Рішення № 98233628, 02.07.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2021 р. Cправа № 902/282/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Німенко О.О.,

представника позивача - Давиденко Ю.В.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Воларі" (вул. Гагаріна, буд. 33, с. Китайгород, Іллінецький район, Вінницька область, 22751)

до: Фермерського господарства "Інтер-Агро" (вул. Героїв Майдану, 31, смт Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23400)

про стягнення 285381,38 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Воларі" подано позов до Фермерського господарства "Інтер-Агро" про стягнення 285381,38 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №17-08-20-3 в частині здійснення поставки товару у встановлений строк та в обумовленому обсязі, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Воларі" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Інтер-Агро" 285381,38 грн, з яких: 50399,2 грн - штрафу; 42915,97 грн - пені; 7363,55 грн - інфляційних втрат; 2168,57 грн - 3% річних; 102945,59 грн - понесених додаткових витрат та 79588,5 грн - упущеної вигоди.

Ухвалою суду від 29.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/282/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.04.2021.

В ході проведення підготовчого судового засідання 15.04.2021, дослідивши клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №01-34/3067/21 від 02.04.2021) від імені Фермерського господарства "Інтер-Агро" за підписом головного бухгалтера Панчук Антоніни Петрівни, суд дійшов висновку про повернення такого клопотання без розгляду в порядку ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, позаяк заявником не надано доказів належних повноважень на представництво інтересів відповідача, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Окрім того, ухвалою від 15.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №01-34/3269/21 від 08.04.2021) за підписом Станківської А.В. з посиланням на приписи ст. 227 ГПК України, враховуючи, що відповідачем у даній справі виступає Фермерське господарство "Інтер-Агро" як юридична особа, а не фізична особа - засновник такої юридичної особи.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 27.05.2021.

За результатами проведеного судового засідання 27.05.2021 суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті на 02.07.2021, враховуючи відсутність доказів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначену дату та час у судове засідання з`явилася представник позивача, відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення ухвали суду від 27.05.2021.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

17.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Воларі" (Покупець, позивач) та Фермерським господарством "Інтер-Агро" (Продавець, відповідач) укладено Договір поставки №17-08-20-3 (Договір 1), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується поставити (передати) у власність Покупця соняшник врожаю 2020 року, у кількості 105,3 тонн +/- 5 % за вибором Покупця (Товар), а Покупець - прийняти вказаний Товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами п. 3.1. Договору 1 базова ціна Товару без ПДВ за цим Договором складає 7977,08 грн за одну метричну тонну. Базова ціна Товару з ПДВ за цим Договором складає 9572,5 грн, що є еквівалентом 350 доларів США на дату укладення цього Договору згідно офіційного курсу НБУ у розмірі 27,35 грн/долар США. Загальна сума Договору складає 839986,52 грн, крім того ПДВ 167997,3 грн, всього 1007983,82 грн +/- 5%.

Покупець може здійснювати попередню оплату Товару частково або у повному обсязі (п. 3.3. Договору 1).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору 1 поставка Товару може здійснюватися окремими партіями. Продавець зобов`язується здійснити поставку Товару у повному обсязі до 15.09.2020. Поставка Товару здійснюється на умовах DAT склад Покупця (Вінницька обл., смт Дашів (Інкотермс 2010).

Датою поставки партії Товару та переходу права власності є дата, вказана у видатковій накладній з відміткою про прийняття Товару Покупцем, оформленій Сторонами у порядку, встановленому чинним законодавством (п. 4.3. Договору 1).

Пунктом 5.1. Договору 1 сторони погодили, що за односторонню відмову від поставки Товару Продавець сплачує штраф у розмірі 5% від суми несвоєчасно поставленого Товару.

За порушення строків поставки Товару Продавець сплачує штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості не поставленого Товару за кожний день прострочення поставки (п. 5.2. Договору).

Позивачем здійснено попередню оплату відповідачу за соняшник згідно Договору 1 на загальну суму 1 007 983,82 грн, що відповідає сумі Договору 1 з ПДВ та підтверджується платіжними дорученнями:

- №2146 від 18.08.2020 на суму 300 000 грн;

- №2148 від 19.08.2020 на суму 330 000 грн;

- №2154 від 19.08.2020 на суму 280 000 грн;

- №2158 від 20.08.2020 на суму 97 983,82 грн.

Відповідачем поставку Товару за Договором 1 здійснено трьома партіями на загальну суму 799 973,5 грн з ПДВ, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними:

- №60 від 09.10.2020 на суму 280 000 грн;

- №62 від 09.10.2020 на суму 300 000 грн;

- №89 від 03.11.2020 на суму 219 973,5 грн.

Окрім того, 17.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Воларі" (Продавець, позивач) та Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна" (Покупець) укладено Договір поставки №40-33-20-0028 (Договір 2), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується поставити (передати) у власність Покупця соняшник врожаю 2020 року, у кількості 97 тонн +/- 5% за вибором Покупця (Товар), а Покупець - прийняти вказаний Товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Продавець гарантує, що Товар, який поставляється, належить йому на праві власності, не подарований, не проданий, не є предметом розгляду судових справ, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяженню чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (п. 1.2. Договору 2).

За умовами п. 3.1. Договору 2 базова ціна Товару без ПДВ за цим Договором складає 8 660,83 грн за одну метричну тонну. Базова ціна Товару з ПДВ за цим Договором складає 10 393 грн, що є еквівалентом 380 доларів США на дату укладення цього Договору згідно офіційного курсу НБУ у розмірі 27,35 грн/ долар США.

Загальна сума Договору складає 840 110,83 грн, крім того ПДВ 168 020,17 грн всього - 1 008 121 грн +/- 5% (п. 3.1. Договору 2).

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору 2 поставка Товару може здійснюватися окремими партіями. Продавець зобов`язується здійснити поставку Товару у повному обсязі до 15.09.2020. Поставка Товару здійснюється на умовах DAT склад Покупця (Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Станційна, 2 (Інкотермс 2010).

Умови Договору 2 щодо відповідальності сторін за односторонню відмову та за порушення строків поставки є ідентичними з відповідними умовами Договору 1.

Позивачем виконано зобов`язання за Договором 2 щодо поставки Товару Дочірньому підприємству закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна" на умовах передплати у повному обсязі на загальну суму 1 008 121 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №146 від 17.09.2020 на суму 197 155.21 грн;

- №150 від 18.09.2020 на суму 691 758,08 грн;

- №152 від 19.09.2020 на суму 119 207,71 грн.

В свою чергу, позивач стверджує, що Договір 1 та Договір 2 укладені позивачем з метою отримання доходу, оскільки позивач мав намір купити у відповідача Товар за нижчою ціною та продати Дочірньому підприємству закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) за вищою ціною, що підтверджується умовами таких договорів. Однак внаслідок прострочення поставки Товару за Договором 1 та з метою виконання зобов`язання перед Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна" згідно Договору 2 позивачем 16.09.2020 позивачем укладено Договір купівлі-продажу № 16/09-20 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Світоч".

Факт укладення Договору купівлі-продажу № 16/09-20 та факт його виконання щодо поставки Товару та здійснення оплати підтверджується матеріалами справи (а.с. 35-47, том 1).

Внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо поставки Товару за Договором 1 позивачем заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Інтер-Агро" 50399,2 грн - штрафу; 42915,97 грн - пені; 7363,55 грн - інфляційних втрат; 2168,57 грн - 3% річних; 102945,59 грн - понесених додаткових витрат та 79588,5 грн - упущеної вигоди.

Упущену додаткову вигоду (79588,5 грн) позивач визначає в сумі різниці в ціні Договору 2 та Договору 1 (10081121 грн - 988532,5 грн), тобто в сумі запланованого заробітку в результаті укладення вказаних договорів.

Понесені додаткові витрати у розмірі 102 945,59 грн позивач позиціонує як суму, що становить різницю між фактичними витратами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛАРІ" на закупівлю 97 т соняшнику у Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" та доходом, отриманим за продаж тих же 97 т соняшнику Дочірньому підприємству закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна ЛТД" (1111066,59 грн - 1008121 грн), вказуючи, що позивач внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання за Договором 1 фактично поніс додаткові витрати для виконання свого зобов`язання перед контрагентом за Договором 2 та недопущення застосування заходів відповідальності за таким договором.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання за Договором 1 щодо поставки товару підтверджується матеріалами справи, позаяк поставку здійснено не в повному обсязі та поза межами обумовленого строку (до 15.09.2020). Часткова поставка здійснена лише в жовтні-листопаді 2020 року відповідно до видаткових накладних: №60 від 09.10.2020 на суму 280 000 грн; №62 від 09.10.2020 на суму 300 000 грн; №89 від 03.11.2020 на суму 219 973,5 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 ЦК України).

За приписами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. Договору 1 сторони погодили, що за порушення строків поставки Товару Продавець сплачує штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості не поставленого Товару за кожний день прострочення поставки.

Разом з тим ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені та 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум: 42915,97 грн - пені; 7363,55 грн - інфляційних втрат; 2168,57 грн - 3% річних.

Окремо слід зазначити, що оскільки Фермерське господарство "Інтер-Агро" порушило не грошове зобов`язання - не поставило у строк товар, то застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, позаяк суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.

Визначаючись щодо підстав стягнення штрафу за Договором 1, суд враховує, що відповідно до п. 5.1. такого Договору за односторонню відмову від поставки Товару Продавець сплачує штраф у розмірі 5% від суми несвоєчасно поставленого Товару.

Однак матеріали справи не підтверджують односторонньої відмови відповідача від поставки Товару, позаяк поставка Товару відбулася, хоча і не в повному обсязі та поза межами встановленого строку. При цьому позивачем такий товар прийнято, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: № 60 від 09.10.2020 на суму 280 000 грн; № 62 від 09.10.2020 на суму 300 000 грн та № 89 від 03.11.2020 на суму 219 973,5 грн.

Таким чином, за відсутності односторонньої відмови відповідача від поставки Товару, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з Фермерського господарства "Інтер-Агро" 50399,2 грн штрафу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Окрім того, позивач стверджує, що невиконанням зобов`язань Фермерським господарством "Інтер-Агро" за Договором 1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Воларі" завдані збитки у розмірі 102 945,59 грн, які заявлено як додаткові витрати, а також збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 79 588,5 грн.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, 623 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Господарський кодекс України у ч. 1 ст. 225 містить формулювання "неодержаний прибуток (втрачена вигода)" - це прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Саме позивач повинен довести факт протиправної поведінки, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Особа, яка порушила зобов`язання, доводить відсутність своєї вини. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ст. 614 ЦК України).

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

У разі упущеної вигоди йде мова не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права. Незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

При визначенні розміру упущеної вигоди повинні враховуватися лише ті точні дані, які безперечно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином (КГС ВС від 25.06. 2019 по справі № 910/422/18). Водночас наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанова КГС ВС від 12.10.2018 по справі № 906/824/17).

Як встановлено судом, упущену додаткову вигоду (79588,5 грн) позивач визначає в сумі різниці в ціні Договору 2 та Договору 1 (10081121 грн - 988532,5 грн), тобто в сумі запланованого заробітку в результаті укладення вказаних договорів.

Понесені додаткові витрати у розмірі 102 945,59 грн позивач позиціонує як суму, що становить різницю між фактичними витратами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛАРІ" на закупівлю 97 т соняшнику у Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" та доходом, отриманим за продаж тих же 97 т соняшнику Дочірньому підприємству закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна ЛТД" (1111066,59 грн - 1008121 грн), вказуючи, що позивач внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання за Договором 1 фактично поніс додаткові витрати для виконання свого зобов`язання перед контрагентом за Договором 2 та недопущення застосування заходів відповідальності за таким договором.

Посилаючись на безпосередній причинний зв`язок між неналежним виконанням зобов`язання відповідачем за Договором 1 та заподіянням збитків, в т.ч. упущеної вигоди, і розміром відшкодування, позивач стверджує, що Договір 1 та Договір 2 укладені позивачем з метою отримання доходу, оскільки позивач мав намір купити у відповідача Товар за нижчою ціною та продати Дочірньому підприємству закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) за вищою ціною, що підтверджується умовами таких договорів. Однак внаслідок прострочення поставки Товару за Договором 1 та з метою виконання зобов`язання перед Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна" згідно Договору 2 позивачем 16.09.2020 укладено Договір купівлі-продажу № 16/09-20 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Світоч".

Разом з тим за змістом п. 1.2. Договору 2 Продавець гарантує, що Товар, який поставляється, належить йому на праві власності, не подарований, не проданий, не є предметом розгляду судових справ, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяженню чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Таким чином, на момент укладення Договору 2 позивач взяв на себе обов`язок здійснити поставку Товару Дочірньому підприємству закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Тегра Україна" до 15.09.2020, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Воларі" на праві власності. Тобто пов`язаність Договору 1 та Договору 2 виключається, позаяк такі договори укладено однією датою - 17.08.2020 та предметом Договору 1 визначено соняшник врожаю 2020 року, у кількості 105,3 тонн як об`єкт поставки в майбутньому, а предметом Договору 2 соняшник врожаю 2020 року, у кількості 97 тонн, належний позивачу на праві власності.

Іншими словами, у власності позивача на момент укладення Договору 2 не перебував у власності Товар, поставлений за Договором 1, отже, такий Товар не був об`єктом права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Воларі", внаслідок чого відсутній безпосередній причинний зв`язок між неналежним виконанням зобов`язання відповідачем за Договором 1 та заподіянням збитків, в т.ч. упущеної вигоди.

За наведених обставин, позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, відтак відсутні обґрунтовані підстави для з стягнення з відповідача 102945,59 грн додаткових витрат та 79588,5 грн упущеної вигоди, отже, позов в цій частині підлягає відмові у задоволенні.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, враховуючи мотиви щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення 50399,2 грн штрафу; 102945,59 грн додаткових витрат та 79588,5 грн упущеної вигоди.

В силу приписів ст.129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в сумі 786,72 грн, при цьому витрати на сплату судового збору в сумі 3494 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Інтер-Агро" (вул. Героїв Майдану, 31, смт Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23400; ідентифікаційний номер 39551109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Воларі" (вул. Гагаріна, буд. 33, с. Китайгород, Іллінецький район, Вінницька область, 22751; ідентифікаційний номер 38046172) 42915,97 грн - пені; 7363,55 грн - інфляційних втрат; 2168,57 грн - 3% річних та 786,72 грн - витрат на сплату судового збору.

3. В решті позову щодо стягнення 50399,2 грн штрафу; 102945,59 грн додаткових витрат та 79588,5 грн упущеної вигоди - відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 3494 грн залишити за позивачем.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також позивачу на відповідні адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повне рішення складено 12 липня 2021 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3,4 - позивачу - вул. Гагаріна, буд. 33, с. Китайгород, Іллінецький район, Вінницька область, 22751; ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

5 - відповідачу - вул. Героїв Майдану, 31, смт Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23400.