Постанова № 9824806, 03.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2085/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючої судді Баргаміної Н.М.

при секретарі Хоботні Є. А.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Попович Л. Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Менському районі про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

27.04.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Менському районі, в якому просить суд скасувати рішення Державної податкової інспекції у Менському районі про застосування штрафних санкцій в сумі 1700 грн. від 02.12.2009 року № 2318/23. Свої вимоги мотивує тим, що при проведенні перевірки зберігання, маркування та реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів магазину «Авангард» працівниками податкового органу було встановлено факт зберігання вина «Лідія» без марки акцизного збору встановленого зразка. При цьому перевіряючими не було враховано , що марки акцизного збору на пакеті з вином прикріплені не дуже міцно, одна з марок при переміщенні відклеїлась та знаходилась поруч біля виноробної продукції на підлозі. До того ж вказала, що в порушення чинного законодавства податковим органом не було попереджено платника податків про перевірку за 10 днів до дати фактичного її проведення.

В судовому засіданні позивач позов та його мотиви підтримав повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з наступних підстав.

Під час перевірки магазину «Авангард», що належить позивачу, було встановлено здійснення реалізації та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, чим порушено ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового , коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п.20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою КМУ від 23.04.2003 року №567, ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби». Відповідно до вищевказаного Положення, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції, для прикріплення марок повинен використовуватися клей , який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Таким чином , марка акцизного збору не могла самовільно відклеїтися, а при відклеюванні не пошкодитися. До того ж, відклеєна марка акцизного збору не надавалася позивачем як під час перевірки, так і після її закінчення. На думку відповідача, зауваження , що позивача не було попереджено завчасно про проведення перевірки є необґрунтованими, оскільки при здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) органи державної податкової служби керуються ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок, вимоги якої було дотримано перевіряючими в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПА в Чернігівській області 14.10.2009 року була здійснена перевірка магазину «Авангард», що розташований за адресою АДРЕСА_1, що належить субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт перевірки № 337/25/12/23/282/813967 .

Відповідно до акту в ході перевірки встановлено, зокрема, здійснення реалізації та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, чим порушено статтю 11 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», пункт 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року №567, статтю 7 Закону України від 15.09.1995 року №329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», а саме, в торгівельному залі знаходився 1 пакет вина «Лідія» ординарне столове напівсолодке рожеве 1 л міцністю 9 -12 % по ціні реалізації 12,5 грн., виробник ЗАТ «Одесавинпром» (код 00412027) без марки акцизного збору встановленого зразка.

В наданих під час перевірки підприємцем ОСОБА_1 письмових поясненнях підтверджено, що на момент перевірки 14.10. 2009 року в магазині «Авангард» зберігалась та знаходилась в реалізації 1 пачка (пакет) вина «Лідія» ординарне столове рожеве 1 л міцністю 9 -12% по ціні реалізації 12,5 грн., виробник ЗАТ "Одесавинпром" (м. Одеса) без марки акцизного збору, а встановлений перевіркою факт відсутності марки акцизного збору на пакеті вина "Лідія" пояснено тим, що після прибирання можливо марка загубилась і відклеїлась.

Акт перевірки підписаний без зауважень підприємцем ОСОБА_1, в присутності якої здійснювалась перевірка, один примірник акта ним отриманий.

За результатами розгляду акту перевірки від 14.10.2009 року № 337/25/12/23/282/1813967 начальником ДПІ у Менському районі було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 2.12.2009 року №2318/23, яким за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного збору до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700 грн. відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Рішення про застосування фінансових санкцій направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано позивачем 5 .02.2010 року.

Судом встановлено, що позивач скористався правом оскарження рішення, оскільки звертався до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області з скаргою № 1 від 10.02.2010 року на рішення Державної податкової інспекції у Менському районі від 02.12.2009 року № 2318/23 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, яка була залишена податковим органом без задоволення.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указом Президента України «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 11.07.2001 року N 510/2001 на Державну податкову службу України покладено функції із забезпеченням реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері. Згідно із ст. ст. 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», податкова інспекція є уповноваженим органом на здійснення перевірок та накладення штрафів за порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Статтею 11 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 року N 329/95-ВР під «маркою акцизного збору» визначає спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Отже, марка акцизного збору є спеціальним знаком, яким підтверджується, в тому числі легальність реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Згідно з пунктом 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04. 2003 року марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів; для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються лише марки, які відповідають виду продукції та місткості тари; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються немаркованими.

Відповідно до вказаного Положення, марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів.

Пунктом 12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року №854 передбачено, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.

Відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04. 2003 року маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції (п. 19), для прикріплення марок повинен використовуватися клей, який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання (п. 21).

Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не дано визначення терміну "реалізація", яка є однією з необхідних передумов застосування штрафних санкцій за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного збору.

Разом з тим, п. 20 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що реалізація - це діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про захист прав споживачів» не ототожнює реалізацію з проведенням лише розрахунково-касової операції в магазині, а включає в себе також дії продавця по підготовці алкогольних напоїв для продажу, пропонування їх споживачам тощо.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 року N 329/95-ВР відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідальність за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановлена частиною 2 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і передбачає застосування до суб'єктів підприємницької діяльності фінансових санкцій у вигляді штрафів у разі зберігання, реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо порушення порядку проведення перевірки виходячи з наступного.

За умови достовірного встановлення факту вчинення з боку субєкта підприємницької діяльності порушень, встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема правил маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, встановлених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та обґрунтованого застосування до субєкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій, допущені контролюючим органом процедурні порушення здійснення перевірок, зокрема неповідомлення позивача про проведення перевірки у встановлений 10-денний термін, не є виключною підставою для визнання неправомірним визначених контролюючим органом фінансових санкцій за вказані порушення.

Виключними підставами для визнання рішення контролюючого органу про застосування до субєкта господарювання адміністративно-господарських санкцій недійсним є його необґрунтованість, тобто наявність у ньому висновків про вчинення порушення, які ґрунтуються на припущеннях, а не на фактичних обставинах, невідповідність його визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність застосування податковим органом штрафних санкцій до позивача у розмірі 1700 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів правомірність своїх дій.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки права позивача в даному випадку відповідачем не були порушені, а оскаржувані дії ДПІ у Менському районі були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.

Керуючись ст.ст.17,18,104, 122, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 07 червня 2010 р.

Суддя Баргаміна Н.М.