Ухвала суду № 98240821, 12.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 липня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/3517/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Марківської селищної ради Марківського району Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Марківської селищної ради Марківського району Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення Марківської селищної ради Марківського району Луганської області від 02 липня 2021 року №10-1/2021.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд прийшов до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.

Так, предметом оскарження за даною позовною заявою є рішення Марківської селищної ради Марківського району Луганської області від 02 липня 2021 року №10-1/2021 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Марківської селищної ради Марківського району Луганської області на 2022 рік».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (пункт 4).

В розумінні адміністративного судочинства:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

-індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (стаття 4 КАС України).

Оглядом оскаржуваного позивачем рішення Марківської селищної ради Марківського району Луганської області від 02 липня 2021 року №10-1/2021 судом встановлено, що воно прийнято для регулювання місцевих податків і зборів на території Марківської селищної ради Марківського району Луганської області на 2022 рік, стосується невизначеного кола осіб, розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Отже вказане рішення органу місцевого самоврядування є нормативно-правовим актом.

При цьому позивач помилково вважає вказане рішення актом індивідуальної дії та просить суд визнати його протиправним та скасувати.

Суд роз`яснює позивачу, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко відокремлюються процедури оскарження актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів.

Так, згідно пункту 2 частини першої статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частин третьої – сьомої цієї статті встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Статтею 265 КАС України закріплено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним.

Так, згідно частин першої – третьої цієї статті резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Позов про оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині, розглядається судом за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, даними нормами чітко визначено порядок та особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, також закріплено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним.

Згідно частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (пункт 1 частина друга статті 245 КАС України).

Тобто, статтею 245 КАС України чітко визначено, які саме рішення у разі задоволення позову суд може прийняти при розгляді справ щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень.

Також відповідно до пунктів 4,5,10 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Суд наголошує, що зміст позовних вимог - це певна форма захисту, права, свободи чи інтересу, яку просить позивач від суду. По суті, це повинно бути відображено в прохальній частині позовної заяви. Зокрема, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

Відповідно позовні вимоги і обставини, їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв`язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин, підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.

Враховуючи те, що рішення органу місцевого самоврядування, яке оскаржує позивач, є нормативно-правовим актом, а не актом індивідуальної дії, суд пропонує позивачу привести у відповідність зміст позовних вимог на виконання пунктів 4,5,10 частини п`ятої статті 160 КАС України та з належним обґрунтуванням позовних вимог з врахуванням приписів статті 264 КАС України.

Окрім того, частиною четвертою статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до вимог пунктів 5.26, 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Підпис відповідальної особи на документі засвідчують відбитком печатки організації. Згідно з пунктом 4.5 ДСТУ 4163-2003 у документах, що їх оформлюють на двох і більше сторінках, реквізити 26 - відбиток печатки, 27 - відмітка про засвідчення копії проставляють після тексту (21).

Всупереч зазначених вимог КАС України позивачем до позовної заяви як письмові докази додані копії документів, не засвідчені відповідно до норм статті 94 КАС України (посвідчення депутата, паспорт та картка платника податків), а також не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів стосовно інших документів доданих до позову.

Перелічені недоліки позовної заяви позбавляють можливості відкрити провадження у справі, а тому є всі підстави для залишення позовної заяви без руху з встановленням строку для їх усунення.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Марківської селищної ради Марківського району Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: позовної заяви, оформленої з дотриманням статей 160 (пунктів 4,5,10 частини п`ятої), 161, 264 КАС України, із належним обґрунтуванням та її копії для вручення відповідачу, а також належним чином завірених копій доданих до позовної заяви документів та їх копій для відповідача.

В разі не усунення вказаних недоліків у встановлений термін, позовну заяву буде повернуто позивачеві.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяН.М. Басова