Ухвала суду № 98242464, 12.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

12 липня 2021 року справа № 580/231/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/231/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 – особисто]

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Ліквідаційної комісії (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 08592537) [представник відповідача Желізняк Ю.В. – за довіреністю], Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00032684) [представник відповідача 2 – не прибув]

про визнання протиправним висновку, зобов`язання вчинити дії, прийняв ухвалу.

16.01.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України, просить:

- визнати таким, що не відповідає вимогам закону висновок УМВС України в Черкаській області в особі Ліквідаційної комісії з резолюцією директора департаменту фінансово-облікової політики МВС України С.М. Шевніна про відмову в призначенні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі №2340/4545/18 за позовом до МВС України;

- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Ліквідаційної комісії відновити порушене право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення (затвердити висновок) про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300 прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, згідно вимог ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 справу № 580/231/20 прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.02.2020. Ухвалою від 21.02.2020 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 25.03.2020. Ухвалою від 25.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду 28.04.2020. Ухвалою від 28.04.2020 зупинено провадження у адміністративній справі № 580/231/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним висновку, зобов`язання вчинити дії до вирішення Верховним Судом касаційної скарги Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 2340/4545/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою від 12.07.2021 поновлено провадження у справі № 580/231/20, призначено судове засідання на 12.07.2021.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що відповідачами на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 2340/4545/18 протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, позаяк позивач був працівником МВС, інвалідність настала внаслідок виконання службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на нього поширюється дія Закону № 580.

Відповідач 1 позов не визнав, 18.02.2020 подав відзив, де зазначив, що Ліквідаційною комісією УМВС України у Черкаській області на виконання рішення суду від 04.03.2019 у справі № 2340/4545/18 повторно направлено до МВС України для прийняття рішення разом з документами передбаченими пунктом 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 № 850 (далі – Порядок № 850). 25.10.2019 МВС України повідомило відповідача 1 про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки Порядок № 850 на позивача не розповсюджується. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 на службі в міліції не перебував та спеціального звання у міліції не мав, що унеможливлює застосування до позивача порядку № 850. Ліквідаційна комісія УМВС, в свою чергу повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги та про прийняте МВС України рішення. Щодо позовної вимоги про поновлення порушеного права позивача відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580) та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 (далі – Порядок № 4). Відповідачем 1 зазначено, що Головне управління Національної поліції в Черкаській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, а Законом № 580 та Порядком № 4 врегульовано питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги поліцейському. Оскільки позивач не проходив служби у поліції, то на нього не поширюється Закон № 580 та Наказу № 4. Представник Відповідача 1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач 2 позов не визнав, 17.02.2020 подав до суду відзив, де зазначив, що МВС України не є належним відповідачем щодо позовних вимог про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до положень Закону № 580 та наказу № 4. Відповідачем 2 зазначено, що виплату одноразової компенсації позивачу має бути здійснено відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 14.05.2015 № 285. Відповідач 2 вважає, оскільки причинний зв`язок захворювання позивача не відповідає вимогам підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850, то положення порядку № 850 на позивача не поширюються. Відповідач 2 свого представника у судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

06.03.2020 позивачем подано відповідь на відзив, де зазначено, що відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 2340/4545/18 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Ліквідаційної комісії та Міністерство внутрішніх справ України є належними відповідачами. Позивач був співробітником Міністерства внутрішніх справ України з 12.09.1985 до 14.02.1991. Згідно висновку республіканської експертної ради ОВВК УВС Черкаської області від 29.05.1991 встановлено: каліцтво, так, отримане під час виконання службових обов`язків в зв`язку з аварією на ЧАЕС. Згідно довідок МСЕК від 03.06.1995 № 111624 та від 12.07.2017 №868127 причина інвалідності: каліцтво отримане під час виконання службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС. Позивач вважає, що наявні всі підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Позов просив задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, що потребують судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, що виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, що є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09. 2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не належать задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/642/19 не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги (п. 54 ЄДРСР 95439652).

Судом з матеріалів справи № 580/231/20, з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 03.06.2021 у справі № 2340/4545/18 (позовні вимоги про визнання протиправною відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 та зобов`язання відповідачів 1 та 2 вчинити дії і прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги є такими, що належать до задоволення) встановлено, що позивач фактично оскаржує бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду від 03.06.2021 у справі № 2340/4545/18.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 2340/4545/18 та постановою Верховного Суду від 03.06.2021 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаської області, оформлену листом від 13.08.2018 № К-314 у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2-ї групи, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС; визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС; зобов`язано ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаської області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про міліцію», постанови КМУ від 21.10.2015 № 850; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про міліцію», постанови КМУ від 21.10.2015 № 850; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

18.10.2019 директором департаменту фонансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_2 не погоджено (відмовлено) висновок УМВС України в Черкаській області про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 2340/4545/18 (а.с.9).

25.10.2019 департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України направлено на адресу Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області затверджений на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 2340/4545/18 висновок та матеріали про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850. В обґрунтування відмови зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1 та належить до осіб, які мають право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон № 796). Згідно статті 48 Закону № 796 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю (а.с.6). Підстави для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 850 відсутні.

Судом встановлено, що Міністерством внутрішніх справ України відповідно до Закону України «Про міліцію», постанови КМУ від 21.10.2015 № 850 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 2340/4545/18 не прийнято документа у формі «рішення».

ДСТУ 4163-2003 поширюється на організаційно-розпорядчі документи з різними носіями інформації: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Реєстраційний індекс документа складають з його порядкового номера, який можна доповнювати за рішенням організації індексом справи за номенклатурою справ, інформацією про кореспондента, виконавця тощо. Місце розташованості цього реквізиту залежить від бланка та виду документа (п.5.12). Якщо документ затверджено постановою, рішенням, наказом, протоколом, то гриф затвердження складається зі слова ЗАТВЕРДЖЕНО (без лапок), назви, дати і номера затверджувального документа у називному відмінку. Якщо частини тексту мають різні смислові аспекти або текст документа містить декілька рішень, висновків тощо, його треба розбити на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, що нумерують арабськими цифрами і друкують з абзацу (п.5.21).

Повноваження на прийняття рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги належать Міністерству внутрішніх справ України (п.9 Порядку №850).

Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульовано статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно частини 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 803/688/18 зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України), що не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Стосовно сутності судового контролю у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16-а зазначено, що статтями 382 – 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду. Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому в Кодексі адміністративного судочинства України, що не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 819/1430/17, 12.11.2018 у справі № 806/3099/17, 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Кожен процесуальний механізм теоретично може бути предметом зловживань з боку недобросовісних осіб, проте надання права на неодноразовий перегляд судових рішень у справі за необґрунтованими зверненнями особи-сторони у адміністративній справі не узгоджується із завданням адміністративного судочинства з метою ефективної реалізації функції правосуддя.

Верховний Суд у справі № 295/13613/16-а зазначив, що судове рішення виконується безпосередньо, та для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Суд також врахував, що прийняття судового рішення, що передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Для захисту порушених Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Ліквідаційної комісії та Міністерством внутрішніх справ України прав позивача щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 2340/4545/18, позивач має право звернутись до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 2340/4545/18, що переглянута судом касаційної інстанції (ЄДРСР 97393353).

Згідно пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суддя закриває провадження в адміністративній справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи, що для захисту порушених позивач має можливість звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 580/231/20.

Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок розподілу судових витрат. Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Враховуючи, що позивачем не сплачено судовий збір, то відсутні підстави для вирішення питання повернення суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 132, 139, 143, 169, 170, 242, 243, 248, 256, 293-297, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 580/231/20 за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним висновку, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова