Рішення № 98242176, 06.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1712/2110 год. 15 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Новіковій Т.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Казанцева Геннадія Миколайовича,

представника відповідача - П`ятигорця Дмитра Андрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000243305 від 31.03.2020 року, скасування наказу та визнання незаконною проведення документальної позапланової перевірки,,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач) , у якому просить:

- визнати протиправним наказ Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 26.12.2019 р. №601 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ;

- визнати незаконною проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 26.12.2019 р. №601;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000243305 від 31.03.2020 р. Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі;

- скасувати рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі №0000593305 та №0000603305 від 31.03.2020 р. про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою від 26.04.2021 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 18.05.2021 замінено первісного відповідача на належного - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495, 73022, м.Херсон, пр.Ушакова, 75).

Ухвалою від 21.05.2021р. за клопотанням позивача суд зобов`язав Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” надати виписку по поточному рахунку позивача за період його діяльності як ФОП.

Ухвалою від 15.06.2021р. за клопотанням позивача суд перейшов до розгляду справи із викликом сторін та призначив судове засідання на 24.06.2021р.

У судовому засіданні 24.06.2021р. оголошена перерва до 05.07.2021р.

У судовому засіданні 06.07.2021р. проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірні ППР незаконними, оскільки вони прийняті за результатами протиправної перевірки позивача. Про проведення документальної перевірки позивача не повідомлено, наказ не вручений, перевірка проведена без відома та участі позивача, що унеможливило надання ним усіх документів на підтвердження його господарської діяльності. Стверджує, що відповідачем протиправно під час обрахунку визначеного зобов`язання не взяті до уваги витрати, понесені позивачем під час його господарської діяльності. Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов повністю.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити із підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що позивачу на його податкову адресу були надіслані копія наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та повідомлення про її проведення, проте поштове відправлення повернулось із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відтак позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки. Перевірка проведена на підставі податкової звітності позивача та наявних у податкового органу документів, оскільки інших документів ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано. За результатами перевірки прийняті ППР про визначення зобов`язань із податку на доходи фізичних осіб, військового збору, застосовані штрафні санкції за неподання звітності та не зберігання документів, а також рішення про донарахування ЄСВ та вимогу про його сплату. Вважає спірні рішення правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову із підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26.12.2019 № 601 було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 по 01.08.2017. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 01.08.2017.

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) оформлено Актом № 110/21 -22-33-05/ НОМЕР_1 від 07.02.2020 р.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові рішення від 31.03.2020 року:

- №0004993305 про нарахування Позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 22025,59 грн.

- №0004983305 про нарахування Позивачу штрафної санкції за неподання Позивачем податкової звітності в розмірі 170 грн.

- №0005013305 про нарахування Позивачу штрафної санкції за не зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності в розмірі 510 грн.

- №0005003305 про нарахування Позивачу грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 1 835.46 грн.

- рішення від 31.03.2020 р. №0000593305 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності з єдиного соціального внеску в розмірі 510.00 грн.

- рішення від 31.03.2020 р. №0000603305 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 29 981.54 грн.

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 р. №0-0000243305 про донарахуванню платнику податку грошового зобов`язання в розмірі 64 270,32 грн.

Звернувшись до суду, позивач оскаржує наказ Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 26.12.2019 р. №601 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та дії щодо проведення цієї перевірки, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000243305 від 31.03.2020 р. Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі №0000593305 та №0000603305 від 31.03.2020 р. про застосування штрафних санкцій.

Відтак, суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог.

Щодо позовних вимог:

«- визнати протиправним наказ Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 26.12.2019 р. №601 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ; та - визнати незаконною проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 26.12.2019 р. №601», суд зазначає наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2021р. по справі № 823/17123/18.

Відтак суд відмовляє у задоволенні даних позовних вимог, а оцінку правомірності наказу на проведення перевірки та самої перевірки, суд надасть в межах дослідження правомірності прийняття спірних рішень.

Порядок проведення податкової перевірки врегульований нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. ... Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. … Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (п.п. 75.1.2. п. 75.1 с. 75 ПК України).

78.1. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.7. розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (п. 78.1 с. 78 ПК України).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п. 78.4 с. 78 ПК України).

Судом встановлено, що 23.01.2019 року за №1739/ФОП/21-22-51-13. Відповідач надіслав позивачу на адресу: АДРЕСА_1 лист «Про надання документальних підтверджень та пояснень», у якому повідомив про отримання інформації із ДРФО про отримання ФОП ОСОБА_1 доходу за 2017 рік у сумі 97892,0 грн. та неподанням декларації за вказаний період. Лист містив пропозицію надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо отриманого платником доходу.

Зазначений лист повернувся до контролюючого органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

25.03.2019р. до Управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі надійшла службова записка від № 1170/21-22-51-13, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 у 2017р перебував на загальній системі оподаткування та одержав дохід у сумі 97892,0 грн. і не надав декларацію.

26.12.2019р. в.о. начальника ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі прийнятий наказу № 601, яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 по 01.08.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 01.08.2017 р.

Підставою для проведення перевірки у наказі зазначено пп.20.1.4 п.20.1.ст.20. пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1, п.78.1.4, 78.1.7 пункту 78.1 статті 78. статті 79 Податкового кодексу України.

На підставі наказу №601 від 26.12.2019 року виписане повідомлення №297/21-22-33- 05 від 26.12.2019р.

Копію наказу №601 від 26.12.2019 р. та письмове повідомлення від 26.12.2019 року №297/21-22-33-05 про проведення документальної позапланової перевірки, направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2

25.01.2020 року лист повернувся з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Таким чином судом встановлено, що до податкового органу надійшла інформація про отримання ФОП ОСОБА_1 доходів у 2017 році, неподання ним декларації про доходи та прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності. ФОП ОСОБА_1 не надав пояснень та документів на письмовий запит податкового органу, відтак, на думку суду, у податкового органу були усі законні підстави для прийняття наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, відтак спірний наказ є правомірним.

Щодо твердження позивача про незаконність перевірки через невручення йому особисто наказу та повідомлення про проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 78.7, 78.8 ст. 78 ПК України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені ст.. 79 ПК України.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п. 79.1 с. 79 ПК України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 с. 79 ПК України). Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п. 79.1 с. 79 ПК України).

Проте не зважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Судом встановлено, що відповідачем на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 були надіслані копія наказу та повідомлення про проведення перевірки. Разом із тим, ці документи повернулись до податкового органу із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Із аналізу наведених норм слідує, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Як зазначалось вище, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Судом встановлено, що наказ від 26.12.2019р. разом із повідомленням надсилався на податкову адресу позивача, та не був йому вручений, а повернувся до податкового органу з зазначенням причини невручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання». Органом поштового зв`язку проставлено вказану відмітку 25.01.2020р. (т.1, а.с.92-95).

Суд не приймає до уваги твердження позивача про неправильно зазначений поштовий індекс на конверті, оскільки сама поштова адреса вказані вірно та повністю відповідає податковій адресі позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку що з 25.01.2020р. року ОСОБА_1 вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Жодних зауважень щодо надіслання поштової кореспонденції податковим органом за неправильною адресою від позивача не надходило.

Слід зауважити, що обов`язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від органів ДФС України. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019р. по справі № 520/8681/18.

Також суд вважає помилковим посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 12.08.2020р. по справі № 160/2116/19, оскільки вона стосується інших правовідносин, ніж у справі, що розглядається. Так на противагу справі, що розглядається, у справі № 160/2116/19 оскаржуються дії щодо проведення невиїзної перевірки, здійсненої до дати проставлення поштовим органом відмітки на конверті про неможливість вручення платнику податків наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Відтак із наведених вище підстав суд вважає правомірним проведення позапланової виїзної перевірки позивача 07.02.2020р.

За результатами перевірки складений акт від 07.02.2021р. № 110/21-22-33-05/ НОМЕР_1 , який надісланий на податкову адресу позивача. Поштове повідомлення повернулось до податкового органу із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», проставленою на конверті 13.03.2020р.

Відтак в силу ст.. 42 ПК України акт перевірки вважається врученим позивачу 13.03.2021р.

За результатами перевірки рішення податковим органом прийняті 31.03.2021р., тобто із дотриманням норм ПК України.

Щодо правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 р. №0-0000243305 про донарахування платнику податку грошового зобов`язання в розмірі 64270,32 грн., суд зазначає наступне.

Спірна податкова вимога від 31.03.2020 р. №0-0000243305 сформована на підставі висновків акта перевірки від 07.02.2020 р. №110/21-22-33-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено факт заниження позивачем чистого оподаткованого доходу за 2016- 2017 р. на суму 52584,74грн. Заниження чистого доходу за результатами здійснення підприємницької діяльності, призвело до заниження бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, що в свою чергу призвело до невірного обрахунку єдиного соціального внеску та військового збору за 2016-2017 р.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України - об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Враховуючи вищевикладене, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме:

- виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);

- виручка в натуральній (негрошовій формі);

- суми штрафів і пені, отримані від інших суб`єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Згідно пп. 164.2.6 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України - до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом».

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не включено до складу загального доходу дохід в сумі 97891,50 грн., отриманий протягом 2017 року у грошовій формі від контрагентів: ТОВ «НОВОСТРОЙ-ЛЮКС» (35329956), ТОВ «МАКСИ ТРЕЙД» (36008659), ТОВ «СТРОИТЕЛЬНИЙ БУМ» (34458003), що призвело до заниження суми валового доходу, отриманого від підприємницької діяльності у сумі 97891,50 грн.

Позивач у судовому засіданні підтвердив, що не подавав до податкового органу декларацію з податків на доходи фізичних осіб за 2017 рік та не зміг пояснити причину такої поведінки.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу).

Перевіркою не встановлено, а позивачем не надано, документи, які б підтверджували витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів.

Враховуючи вищевказане, перевіркою встановлено, що на порушення пп.16.1.2. п. 16,1 ст.16, п.44.1 ст.44, п. 177.4, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України за 2016р. у декларації про майновий стан і доходи від підприємницької діяльності платником податків завищено валові витрати всього у сумі 194245,95грн.

Суд не приймає до уваги надані позивачем до суду копії первинних бухгалтерських документів, наданих на підтвердження частини понесених витрат за 2016 – 2017 роки, оскільки такі документи не були надані платником податків під час проведення перевірки.

Відповідно до п. 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, за період з 01.01.2016 по 01.08.2017 перевіркою встановлено заниження позивачем чистого доходу всього у сумі 292137,45 гри. за рахунок документально непідтверджених витрат за 2016 рік - в сумі 194245,95грн., та не включення до складу загального доходу дохід в сумі 97891,50 грн., отриманий протягом 2017 року.

Згідно з п.2 частини першої ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців є сума доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 6 Закону № 2464 платник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 із 01.01.2016р. єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Актом перевірки встановлено, що на порушення пп.16.1.2. п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п. 177.2, п.177.4, 177.10 ст.177 Податкового кодексу України за перевірений період, позивачем занижено суму загального чистого оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності платника податків, всього у сумі 292137,45 грн.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий.

Відтак відповідач правомірно прийшов до висновку, що в наслідок порушення позивачем п.2 ч.І ст.7, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ним занижена сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на 64270,32грн., в т. ч.: за 2016 рік - 42734,16 грн., за 2017 рік-21536,16 грн., яка розрахована, виходячи із 22% від суми доходу, отриманого від діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 4, 7, 16 ст. 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відтак податковий орган правомірно виніс вимогу про сплату ОСОБА_1 ЄСВ у сумі 64270,32 грн. за період 2016 – 2017 р.р.

Щодо законності рішення від 31.03.2020 р. №0000603305 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 29981,54 грн., суд зазначає наступне.

Суд відмічає, що дана штрафна санкція є похідною від факту визначення податковим органом позивачу зобов`язання із ЄСВ.

Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-УІ передбачена відповідальність за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

Так, п.3 розділу VII Інструкції визначено: за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта документальної перевірки від фіскального органу або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами документальної перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону №2464 накладається штраф у таких порядку та розмірах: для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупна сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені;

визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 13 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

Відповідач надав суду розрахунок штрафу, проведений відповідно до вимог п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-УІ та п.3 розділу VII Інструкції.

Відтак застосування штрафної санкції суд вважає правомірним.

Щодо законності рішення від 31.03.2020 р. №0000593305 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності з єдиного соціального внеску в розмірі 510,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник податків ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску.

Відповідачем направлений запит до Херсонського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 08.01.2020 року №55/9/21-22-33-05 щодо надання ФОП ОСОБА_2 звітів із ЄСВ.

Згідно отриманої відповіді від 17.01.2020 №563/05-04 звіти за 2011 -2012 рр. не надавались, єдиний внесок не сплачувався.

На порушення п.4 ч.2 ст.6. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_1 не подана у встановлений термін звітність по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2017 роки.

Відповідно до п. 7 частини одинадцятої ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464, органом ДПС здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

На підставі Закону України від 28.12.2014 р. N 77-VІІІ, штрафна санкція за несвоєчасне подання звіту за 2011 рік, 2012рік та 2013 рік не застосовується.

Відтак відповідачем правомірно застосований штраф за неподання звітності із ЄСВ позивачем за 2014, 2015, 2017 роки у сумі 510,0 грн. (170,0 х 3).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що спірне рішення є правомірним, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідач обґрунтував та довів доказами правомірність спірних рішень, разом із тим, як доводи позивача про їх незаконність були спростовані відповідачем та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позову належить відмовити.

За правилами статті 139 КАС України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову, судові витрати на його користь стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12 липня 2021 р.

Суддя Г.М. Морська

кат. 111060000