.1,2 Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду суду. В законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вказано, що підприємство може звернутися до суду, Міжнародного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при ТПП України, тобто в Законі чітко не прописано які суди підпадають під поняття «суди» та не зазначається, що резидент має право звертатися лише до Міжнародного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при ТПП України.

15.10.2001 року позивач звернувся до Третейського суду при Луганській Торгово-промисловій палаті з позовом до ТОВ «Стахановмаш» про стягнення заборгованості у сумі 175000 руб. РФ. Рішенням Третейського суду при Луганській Торгово-промисловій палаті від 30.11.2001 року позов позивача було задоволено у повному обсязі. 28.07.2003 року позивач звернувся із заявою до Арбітражного суду м. Москви про визнання та виконання рішення Третейського суду при луганській ТПП, який своєю ухвалою від 01.04.2004 року по справі А40-52154/03-45-250 затвердив мирову угоду, згідно якої ТОВ «Стахановмаш» зобов'язалося погашати заборгованість у розмірі 150000 рублів щомісяця по 12500 рублів з березня 2004 року по березень 2005 року.

Крім того, санкція за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності - пеня, стягнення якої передбачають ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - не включена до понять Закону № 2181 «штрафна санкція» або «пеня» і не може сплачуватися як податкове зобов'язання, а також стягуватись як податковий борг. Податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2002 року № 586/23-00211352-11016 позивачу була нарахована пеня у розмірі 57414 гривень, яка сплачена в повному обсязі. Більш ніяких штрафних санкцій за період з 13.09.2002 року не застосовувалися. Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1,2 цього закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного Банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Загальна сума неодержаної виручки склала 150000 російських рублів, що на грошові кошти України складає приблизно 40000 гривень. Стахановською об'єднаною податковою інспекцією було нараховано штрафних санкцій у розмірі 200906,20 гривень, що значно перебільшує розмір неодержаної виручки. Більш того, податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2002 року № 586/23-00211352-11016 позивачу вже була нарахована пеня у розмірі 57414 гривень. Зазначена пеня була сплачена в повному обсязі. У зв'язку з чим позивач вважає дії Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції неправомірними. Позивач надавав заперечення до акту та оскаржував рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, однак Стахановська об'єднана державна податкова інспекція та Державна податкова адміністрація в Луганській області не задовольнили вимоги позивача. Вважає такі дії такими, що прийняті всупереч чинному законодавству та просив скасувати оскаржувані податкові рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року у справі № 2а-26124/09/1270 у задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Позивачем подана апеляційна скарга на зазначену постанову, в якій він просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно контракту № 41/137 від 12.10.1999 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Стахановмаш», позивач постачає ТОВ «Стахановмаш» продукцію згідно специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Згідно розділу 9 вказаного контракту спір щодо виконання цього контракту підлягає передачі та розгляду та остаточне вирішення в Міжнародний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті м. Москви. Сторони згодні з тим, що для вирішення їх спору буде застосовуватися російське матеріальне право. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті м. Москви. Мова арбітражу російська, місце проведення засідання Арбітражного суду м. Київ. Сторони зобов'язуються виконати арбітражне рішення у строк, встановлений в самому рішенні.

Як вбачається з рішення третейського суду при Луганській регіональній торгово-промисловій палаті від 30.11.2001 року по справі № 11/35. позов позивача до ТОВ «Стахановмаш» про стягнення 175000 рублів РФ задоволений в повному обсязі, останній зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 175000 рублів РФ та 2100 рублів РФ у відшкодування судових витрат. Рішення Третейського суду є остаточним, набирає чинності з моменту винесення та підлягає негайному виконанню.

Ухвалою Арбітражного суду м. Москви від 01.04.2004 року затверджена мирова угода між позивачем та ТОВ «Стахановмаш» про стягненні заборгованості згідно рішення третейського суду при Луганській регіональній торгово-промисловій палаті від 31.11.2001 року по справі № 11/35 для погашення заборгованості в сумі 150000 рублів шляхом перерахування щомісяця по 12500 рублів.

Однак, згідно контракту № 41/137 від 12.10.1999 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Стахановмаш», в розділі № 9 сторонами по контракту встановлена договірна підсудність та чітко визначені суди, які повинні були розглядати спори при умові їх виникнення. Але позивачем в якості судових рішень як підстав для відсутності обов'язку сплати пені за порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зазначені рішення Третейського суду при Луганській Торгово-промисловій палаті та ухвала Арбітражного суду м. Москви, які не зазначені в розділі № 9 вказаного контракту.

Отже, рішення вказаних судів не можуть в силу вимог ст. 72 КАС України встановлювати наявність тих обставин, які не доводяться при розгляді даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Стахановською об'єднаною податковою інспекцією в період з 25.02.2009 року по 03.03.2009 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 06.03.2009 року складено акт перевірки № 168/23-00211352 з питання виконання експортного контракту № 41/137 від 19.02.1999 року, укладеного з ЗАТ «Стахановмаш» з наданим розрахунком штрафних санкцій в розмірі 200791,10 грн., в якому встановлені порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

17.03.2009 року позивачем було отримане податкове повідомлення - рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.03.2009 року № 0000242301 про сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 200791,10 грн. за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Наступними рішеннями Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації в Луганській області скарги на зазначене рішення відхилені.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 передбачено, що платники податків юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) передбачено чинним законодавством (Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»), внаслідок чого підлягає стягненню відповідними контролюючими органами.

Отже, при даних правовідносинах позивач в розумінні Закону № 2181 є платником податків. Однак з аналізу норм законодавства вбачається, що відносно вказаних конкретних правовідносин діючим законодавством не передбачені прямі норми, які б регламентували порядок стягнення пені за порушення термінів розрахунків, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». У зв'язку з чим судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 7 ст. 9 КАС України правомірно застосована аналогія закону у вигляді норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року, який є спеціальним законом щодо процедури стягнення пені з платників податків.

Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181 передбачено, що податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту. Стягнення пені за порушення термінів розрахунків, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не зазначені у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту Закону № 2181, внаслідок чого податкові органи відносно спірних правовідносин відповідно до законодавства є контролюючими органами та мають право стягувати визначену суму пені.

Зміни до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», як збільшують строк зарахування виручки в іноземній валюті з 90 днів до 180 днів та положення про те, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), набрали чинності з 01 січня 2008 року, до вказаної дати законодавством строк нарахування пені не обмежувався.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в акті перевірки та доданих розрахунках чітко вказані періоди нарахування пені, а саме з 15.10.2001 року по 31.12.2007 року вже з урахуванням сплаченої пені за податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2002 року № 586/23-00211352-11016 у розмірі 57414 гривень за період з 19 лютого 1999 року по 15 жовтня 2001 року.

Отже, при перевірці та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією були правильно застосовані норми законодавства, яке змінювалося, та враховані вже сплачені суми пені.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Оскільки нарахування пені за порушення порядку розрахунків в сфері зовнішньоекономічної не тягне за собою ані припинення правопорушення, ані ліквідацію його наслідків, то такий спеціальний вид пені за ознаками не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції. Спірна сума пені повинна стягуватися контролюючим органом відповідно до норм Закону № 2181.

Відповідно до підпункту 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, останнім днем граничного строку визначення та сплати суми пені є 31.12.2007 року, оскільки з 01.01.2008 року набрали чинності зміни до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», які збільшили строк зарахування виручки в іноземній валюті з 90 днів до 180 днів та закріпили положення про те, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Податковий орган в межах 1095 днів з 01.01.2008 року визначив суму податкових зобов'язань та в установленому законом порядку пред'явив до стягнення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень правомірні та відповідають діючому законодавству.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути змінено чи скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються.

Керуючись ст.ст.167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Стахановський машинобудівельний завод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року у справі № 2а-26124/09/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року у справі № 2а-26124/09/1270 залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі з 11.06.2010 року.

Головуючий

Судді