Рішення № 98240872, 01.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року справа №380/5039/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника відповідачів Гордєєвої О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради та Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради з такими вимогами:

- визнати протиправною та скасувати відмову управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0393 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- зобов`язати управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради надати ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0393 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На стадії усунення недоліків позову представник позивача подала заяву(а.с.33-37), відповідно до якої ці ж позовні вимоги заявлено до Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідь на звернення до Львівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_1 отримав від відповідача незаконну відмову, оформлену листом за №2403-вих5402 від 26.01.2021. Вважає такі дії протиправними, оскільки є власником житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0512 га за вказаною адресою, до Львівської міської ради звернувся з метою отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з метою приватизації прилеглої земельної ділянки площею 0,0393 га, котра фактично належить до цього будинковолодіння. Повідомив, що архівними даними підтверджується, що в 1958 році це будинковолодіння було розділене на два - АДРЕСА_2 (512,9 кв.м.) та 28а. (514,2 м.кв.). Згодом ці два будинковолодіння були об`єднані в одне, - АДРЕСА_2 ; внаслідок об`єднання дві згадані земельні ділянки об`єднано в одну, фактична площа якої відповідно до інвентаризаційних матеріалів становить 1001,8 м.кв.

Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради (далі - відповідач-1) подало до суду відзив на позов (а.с.48-49), просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Повідомило, що 24.07.2020 на адресу Львівської міської ради за вхідним номером №3-С-35897/АП-24 надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. За результатами розгляду звернення Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради листом №2403-вих-5402 від 26.01.2021 надало заявнику відповідь з обґрунтуванням невідповідності поданих документів та обставин законодавству України. З покликанням на регламент Львівської міської ради та ухвалу №777 від 14.06.2016 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» повідомляє, що відповідач серед своїх повноважень має підготовку проектів рішень Львівської міської ради, а розгляду будь-якого питання на пленарному засіданні сесії міської ради передує робота з перевірки питання, перевірки наданих документів, підготовки проекту ухвали, пояснювальної записки тощо. Враховуючи те, що у випадку звернення ОСОБА_1 була підстава для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то не було підстав здійснювати підготовку відповідного проекту ухвали міської ради та виносити розгляд клопотання позивача на пленарне засідання сесії міської ради.

На стадії підготовчого провадження суд поставив на обговорення питання щодо належності відповідача за вимогою про спонукання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, 07.06.2021 залучив Львівську міську раду до участі у справі у якості співвідповідача (а.с.62).

Представник позивача кілька разів уточнював суб`єктний склад відповідачів та зміст вимог до них, відповідно до останньої редакції (а.с.74-78) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради щодо непідготовки проекту ухвали Львівської міської ради щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0393 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- зобов`язати Львівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0393 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Львівська міська рада (далі - відповідач-2) надала суду відзив на позовну заяву (а.с.89-91), просить в задоволенні позову відмовити повністю. Доводи відповідача зводяться до того, що виходячи зі змісту норм, що містяться у статтях 26 та 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» вбачається, що місцеві ради наділені досить широким колом повноважень. При цьому, аналізуючи ці повноваження, можна прийти до висновку, що при вирішенні більшості із віднесених до виключної компетенції ради питань, можливе застосування цими органами дискреційних повноважень. У цій справі вони будуть проявлятися насамперед у можливості відповідної ради приймати або утриматися від прийняття рішення з того чи іншого питання, віднесеного до її компетенції. При цьому відповідач визнає, що за змістом ст.ст. 116, 122, 123 Земельного кодексу України вирішення питання про надання/відмову у виданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності в межах населеного пункту належить до компетенції міської ради; частиною другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійсно передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. З покликанням на Регламент Львівської міської ради відповідач стверджує, що розгляду будь-якого питання на пленарному засіданні сесії міської ради передує робота з перевірки питання, перевірки наданих документів, підготовки проекту ухвали, пояснювальної записки тощо. Враховуючи, що в цьому випадку є підстава для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не було підстав виносити розгляд клопотання позивача на пленарне засідання міської ради. Оскільки відповідач жодним чином не порушив права позивача, діяв в межах наданих повноважень, тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 є власником житлового будинку площею 100,8 м.кв. та земельної ділянки площею 0,0512 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а.с.17-18).

Згідно інвентаризаційних матеріалів обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (довідка №1/2021 від 22.03.2021, а.с.16) площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 по фактичному користуванню становить 1011,8 м.кв.

ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської із заявою (зареєстрована №3-С-35897/АП-24 від 24.07.2020) про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,0393 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку. До цієї заяви додав графічні матеріали (план земельної ділянки) та довідки архівних та землевпорядних установ щодо статусу бажаної земельної ділянки (а.с.54-58).

У відповідь заявник отримав лист Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.01.2021 №2403-вих5402. В цьому листі заявника повідомлено, що «згідно інформації управління архітектури та урбаністики запропонована до закріплення земельна ділянка згідно плану зонування Шевченківського району міста Львова входить в зону Ж-5 (зона змішаної малоповерхової та багатоповерхової забудови), де не передбачено індивідуальне житлове будівництво. гідно з статтею 118 Земельного кодексу України у разі невідповідності місця розташування запропонованої до закріплення земельної ділянки генеральному плану населеного пункту та іншої містобудівної документації виникає підстава для відмови у наданні земельної ділянки». Тому звернення ОСОБА_1 №3-С-35897/АП-24 від 24.07.2020 «не може бути вирішене», а заявнику повернуто пакет поданих ним документів.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ст.ст. 38, 40 ЗК України

- до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування;

- громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. б) частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни […] набувають права власності […] земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами […] здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в) частини третьої статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара;

Отже, громадянин/ка України вправі на підставі закону отримати безоплатно присадибну ділянку в місті із земель комунальної власності площею не більше 0,10 га.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для […] будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) […] у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Частиною третьою статті 24 Закону № 3038-VI визначено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: 1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; 2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону; 3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку); 5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; 6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) система місцевого самоврядування включає: - територіальну громаду; - сільську, селищну, міську раду; - сільського, селищного, міського голову; - виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; - старосту; - районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; - органи самоорганізації населення.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 46 Закону №280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина 12 статті 46).

Відповідно до норм статті 59 Закону №280/97-ВР:

- рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (частини перша, друга);

- виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради (частина шоста).

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При вирішенні цього спору суд застосовує наведені вище нормативні положення до спірних правовідносин та при їх оцінці керується такими мотивами:

ОСОБА_1 є власником житлового будинку 100,8 м.кв. та присадибної ділянки площею 512 м.кв. що знаходяться у АДРЕСА_2 . У фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка більшої площі (1011,8 м.кв.). Позивач звернувся до Львівської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність частини земельної ділянки, якою він фактично користується для обслуговування згаданого житлового будинку, оскільки це землекористування не оформлене.

Нормами статті 26 Закону №280/97-ВР віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин до компетенції сесії сільської, селищної, міської ради шляхом прийняття відповідного рішення. Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 №3-С-35897/АП-24 від 24.07.2020 до Львівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки площею на АДРЕСА_2 надійшов лист Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.01.2021 №2403-вих5402. Цим листом ОСОБА_1 повідомлено, що його звернення №3-С-35897/АП-24 від 24.07.2020 не може бути вирішене, а заявнику повернуто пакет поданих ним документів.

Отже, Львівська міська рада не прийняла жодного рішення за результатами звернення ОСОБА_1 №3-С-35897/АП-24 від 24.07.2020 (про задоволення його клопотання чи про відмову в задоволенні клопотання), хоча в силу статті 118 ЗК України повинна була прийняти рішення по суті звернення в межах місяця з дати його надходження. Натомість звернення позивача розглянув інший суб`єкт системи місцевого самоврядування (виконавчий орган місцевої ради) та за наслідками опрацювання повернув як таке, що «не може бути вирішене», про що повідомив заявника листом від 26.01.2021 №2403-вих5402.

Оцінюючи такі обставини суд дійшов висновку, що Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради перевищило надані йому законом повноваження та самостійно розглянуло звернення, вирішення котрого Законом №280/97-ВР віднесено до компетенції Львівської міської ради (шляхом прийняття рішення сесії міської ради на пленарному засіданні).

Суд не бачить сенсу аналізувати викладені в листі від 26.01.2021 №2403-вих5402 мотиви, оскільки Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради в принципі не уповноважене вирішувати питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Тому суд, керуючись наданими частиною другою статті 9 КАС України повноваженнями вийти за межі позовних вимог, ухвалює рішення про визнання протиправними описаних дії Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради щодо повернення адресованої Львівській міській раді заяви ОСОБА_1 від 24.07.2020 №3-С-35897/АП-24 про надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,0393 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку заявнику без розгляду. Це рішення суду є підставою для притягнення посадових осіб відповідача-1, винних у тривалому перебуванні звернення ОСОБА_1 на розгляді (шість місяців) та протиправному поверненні заявнику, до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, суд не бачить підстав аналізувати в контексті вимог позивача до відповідача-1 норми Регламенту Львівської міської ради та ухвалу про розмежування компетенції між виконавчими органами влади, оскільки доводи сторін в цій частині стосуються організації внутрішньої роботи відповідачів щодо розгляду звернень громадян та процедури підготовки проектів рішень Львівської міської ради. Суд вважає, що для заявника в контексті реалізації ним своїх прав не має значення, в який спосіб Львівська міська рада організувала свою роботу щодо забезпечення вимог статті 118 ЗК України, - тобто хто і коли, в якій послідовності готує/візує проект рішення сесії ради, виносить його на пленарне засідання, і досліджувати роль відповідача-1 в цих процесах. Закон (ЗК України) зобов`язує відповідача-2 (місцеву раду) розглянути звернення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в місячний строк з дати надходження заяви, та прийняти рішення по суті звернення, чого зроблено не було. Тому суд відмовляє в задоволенні вимог ОСОБА_1 до Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради щодо непідготовки проекту ухвали Львівської міської ради щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0393 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку) як безпідставних.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При вирішенні цього спору суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). В рішенні від 20.10.2011 по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20.01.2012, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема «…передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси...». Суд враховує, що відповідач-2, попри сплив тривалого строку (одинадцять місяців з дати надходження заяви, адресованої 24.07.2020 Львівській міській раді) не прийняв за зверненням ОСОБА_1 жодного з рішень, які передбачені у частині сьомій статті 118 ЗК України. При цьому у відзиві відповідач-2 стверджує, що такий спосіб поведінки суб`єктів владних повноважень (ухилення від прийняття рішення компетентним органом, повернення документів без розгляду некомпетентним органом) називає способом реалізації «дискреційних повноважень». Проте суд розцінює описані діяння відповідача-1 та обґрунтування правомірності діянь відповідачів відповідачем-2 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 як свавілля. Оцінюючи наведені у відзиві доводи відповідача-2 суд зазначає, що у разі настання визначених законодавством умов (надходження належно оформленої заяви) Львівська міська рада зобов`язаний у встановлені законом строки вчинити конкретні дії, визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, а саме - прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову в його наданні. Тому суд, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, приймає рішення, яким:

- зобов`язує Львівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 по суті та прийняти обґрунтоване рішення (з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні);

- встановлює порядок та спосіб виконання свого рішення, які забезпечать його реальне виконання, а також нагадує відповідачу-2, що частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на наведені вище мотиви суду позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується правилами, встановленими статтею 139 КАС України та стягує понесені позивачем витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради щодо повернення адресованої Львівській міській раді заяви ОСОБА_1 від 24.07.2020 №3-С-35897/АП-24 про надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,0393 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку заявнику без розгляду.

Зобов`язати Львівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2020 №3-С-35897/АП-24 про надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,0393 га на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Встановити такий порядок та спосіб виконання рішення суду: Львівська міська рада повинна у місячний строк з дати набрання цим рішенням суду законної сили розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2020 №3-С-35897/АП-24 по суті та прийняти обґрунтоване рішення на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України - про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради (79008, м. Львів,площа Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 12.07.2021.

Суддя Москаль Р.М.