Постанова № 9824395, 07.06.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1510/10/1970

"07" червня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Загорського О.О., при секретарі Мельничук С.М.

за участю представника позивача - Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Гафтко Н.Л.;

представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Козівський районний центр зайнятості Куйбіди Н.О.;

представника відповідача Лішнянського Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі позовну заяву Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Козівський райагробуд»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені 19751,73 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ТзОВ «Козівський райагробуд»про стягнення 19675,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені 76,73 грн.

Представник позивача позов підтримала та надала пояснення аналогічні позовним вимогам і вказала, що відповідачем, не подавався звіт за січень 2009р. в Козівський РЦЗ про наявні вакансії.

Представник відповідача надав пояснення аналогічні долученому до матеріалів справи запереченню на позов, та вказав, що оскільки товариство не подало звіт за січень 2009р. в Козівський РЦЗ про наявні вакансії, тому на його думку позов підлягає до часткового задоволення. Зазначив, що в інші місяці, крім січня, протягом 2009 р. відповідач подавав до Козівського РЦЗ звіти за формою №3-ПН з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів на створені ним робочі місця.

Представник третьої особи, вказала, що відповідачем протягом 2009р. подавались звіти за формою №3-ПН за всі місяці, крім січня. Козівським РЦЗ направлялись для працевлаштування до відповідача 5 осіб, яким встановлена інвалідність, але всі вони відмовились від запропонованих посад. Вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши подані докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.1ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

ТзОВ «Козівський райагробуд»подавало в 2009 р. до Козівського РЦЗ звіти Ф-3-ПН, в яких вказувалось про наявність 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не було подано звітів Ф-3-ПН за січень 2009р.

Як вбачається з корінців направлень на працевлаштування, виданих для працевлаштування в ТзОВ «Козівський райагробуд»5 особам з інвалідністю, всі вони відмовились від запропонованої роботи - 2 особам не підійшла робота, 3 особи відмовились у звязку із транспортною недоступністю - місце роботи знаходиться на відстані більшій ніж 17 км від місця проживання, /транспортна доступність визначена Розпорядженням голови Козівської РДА № 41 від 28.01.2010, яке долучено до матеріалів справи/.

Отже, на думку суду, викладене свідчить про те, що відповідачем приймались заходи щодо працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року №875ХІІ (надаліЗакон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості 1 робочого місця.

Згідно ст.20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.1ст. 19 Закону, вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р., обчислюється виходячи із 120 % річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції.

Аналіз зазначених норм, на думку суду, дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також у разі неприйняття заходів спрямованих на недопущення порушення.

Вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»відповідачем частково виконано, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до довідки ТОВ Фонду СЗІ вбачається, що розмір адміністративно-господарських санкцій за 1 місяць 2009 р. - січень 2009р., в якому відповідачем не подавалась звітність Ф-3-ПН, становить 1639,58 грн., пеня 6,39 грн.

Згідно вимог ст.ст. 69, 70 КАС України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний звязок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і обєктивно зясувавши обставини справи, усунувши із судового розгляду все що не має значення для вирішення справи по суті, дослідивши докази в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення 1639,58 грн. адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування інвалідів в січні 2009 року, та пені в сумі 6,39 грн.

Приходячи до висновку про часткове задоволення позову, судом враховано і позицію Львівського апеляційного адміністративного суду, викладену, зокрема і в Ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №7444/09/9104 від 25.03.2010.

Керуючись ч.2 ст.19, ч.1 ст.67 Конституції України, ст.ст. 7, 11, 69-72, 79, 86, 153, 158-163, 167 КАС України, ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Козівський райагробуд», смт. Козова, вул. Грушевського, 6 код 03586638 на користь Тернопільського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 14032334, р/р 31213230700282, ГУДКУ в Тернопільській обл., 50070000, МФО 838012, код одержувача 23588608) 1639,58 грн. адміністративно-господарських санкцій та 6,39 грн. пені.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги у порядок і строк, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

/в повному обсязі постанова складена 10.06.10р./

Головуючий суддяЗагорський О.О.

копія вірна

СуддяЗагорський О.О.